Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №500/4748/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/4748/25 пров. № А/857/49933/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (головуючий суддя Мартиць О.І., м.Тернопіль) у справі №500/4748/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучацького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

08.08.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Бучацького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Бучацького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області щодо оформлення та видачі позивачу нового паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку із непридатністю паспорта у формі ID-картки; зобов`язати Бучацький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року у зв`язку із непридатністю паспорта у формі ID-картки.

Позов обґрунтовує тим, що рішенням начальника Бучацького УДМС у Тернопільській області від 07.02.2025 позивачу відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку із тим, що останній документований засобами Єдиного державного демографічного реєстру паспортом у формі ID-картки та для виїзду закордон, при оформленні яких було надано згоду на обробку персональних даних; до заяви не додано рішення суду про зобов`язання Бучацького відділу УДМС у Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року на його ім`я. Зазначає, що при заповненні згоди на обробку персональних даних позивач не розумів усіх юридичних наслідків такої згоди та відповідно й те, що це є грубим порушенням принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, те, що надання даної згоди суперечить його внутрішнім переконанням та принципам. Окрім того, паспорт у формі ID-картки не зручний у використанні, оскільки жодні органи державної влади, підприємства, установи та організації не обладнані системами зчитування чіпу паспорта у формі ID-картки, у зв`язку із чим необхідно постійно носити із собою пакет документів, зокрема ідентифікаційний код, витяг про місце проживання, свідоцтво про шлюб та ін. Позивач в усній формі заперечував наявність згоди на обробку персональних даних та повідомляв відповідача про її відкликання при поданні заяви про видачу паспорта зразку 1994 року. Позивач вважає таке рішення незаконним.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у позивача права на отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях), відповідач не має права діяти на власний розсуд, а саме оформлювати або не оформлювати паспорт у вигляді паспортної книжечки. Апелянт звертає увагу, що нормами чинного законодавства не заборонено замінювати паспорт у формі ID-карти на паспорт у формі книжечки. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.12.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Зауважує, що згідно із інформацією наявною у Єдиній інформаційно-аналітичній системі управління міграційними процесами ДМС (ЄІАС УМП ДМС) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований засобами Єдиного державного демографічного реєстру паспортом у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 13.02.2020, термін дії до 13.02.2030, орган, що видав 6113 (Бучацький відділ УДМС у Тернопільській області). Тобто, при поданні заяви-анкети №4487148 від 07.02.2020 про видачу паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач надав згоду на обробку персональних даних. За заявою-анкетою ОСОБА_1 сформовано унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР), який є незмінним. Зазначає, що 07.02.2025 Бучацьким відділом УДМС у Тернопільській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.01.2025 (із додатками) прийнято законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

15.01.2025 до Бучацького відділу УДМС у Тернопільській області із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку з непридатністю паспорта громадянина України, оформленого засобами Єдиного державного демографічного реєстру, для подальшого використання, звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та подав наступні документи: 1) оригінал паспорта НОМЕР_1 від 13.02.2020 орган, що видав 6113 з ознаками непридатності для користування (пошкоджений шляхом потертості в місці номера паспорта); 2) 2 фотокартки розміром 3,5x4,5 см; 3) копію свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 07.10.1994 с. Переволока Бучацького району Тернопільської області; 4) копію паспорта № НОМЕР_1 виданого 13.02.2020, орган, що видав 6113, з ознаками непридатності для користування; 5) копію паспорта № НОМЕР_1 виданого 13.02.2020, орган, що видав 6113, без ознак непридатності для користування; 6) витяг із реєстру територіальної громади; 7) квитанцію про сплату державного мита в розмірі 34 грн; 8) заяву про видачу паспорта громадянина України (за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку); 9) заяву від 15.01.2025 23/6113.1-25.

За результатом розгляду поданої заяви Бучацьким відділом УДМС у Тернопільській області 07.02.2025 прийнято рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, було враховано, зокрема те, що ОСОБА_1 подав не в повному обсязі документи необхідні для оформлення й видачі паспорта, керуючись підпунктом 5 пункту 1 розділу X Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591 (Тимчасовий порядок №456).

За обліками ЄІАС УМП ДМС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований засобами Єдиного державного демографічного реєстру паспортом у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 13.02.2020, термін дії до 13.02.2030, орган, що видав 6113, тобто, при поданні заяви-анкети №4487148 від 07.02.2020 про видачу паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач надав згоду на обробку персональних даних. За заявою-анкетою ОСОБА_1 сформовано унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР), який є незмінним.

Також, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований засобами Єдиного державного демографічного реєстру паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 09.09.2014, виданого органом 6101 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 27.06.2018, виданого органом 4601. При оформленні заяв-анкет позивачем було надано згоду на обробку персональних даних.

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом №6113-36/6113.1-25 від 07.02.2025, де роз`яснено право повторно звернутися де територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин у зв`язку з якими було відмовлено в оформленні паспорта.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся в суд першої з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

З 06.12.2012 набрав чинності Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Документами Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (підпункти "а" - "б" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).

За положеннями абзацу другого частини першої статті 10 Закону №5492-VI у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України містять безконтактний електронний носій.

Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, установлено в частині сьомій статті 16 Закону №5492-VI. Так, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові в оформленні (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміні, видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку (чотирнадцятирічного віку - для паспорта громадянина України), або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа, та не усунув у встановлений строк виявлені недоліки; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, не підтверджують інформацію, надану заявником; 5) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін, видача документа не належать до компетенції уповноваженого суб`єкта; 6) у разі смерті заявника або оголошення його померлим. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови та порядок його оскарження. Особа має право повторно звернутися до уповноваженого суб`єкта із заявою у разі зміни або усунення обставин, які були підставою для прийняття рішення про відмову у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, або до адміністративного суду. Скарга в адміністративному порядку подається заявником протягом п`яти робочих днів з дня доведення до його відома рішення про відмову у видачі документа.

Частинами першою, другою статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 затверджено Положення про паспорт громадянина України (Положення №2503-ХІІ), згідно пункту 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Відповідно до пункту 5 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зашиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Згідно пунктів 12-13 Положення №2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно з пунктами 16-17 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (Порядок №302).

Пунктами 1-4 Порядку №302 встановлено, що паспорт громадянина України (паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Пункт 6 Порядку №302 визначає, що обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Згідно пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), згідно пункту 1 якого цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015р. №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 1 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (територіальні підрозділи ДМС): особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

За положеннями глави ІІІ Тимчасового порядку обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа. Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Відповідно до пункту 4 глави ІІІ Тимчасового порядку факт видачі паспорта на ім`я особи, яка подала його для обміну, перевіряється працівником територіального підрозділу ДМС за даними відомчої інформаційної системи ДМС та відповідно до пунктів 4, 5 розділу VI цього Тимчасового порядку.

Розділом Х Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України визначено рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).

Так, Територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови. Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).

Апелянт обгрунтовує свою скаргу тим, що при заповненні згоди на обробку персональних даних позивач не розумів усіх юридичних наслідків такої згоди та відповідно й те, що це є грубим порушенням принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, те, що надання даної згоди суперечить його внутрішнім переконанням та принципам, в усній формі заперечував наявність згоди на обробку персональних даних та повідомляв відповідача про її відкликання при поданні заяви про видачу паспорта зразку 1994 року.

Окрім того, паспорт у формі ID-картки не зручний у використанні, оскільки жодні органи державної влади, підприємства, установи та організації не обладнані системами зчитування чіпу паспорта у формі ID-картки, у зв`язку із чим необхідно постійно носити із собою пакет документів, зокрема ідентифікаційний код, витяг про місце проживання, свідоцтво про шлюб та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, за обліками ЄІАС УМП ДМС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований засобами Єдиного державного демографічного реєстру паспортом у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 13.02.2020, термін дії до 13.02.2030, орган, що видав 6113, тобто, при поданні заяви-анкети №4487148 від 07.02.2020 про видачу паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач надав згоду на обробку персональних даних. За заявою-анкетою ОСОБА_1 сформовано унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР), який є незмінним.

Також, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований засобами Єдиного державного демографічного реєстру паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 09.09.2014, виданого органом 6101 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 27.06.2018, виданого органом 4601. При оформленні заяв-анкет позивачем було надано згоду на обробку персональних даних.

При цьому, колегія суддів критично оцінює долучену позивачем до матеріалів адміністративної справи заяву від 04.08.2025 про відкликання згоди на обробку персональних даних за відсутності доказів направлення її відповідачу - Бучацькому відділу УДМС у Тернопільській області. Використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що жодним чином не порушено права позивача та не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі №380/5977/21.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у справі №160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID - картки.

Позивач є особою, який самостійно звернувся із заявою щодо внесення його персональних даних до реєстру та надав згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора та вже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за його згодою.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 19 березня 2025 року в справі №300/5845/23.

Апеляційний суд вважає, що якщо особа вже надала згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта для виїзду за кордон, паспорта громадянина України у формі ID-картки, виготовлення якого є правом особи, а не її обов`язком, то відповідно її відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі №160/1/21, від 21.11.2023 у справі №380/5977/21 і від 25.04.2024 у справі №300/5054/23.

Щодо посилання апелянта на відкликання згоди на обробку персональних даних, апеляційний суд зазначає наступне.

Зважаючи на те, що відповідно до статті 11 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (Закон №2297-VI) згода є лише однією з підстав обробки персональних даних, відкликання згоди можливе лише у випадку обробки персональних даних відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 цього Закону.

Відповідно до статті 2 Закону №2297-VI згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Разом з тим, надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі статті 202 Цивільного кодексу України. Своєю чергою статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими. Таким чином, використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок волевиявлення останнього у 2020 році шляхом надання згоди на обробку персональних даних з присвоєнням унікального номер запису в Реєстрі, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого йому раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2025 в справі №420/26651/23.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 500/4748/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар