Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №380/25418/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25418/24 пров. № А/857/20216/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 380/25418/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій

суддя в 1-й інстанції – Мричко Н.І.

час ухвалення рішення – 17 квітня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 06.11.2024 №33971/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області поновити реєстрацію з 01.10.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 380/12992/24 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 06.11.2024 № 33971/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 01.10.2024.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2422 грн 40 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що провів камеральну перевірку податкової звітності позивача за результатами якої встановив здійснення позивачем видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Таким чином, позивач не дотримався підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, а тому відповідач прийняв рішення про анулювання реєстрації платника податків третьої групи. Крім того, відповідач наголошує, що рішення про анулювання реєстрації приймається за результатами камеральної перевірки.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що Головне управління ДПС у Львівській області порушило процедуру прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податків третьої групи, так як провело камеральну перевірку замість документальної перевірки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач здійснює підприємницьку діяльність за КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» (основний), 47.41 «Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах», 47.99 «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами», 46.52 «Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього», 46.66 «Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням», 62.02 «Консультування з питань інформатизації», 46.51 «Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням», 79.11 «Діяльність туристичних агентств», 79.12 «Діяльність туристичних операторів», 82.30 «Організування конгресів і торговельних виставок» та взятий на податковий облік ГУ ДПС у Львівській області.

Відповідно до Витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, позивач є постачальником електронних комунікаційних послуг IA.S1 доступ до мережі Інтернет.

01.10.2024 відповідач провів камеральну перевірку позивача щодо порушення умов застосування платником єдиного податку спрощеної системи оподаткування про що склав акт про результатами камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов спрощеної системи від 01.10.2024 № 41004/13-01-24-11/ 3343802635.

За результатами перевірки відповідач встановив, що позивач, як платник податків, порушив умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання), а саме «інша діяльність у сфері електрозв`язку» (основний).

На підставі акта перевірки, 06.10.2024 відповідач прийняв рішення № 3397/6/13-01-24-11 про виключення 01.10.2024 з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .

Не погодившись із цим рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1.1. п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-11, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти;

12) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.14 статті 141 цього Кодексу, а також своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, визначеного відповідно до підпункту 177.5.1-1 пункту 177.5 статті 177 цього Кодексу.

Водночас, як передбачено пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши наведені вище норми права, апеляційний суд встановив, що набуття (підтвердження) статусу платника єдиного податку не є предметом камеральної перевірки.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій, є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, від 16.04.2018 у справі № 808/657/16, від 08.05.2018 у справі № 816/1088/17, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.10.2021 у справі № 815/1764/16.

Із наведеного слідує, що відповідач порушив порядок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податків, оскільки, провів камеральну перевірку замість документальної перевірки.

Ця обставина є самостійною підставою для скасування спірного рішення відповідача, оскільки проведення документальної перевірки передбачає завчасне повідомлення платника податків про проведення перевірки, надання платником податків документів для проведення перевірки, ознайомлення з актом перевірки та надання заперечень на акт перевірки.

У справі, що розглядається, застосовними є висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 380/25418/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

В. С. Затолочний