Рішення від 22 жовтня 2025 р. у справі №2-2994/11 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2-2994/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого – судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання – Бомбушкаря В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 110 765,78 дол. США та 87 396,97 грн., а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №121 від 12.01.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 100 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном з 12.01.2008 року по 11.01.2018 року. Кредитні кошти були отримані ОСОБА_2 на підставі довіреності, наданої відповідачем. За умовами кредитного договору відповідач взяла на себе зобов`язання, зокрема забезпечити своєчасне повернення суми кредиту на рахунок банку згідно з графіком (додаток №1 до кредитного договору) (п.5.1.1.); забезпечити своєчасну (щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, в якому були нараховані відсотки ) сплату відсотків за користування кредитом на рахунок Банку (п.3.1., 5.1.2); сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати, що обчислюється із суми несвоєчасно повернутих кредитних коштів та/або несвоєчасно сплачених процентів за кожен день прострочення (п.5.1.3., п.6.2.); забезпечити своєчасну сплату пені та штрафів на рахунки вказані Банком, в т.ч. штраф за кожен випадок невиконання зобов`язань за кредитним договором в сумі 5000,00 грн. та штраф у розмірі 40% простроченої заборгованості за кредитом понад 60 днів (п.5.1.4., п.3.3.). Від належного виконання умов кредитного договору відповідач ухиляється. Направлені позивачем вимоги залишилися без виконання. Станом на 30.11.2009 року заборгованість ОСОБА_1 становить 110 765,78 дол. США та 87 396,97 грн., яка складається з 99 453,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 11 312,78 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам; 13 867,85 грн. - пеня по простроченому тілу кредиту; 8 083,22 грн. - пеня по простроченим відсоткам; 5000,00 грн. - штраф за 1 випадок невиконання зобов`язань п.5.1 кредитного договору; 60 445,90 грн. - штраф за допущення простроченої заборгованості понад 60 днів згідно п.3.3. кредитного договору, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Сторони у судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без її участі, у якій представник позивача зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені, причини неявки суду не відомі.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні письмові пояснення представника позивача по справі та письмові пояснення представника відповідача по справі викладені у виступі у судових дебатах.

Так, у письмових поясненнях по справі (виступі у судових дебатах) представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не дотримано вимог положень ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині дострокового стягнення коштів за кредитним договором, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц. Також вказував на неможливість одночасного стягнення з відповідача подвійної неустойки у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором. Окрім того, зазначив, що 20.04.2011 року НДЕКЦ складено висновок спеціаліста № 858 на підставі відношення Ужгородського МУ УМВС в межах дослідчої перевірки та за результатами проведення почеркознавчого дослідження визначено, що підписи у графі «позичальник» договору кредиту № 121 від 12.01.2008 року та у графі «підпис» у заяві – анкеті від 08.01.2008 року виконані не громадянкою ОСОБА_1 , а іншою особою. Також 05.12.2019 року виконавчий комітет Ужгородської міської ради надав лист про те, що ним не надавався дозвіл на передачу в іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , правом користування яким мали повнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А тому враховуючи, що за твердженням відповідачки вона не підписувала кредитного договору та не отримувала кредитні кошти, що також підтверджено даними експертизи, яка міститься у матеріалах справи просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідь представником позивача надіслано до суду письмові пояснення по справі у яких представник позивача зазначає, що банк дотримався встановленого ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» порядку досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Так, 16.09.2008 року на адресу відповідача направлено вимогу № 271 про виконання умов кредитного договору. Зокрема, у тексті вимоги зазначено, що у випадку її невиконання банк буде змушений розірвати кредитний договір, звернутися до суду з позовом про стягнення виниклої заборгованості, а також суми основного боргу. Цю вимогу відповідач отримала 18.09.2008 року особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Також, 19.10.2009 року на адресу відповідача направлено вимогу № 555 про усунення порушення та майбутнє звернення стягнення на предмет іпотеки. У тексті вимоги банк посилається на п. 6.3 кредитного договору, відповідно до якого якщо позичальник не виправить порушення протягом вказаного у вимозі терміну, банк має право вимагати дострокового виконання позичальником всіх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, а саме дострокового повного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору. Зазначила, що банк здійснив усі необхідні та передбачені законом заходи для того, щоб повідомити відповідача про порушення нею умов. Відповідачу було надіслано дві вимоги з повідомленням про ініціацію дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором № 271 від 16.09.2008 року, яку відповідач отримала, та № 555 від 19.10.2009 року, що була вручена відповідачу особисто, та вона відмовилась від підпису про отримання вимоги. Крім того, у подадьбшому банк продовжував спроби встановити контакт з відповідачем, а саме: 17.05.2011 року відповідачу було надіслано вимогук № 111, яку відповідач особисто отримала вимогу 19.05.2011 року. Станом на зараз кредитна заборгованість досі не погашена, а відповідач ухиляється від виконання своїх зобов"язань за кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 12.01.2008 року між ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ОСОБА_1 укладено договір № 121, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 100 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном з 12.01.2008 року по 11.01.2018 року.

Кредитні кошти були отримані ОСОБА_2 на підставі довіреності, наданої відповідачем.

Як убачається з матеріалів справи за умовами кредитного договору відповідач взяла на себе зобов`язання, зокрема забезпечити своєчасне повернення суми кредиту на рахунок банку згідно з графіком (додаток №1 до кредитного договору) (п.5.1.1.); забезпечити своєчасну (щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, в якому були нараховані відсотки ) сплату відсотків за користування кредитом на рахунок Банку (п.3.1., 5.1.2); сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати, що обчислюється із суми несвоєчасно повернутих кредитних коштів та/або несвоєчасно сплачених процентів за кожен день прострочення (п.5.1.3., п.6.2.); забезпечити своєчасну сплату пені та штрафів на рахунки вказані Банком, в т.ч. штраф за кожен випадок невиконання зобов`язань за кредитним договором в сумі 5000,00 грн. та штраф у розмірі 40% простроченої заборгованості за кредитом понад 60 днів (п.5.1.4., п.3.3.).

Суд враховує, що питання щодо визнання недійсними кредитного договору № 121 від 12.01.2008 року та договору іпотеки від 12.01.2008 року № 72 у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не підписувала вказаних договорів було предметом судового розгляду у справі № 308/14875/13, за результатом розгляду якої згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28.04.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 29.06.2016 року та постановою Верховного Суду у складі КЦС від 22.02.2018 року.

Однак, відповідач прострочувала зобов`язання, не виконала взяті на себе за договором обов`язки і станом на 30.11.2009 року заборгованість ОСОБА_1 становила 110 765,78 дол. США та 87 396,97 грн., яка складається з 99 453,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 11 312,78 дол. США – заборгованість по нарахованим відсоткам; 13 867,85 грн. - пеня по простроченому тілу кредиту; 8 083,22 грн. - пеня по простроченим відсоткам; 5000,00 грн. - штраф за 1 випадок невиконання зобов`язань п.5.1 кредитного договору; 60 445,90 грн. - штраф за допущення простроченої заборгованості понад 60 днів згідно п.3.3. кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Між сторонами існують правовідносини з отримання/надання грошового кредиту, про що ними укладено відповідний договір кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Факт несплати відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів за користування кредитом та погашення кредиту підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком суми заборгованості.

Згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом 1 глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 6.3 кредитного сторони визначили, що у разі порушення позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором, вказаних у п. 5.1, банк має право надіслати позичальнику письмове повідомлення з вимогою виправити порушення протягом 10 робочих днів з дати отримання повідомлення (розписка про отримання, повідомлення про отримання). Якщо позичальник не виправить порушення протягом вказаного терміну, банк має право на дострокове стягнення/повернення заборгованості по кредиту в повному обсязі, який визначається згідно з п. 2.2 цього договору, або у визначеній банком частині.

Частиною 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцять календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно наданих позивачем документів, судом встановлено, що 16.09.2008 року на адресу відповідача направлено вимогу № 271 про виконання умов кредитного договору, а саме позикодавець повідомляв ОСОБА_1 про невиконання умов договору, що виражається у несвоєчасній сплаті нарахованих відсотків та несвоєчасному поверненні основного боргу за кредитом згідно графіку у зв`язку з чим станом на 16.08.2008 року позичальником допущена заборгованість: по несплаченим в строк відсоткам у сумі 2238,88 дол. США за період з 01.07.2008 року по 16.09.2008 року та просив не пізніше 30.09.2008 року погасити заборгованість згідно кредитного договору № 121 від 12.01.2008 року по відсотках, кредиту, згідно графіку та пені. Також у вказаній вимозі позикодавець зазначив, що у випадку її невиконання банк буде змушений розірвати кредитний договір, звернутися до суду з позовом про стягнення виниклої заборгованості, а також суми основного боргу.

Зазначену вимогу відповідач отримала 18.09.2008 року особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також, 24.11.2009 року ОСОБА_1 у приміщенні ВАТ «Піреус Банк» МКБ» вручено вимогу про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України « Про іпотеку») № 555 від 19.10.2009 року, від підпису про отримання якої ОСОБА_1 відмовилася, що убачається з акту про відмову від підпису від 24.11.2009 року, засвідченого юрисконсультом юридичного департаменту банку Петюшка О.В., спеціалістами з кредитування юридичних осіб ВАТ «Піреус Банк МКБ» Індерельст Я.М. та ОСОБА_6 .

Згідно указаної вимоги банк, посилаючись на положення п. 6.3 кредитного договору, вимагав від ОСОБА_1 протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги усунути порушення кредитного договору № 121 від 12.01.2008 року в повному обсязі, в тому числі сплатити пеню за прострочення сплати коштів, а саме згідно указаної вимоги станом на 19.10.2009 року (по 18.10.2009 року) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 109257,41 дол. США та 71428,77 грн., з яких 99453,00 дол. США – заборгованість по тілу кредита, в т. ч.: поточна заборгованість по тілу кредита: 87722,00 дол. США, прострочена заборгованість по тілу кредита: 11731,00 дол.США; 9804,41 грн. дол..США в т.ч. прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам: 646,45 дол. США, прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам: 9157,96 дол. США; 1194544 грн. пені по простроченому тілу кредита за період з 19.10.2008 року по 18.10.2009 року включно; пеня по простроченим відсоткам 6056,88 грн. за період з 01.11.2008 року по 18.10.2009 року; штраф за 1 випадок невиконання зобов`язань п.5.1 кредитного договору в сумі 5000,00 грн., штраф за допущення простроченої заборгованості понад 60 днів згідно п.3.3. кредитного договору – 48426,45 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 року у справі № 553/1501/15-ц зазначила, що у разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив. Тобто направлення відповідно до частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року) вимоги про дострокове повернення кредиту свідчить про дотримання кредитором вимог цього Закону і не позбавляє суд права вирішити позов по суті заявлених вимог за умови, що на час ухвалення рішення минув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності.

Таким чином позивачем виконано вимогу ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. При цьому позивач не виконала таку вимогу ані протягом тридцять календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця, ані в подальшому, відтак суд відхиляє твердження представника відповідача про відсутність у позивача підстав для дострокового стягнення коштів за кредитним договором.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №121 від 12.01.2008 року заборгованість за кредитом у розмірі 99 453,00 дол. США; та заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 11 312,78 дол. США.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000,00 грн. – за 1 випадок невиконання зобов`язань п. 5.1 кредитного договору та штраф (фіксована частина), 60445,90 грн. - штраф (процентна складова), пені по простроченому тілу кредиту п.1.3 договору у розмірі 11945,44 грн та по простроченим відсоткам п. 1.4 договору у розмірі 6056, 88 грн, то суд не погоджується з нарахуванням позивачем штрафів та пені на суму заборгованості, оскільки за порушення позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором позивачем одночасно нараховано пеню та штрафи.

Отже, позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов`язання (порушення позичальником грошового зобов`язання за кредитним договором), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В той же час, згідно правової позиції Верховного суду України від 21.10.2015 року у справі за № 6-2003цс15 штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів та пені передбачених п.1.3,1.4, 1.5, 1.6 договору.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість у розмірі 109257,41 дол. США (сто дев`ять тисяч двісті п`ятдесят сім дол. США 41 цн.), яка складається з наступного: 99 453,00 дол. США – заборгованість за кредитом, 9804,41 дол. США – заборгованість по нарахованим відсоткам, тобто заборгованість яка виникла на час вимоги позивача про усунення порушення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120,00 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 536, 549-551, 624, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ», код ЄДРПОУ: 20034231, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 11, заборгованість за кредитним договором № 121 від 12.01.2008 року у розмірі 109257,41 дол. США (сто дев"ять тисяч двісті п`ятдесят сім дол. США 41 цн.), а також судовий збір у розмірі 1700,00 грн та витрати на ІТЗ в сумі 120,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.А. Придачук