Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №161/25707/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/25707/25 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/464/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. В., Шевчук Л. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького спеціалізованого комунального підприємства "Луцькспецкомунтранс" про визнання неправомірним нарахування боргу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2026 року задоволено клопотання відповідача Луцького спеціалізованого комунального підприємства "Луцькспецкомунтранс", зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького спеціалізованого комунального підприємства "Луцькспецкомунтранс" про визнання неправомірним нарахування боргу, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 161/24865/25 за позовом Луцького спеціалізованого комунального підприємства "Луцькспецкомунтранс" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала судом першої інстанції постановлена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм процесуального права. Зазначає про те, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Предметом позову у справі № 161/25707/25 є визнання неправомірним нарахування боргу, а предметом позову у справі № 161/24865/25 є примусове стягнення боргу за комунальні послуги. Правомірним буде стягнення боргу лише у випадку, якщо він нарахований законно. Первинним є не стягнення боргу, а правомірність його нарахування. Саме від результату вирішення позову про правомірність нарахування боргу, буде залежати підставність позовних вимог про стягнення заборгованості за збір відходів.

Відповідач Луцьке спеціалізоване комунальне підприємство "Луцькспецкомунтранс" подало відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що в межах провадження про стягнення заборгованості зі сплати за послугу поводження з побутовими відходами, судом буде досліджено правомірність нарахування платежів, наявність чи відсутність заборгованості та інші обставини, що мають значення для справи. Натомість позов про скасування заборгованості фактично стосується тих самих правовідносин і тих самих обставин, що підлягають дослідженню у справі про стягнення заборгованості. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Справа розглядається відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Предметом позову у цій цивільній справі є визнання неправомірним нарахування боргу за послугу з вивезення побутових відходів з належного позивачеві житлового будинку АДРЕСА_1 .

Предметом позову у справі № 161/24865/25 за позовом Луцького спеціалізованого комунального підприємства "Луцькспецкомунтранс" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг є примусове стягнення боргу за комунальні послуги з вивезення побутових відходів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, і, передбачити усунення яких неможливо.

Єдиною підставою для зупинення провадження у справі до вирішення іншої судової справи є неможливість її розгляду без встановлення певних обставин в іншому провадженні.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 33 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування судом норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України (в редакції закону, що діяв до 15 грудня 2017 року) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті – неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16, та у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 308/5006/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 1522/27468/12, визнаючи наявність підстав, передбачених ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої ст. 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 виснувано, що тлумачення пункту 6 частини першої ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ: пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть уплинути на подання й оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 357/10397/19 міститься висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому необхідно врахувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї справи.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, на зазначене уваги не звернув, своє рішення щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі не мотивував, не вказав в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного провадження. Зібрані по справі про визнання неправомірним нарахування боргу матеріали дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про зупинення провадження у даній справі допустив порушення норм процесуального права.

За таких обставин, суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження є помилковою, а зупинення провадження лише має наслідком затягування розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому ухвала підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 лютого 2026 року в цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 березня 2026 року.

Головуючий

Судді