Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №759/24104/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24104/25

пр. № 2/759/3155/26

25 березня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., представника позивача - адвоката Федака М.Л. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у жовтні 2025 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що Позивач ОСОБА_1 та Відповідач ОСОБА_2 проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у Позивача та Відповідача народилася спільна донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження доньки.

На сьогоднішній день Відповідач періодично покидає місце спільного проживання з Позивачем ( АДРЕСА_1 ), та по декілька днів не знаходиться за місцем їх спільного проживання, без жодного повідомлення причини такої своєї поведінки.

Починаючи з дати спільного проживання і до теперішнього часу Відповідач не приділяє часу на участь у вихованні дитини та не цікавиться її життям, а також не забезпечує її матеріально.

Відповідач не купляє ні речей ні продуктів харчування для дитини, також не дарує подарунків дитині.

Відповідач ухиляється від виховання доньки, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, ухиляється від спілкування з нею.

Крім того, Відповідач, майже не відвідує дитину у дошкільному закладі освіти та не приводить дитину до нього.

Відповідач неодноразово вчиняла фізичне та психологічне насильство з донькою, внаслідок чого Позивач звертався з відповідними заявами до поліції. Відповідач схильна до вживання алкогольних напоїв які також вживає і в присутності дитини, та в стані сп`яніння знаходиться біля дитини.

Позивач забезпечив дитині місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28.11.2003 p., який укладений між продавцем та покупцем матір`ю Позивача ОСОБА_4 яка діяла від свого імені та як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_1 .

Відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться навчанням, веде аморальну поведінку, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

З огляду на зазначені обставини, позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом у якому просив позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 справу розподілено судді Ключнику А.С.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києві від 15.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (а.с. 22).

15.01.2026 року від Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до суду надійшов висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 66-68).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено у справі судовий розгляд (а.с. 82).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Федак М.Л. позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився та подав до суду клопотання про розгляд справ без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 та Відповідач ОСОБА_2 проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у Позивача та Відповідача народилася спільна донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження доньки.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач періодично покидає місце спільного проживання з Позивачем ( АДРЕСА_1 ), та по декілька днів не знаходиться за місцем їх спільного проживання, без жодного повідомлення причини такої своєї поведінки.

Позивач вважає, що позбавлення батьківських прав Відповідача відповідатиме інтересам дитини, оскільки фактично з народження дитина проживає та виховується у стійкому сімейному середовищі матері, яка веде аморальний спосіб життя.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини , батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя , батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з наданим Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації висновком від 07.01.2026 року № 107-159 про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають сім`єю без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Відповідно до акту обстеження умов проживання родини складеного спеціалістами Служби 16.12.2025 батьки з дочкою проживають за адресою: АДРЕСА_1 у трикімнатній квартирі родина займає одну кімнату, в інших двох кімнатах проживають квартиранти. Кімната потребує косметичного ремонту. У помешканні відчувається запах диму від цигарок.

Малолітня ОСОБА_5 забезпечена продуктами харчування, одягом, шкільним приладдям.

Малолітня ОСОБА_5 у розмові повідомила спеціалістам Служби, що любить і маму і батька. Вони готують їй їжу, купують одяг та іграшки. До школи вона ходить сама.

За інформацією КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Святошинського району міста Києва від 26.06.2025 відвідування медичного закладу, огляд лікарями малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та оформлення медичної документації відбувається у супроводі батька дитини.

За інформацією цього медичного закладу від 14.11.2025, малолітня ОСОБА_5 , 2018 року народження, на диспансерному обліку не перебуває, рекомендації лікаря та догляд за дитиною виконуються належним чином.

Малолітня ОСОБА_5 , 2018 року народження, навчається у середній загальноосвітній школі № 35 Святошинського району м. Києва. У характеристиці з навчального закладу на ученицю 1-А класу ОСОБА_3 , зазначено, що за час навчання вона зарекомендувала себе як спокійна, чемна та доброзичлива дитина. Дівчинка навчальний матеріал засвоює відповідно до вікових можливостей, у разі потреби користується підтримкою вчителя, дотримується правил поведінки та шкільного розпорядку, на зауваження реагує спокійно. Учениця забезпечена усім необхідним для навчання, завжди має охайний вигляд.

Батько учениці, громадянин ОСОБА_1 , активно бере участь в освітньому процесі та вихованні дочки, допомагає у виконанні шкільних завдань, підтримує постійний зв`язок із класним керівником, відповідально реагує на всі зауваження та виконує рекомендації вчителя, відвідує батьківські зустрічі. Батько приводив дочку до школи, згодом вона самостійно почала ходити до навчального закладу, проте під наглядом батька, який забирає її з групи продовженого дня.

Мати учениці один раз з`явилася у школі.

За інформацією Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві від 21.12.2025 громадяни ОСОБА_2 , 1988 р.н., та ОСОБА_1 , 1994 р.н., у період з 2011 року по 2025 рік неодноразово були притягнуті до адміністративної відповідальності за антигромадські правопорушення. Також громадянин ОСОБА_1 перебуває в розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На засіданні Комісії громадянин ОСОБА_1 повідомив, що мати дитини, громадянка ОСОБА_2 , зловживала алкогольними напоями та часто залишала домівку на тривалий час. Наразі, мати дитини вже два місяці алкогольні напої не вживає, однак вважає, що вона може знову повернутись до асоціальної поведінки.

Громадянка ОСОБА_2 повідомила, що заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, оскільки добре доглядає за дочкою. Вона разом із чоловіком проживають в одній кімнаті трикімнатної квартири.

Також мати дитини повідомила, що виконує усю хатню роботу, а саме, готує їжу дочці та чоловіку, прибирає, займається пранням, тощо. Періодично працює неофіційно, наразі вона в пошуках роботи.

Враховуючи викладене та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 66-68).

Так, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України, відповідно до положень якої мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року роз`яснює, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, а ін.), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи зокрема ставлення батьків до дітей.

Пункт 16 зазначеної Постанови роз`яснює, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Пункт 17 зазначеної Постанови роз`яснює, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, провадження № 61-16965св23; від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, провадження № 61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, провадження № 61-14340св23; від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, провадження № 61-16164св23; від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини

(параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини

у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09; рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, провадження № 61-1682св22; від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, провадження № 61-15840св23; від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, провадження № 61-13425св23.

Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа , в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, по досягненню чотирнадцяти років.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один з батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Нормою статті 150 СК України, статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлений обов`язки батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Поряд з цим, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли неприязні стосунки, проте як було встановлено працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, відповідач цікавиться станом здоров`я дитини, її розвитком, а також бажає надалі піклуватись про дитину, остання виконує усю хатню роботу, а саме, готує їжу дочці та чоловіку, прибирає, займається пранням, тощо.

Малолітня ОСОБА_5 у розмові повідомила спеціалістам Служби, що любить і маму і батька. Вони готують їй їжу, купують одяг та іграшки.

Суд звертає увагу сторін, що батькам необхідно усвідомлювати, що на психофізичному стані дитини також позначається спроможність (чи нездатність) батьків ладнати між собою. Потенційно вона впливає на все: від психічного здоров`я до успіхів у навчанні та стосунків у майбутньому.

Цілком імовірно, що налагодження стосунків між батьками також досить швидко принесе свої плоди - велику користь дитині та, в майбутньому дитині буде легше підтримувати нормальні стосунки з людьми.

Розуміння батьками, як їхні стосунки впливають на розвиток дитини, означає підготувати основу для здоров`я дитини сьогодні - та здорової сім`ї в майбутньому.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, щодо виховання та утримання дитини на час звернення позивача з вказаним позовом до суду, відбувалось з певною періодичністю через зловживання алкогольними напоями, однак наразі відповідач вживає заходів для позбавлення від даної залежності, намагається добре доглядати за дочкою, а відтак збереження зв`язків дитини із сім`єю відповідатиме забезпеченню якнайкращих її інтересів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 150, 152, 154-155, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення виготовлено 25.03.2026 року.

Суддя Ключник А.С.