Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №260/2134/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/2134/24 пров. № А/857/24268/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України,

на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (суддя – Рейті С.І., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №260/2134/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної казначейської служби України, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2022 у незміненій апеляційним судом частині та постанови Закарпатського апеляційного суду від 06.12.2022 у справі №308/12810/21 в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральної шкоди у розмірі 585000,00 грн; 2) стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача компенсацію за несвоєчасне виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2022 у незміненій апеляційним судом частині та постанови Закарпатського апеляційного суду від 06.12.2022 у справі №308/12810/21, а саме три відсотки річних у сумі 16864,77 грн та 14625,00 грн інфляційних втрат; 3) стягнути з Державної казначейської служби України суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.

Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2024 ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №260/2134/24 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанови Закарпатського апеляційного суду від 06.12.2022 року у справі 308/12810/21 в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 585000,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 25964,38 грн, що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 18 січня 2023 року по 11 липня 2024 року включно, та 28471,51 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за той самий період.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №260/2194/24 залишено без змін.

Представником позивача 30.04.2025 було подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України судові витрати у сумі 1211,20 грн. та 2457,40 грн..

Державна казначейська служба України подала заперечення проти ухвалення додаткового рішення, зазначаючи, що представником заявника не подано до суду жодного доказу, що підтверджує право стягнення йому судових витрат у цій справі, а також щодо неможливості визначення боржником Казначейство. Просила відмовити заявнику у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення – задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. В задоволенні заяви в іншій частині – відмовлено.

З цим додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене додаткове рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та недотриманням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскільки за наслідками адміністративних проваджень попередніх інстанцій рішення у справі залишається таким, що ухвалено на користь позивача шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України, то судові витрати в справі також підлягають стягнення з Державного бюджету України. Також зазначає скаржник, що неможливо ототожнювати Державу і Державний Бюджет з конкретним органом державної влади - юридичною особою публічного права, якою є, зокрема, Державна казначейська служба України. Суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність факту відсутності протиправної бездіяльності Казначейства щодо стягнення судових витрат, з огляду на те, що рішенням суду від 28.11.2024 по справі №260/2134/24 вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 25964,38 грн, що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 18 січня 2023 року по 11 липня2024 року включно, та 28 471,51 грн. інфляційних втрат, на рахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за той самий період, тому і стягнення підтверджених судових витрат відшкодовується за рахунок Державного Бюджету України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене додаткове рішення суду від 12.05.2025 скасувати частково та ухвалити нове судове рішення, яким змінити судове рішення в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн., змінивши резолютивну частину оскарженого додаткового рішення суду шляхом обрання належним способом: стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн..

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга Казначейства є необґрунтованою, безпідставною та не підлягає задоволенню. Зазначає, що аргументи апелянта щодо того, що витрати мали бути стягнуті з Державного бюджету України, а не з Казначейства, є надуманими, оскільки саме Казначейство виступає відповідачем у справі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду у цій справі залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового судового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням рішення від 28.11.2024 Закарпатським окружним адміністративним судом, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025, результат якого наведено в описовій частині цієї постанови.

Проте, судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У розглядуваній справі судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції від 28.08.2024 року № 723Н-6А27-04Е6-9К77.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.06.2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанови Закарпатського апеляційного суду від 06.12.2022 року у справі 308/12810/21 в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 585000,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 25964,38 грн, що становлять 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 18 січня 2023 року по 11 липня 2024 року включно, та 28471,51 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за той самий період.

При цьому, при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами понесених ними судових витрат зі сплати судового збору, суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо неможливості стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України та наведеною на їх підтвердження практикою Верховного Суду, з огляду на їх нерелевантність спірним правовідносинам.

Тому, додатковим рішенням суду першої інстанції від 12.05.2025 обґрунтовано стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України в користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн., оскільки ці витрати виникли у зв`язку з поданням позову, за яким вимоги позивача задоволено повністю, і відповідно до статті 139 КАС України такі витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт понесення позивачем витрат зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у цій справі.

Суд зазначає, що розмежування понять «держава» та «державні органи» не звільняє орган влади - суб`єкт владних повноважень, який виступав відповідачем по справі, дії якого у спірних правовідносинах судом визнано протиправними, від обов`язку компенсувати витрати у справі, якщо задоволено позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення суду у справі в оскарженій частині, яке ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих підстав для його скасування.

Колегія суддів також враховує, що додаткове рішення суду першої інстанції від 12.05.2025 в частині відмови у стягненні судового збору в розмірі 2457,40 грн. не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому за правилами статті 308 КАС України не є предметом апеляційного розгляду у цьому апеляційному провадженні.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року в адміністративній справі №260/2134/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська