Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №463/9790/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 463/9790/25 пров. № А/857/52829/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді- доповідача - Шинкар Т.І.

суддів - Довгої О.І.

Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №463/9790/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

16.10.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 00823336 від 28.03.2025 року.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2025 року у справі №463/9790/25 скасувано та позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 00823336 від 28.03.2025 року та закрито справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

20.02.2026 року через систему “Електронний суд” ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради судового збору у розмірі 605,60 грн. за подання позовної заяви, яка передана судді-доповідачу 23.02.2026.

Вирішуючи вказане клопотання, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до положень статті 7 Закону України “Про судовий збір” питання щодо повернення судового збору вирішується судом у випадках, передбачених законом, за заявою особи, яка його сплатила. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що повернення судового збору здійснюється судом, до якого була подана відповідна заява (скарга) та яким постановлено процесуальне рішення, що є підставою для повернення такого судового збору.

Водночас, перелік правових підстав, за наявності яких суд може ухвалити додаткове рішення, передбачений частиною 1 статті 252 КАС України, зокрема пунктом 3 частини 1 вказаної статті встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається з поданої заяви, судовий збір було сплачено за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянт звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 (особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи) ч.1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”.

Враховуючи наведене, сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви не була процесуальним обов`язком. А тому, сплачений позивачем судовий збір є таким, що сплачений помилково, що не може вважатися судовими витратами у розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає розподілу за наслідками розгляду справи або ухвалення додаткового судового рішення.

При цьому колегія суддів зазначає, що питання повернення помилково сплаченого судового збору вирішується судом, до якого відповідну заяву було подано, у порядку, визначеному законодавством про судовий збір, а тому позивач не позбавлена права звернутися до суду першої інстанції із заявою про повернення помилково сплаченого судового збору.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись статтями 139, 252, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради судового збору у розмірі 605,60 грн. за подання позовної заяви - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний