Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №570/5270/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5270/25

Номер провадження 2/570/392/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представника позивача адвоката Приходька І. (в режимі відеоконференції)

представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Дем`яненко Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ" до ОСОБА_2 , ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ФОМІН-АГРО" про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо державної реєстрації оренди землі, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «ФОМІН-АГРО» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, скасування запису про його реєстрацію.

В обґрунтування позову зазначає, що 06.06.2016 ТОВ "Райз-Захід" уклав на 7-м років з відповідачкою ОСОБА_3 договір оренди землі, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки площею 3.27 га, кадастровий номер 5624683700:08:003:0040, яка розташована на території Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області. 20.12.2017 за участю вищевказаних сторін та ТОВ "ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ" (далі – позивач) була укладена тристороння Додаткова угода, згідно якої сторона орендаря ТОВ "Райз-Захід" замінено на позивача, а також змінено строк оренди на 7- м років з дати угоди (до 20.12.2024). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2018 про право оренди вказаної земельної ділянки, проведено державну реєстрацію іншого речового права (оренди) позивача (номер запису 15041706 від 15.06.2016). Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 18.02.2025 (вих.№ 449) позивач надіслав відповідачці ОСОБА_4 як орендодавцеві, лист-повідомлення про намір продовжити дію вказаного Договору оренди землі. Проте відповідачка ОСОБА_5 не скористалася правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача і не вибувала з його користування протягом строку дії договору оренди землі. Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.10.2025, було проведено реєстрацію іншого речового права оренди (номер запису 58273444 від 25.01.2025). Таким чином, позивач дізнався про те, що Орендодавцем укладено інший договір оренди земельної ділянки з ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ "ФОМІН-АГРО". Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Вважають дії відповідачів щодо укладення договору оренди на земельну ділянку, яка знаходилась в оренді у позивача - неправомірними, що грубо порушує норми ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», а заявлені позивачем у позові вимоги відповідають встановленим ч. 2 ст. 16, ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 33 «Про оренду землі» способом захисту порушених прав позивача і є ефективним способом їх захисту у спірних правовідносинах. З урахуванням того, що ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі». Зважаючи на наведене просять суд ухвалити рішення, яким визнати укладеною Додаткову угоду від 01.02.2025 до Договору оренди землі від 06.06.2016 (з урахуванням його змін Додатковою угодою), між позивачем та ОСОБА_3 в редакції, що зазначена у позові. Визнати відсутнім у ФГ "ФОМІН-АГРО" права оренди вищезазначеної земельної ділянки, та скасувати запис щодо його державної реєстрації.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі.

Справа призначалася до розгляду (з урахуванням підготовчих судових засідань) на 26.11.2025, 13.01.2026, 09.03.2026.

Представник відповідачки адвокат Дем`яненко Л. подала відзив. Зазначає, що лист-повідомлення від позивача вона не отримувала, про що наявні докази. Окрім того, такий лист був направлений відповідачці майже через шість місяців після закінчення договору оренди земельної ділянки. Також позивач несвоєчасно виплачував орендну плату за землю, що спонукало відповідачку звертатися до суду з відповідним позовом. Тому у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив. Зазначає, що переважне право на укладення договору оренди землі орендарем (ст. 33 ЗУ "Про оренду землі") є спеціальною нормою закону, яка має пріоритет над загальною нормою, що означає, що в разі конфлікту застосовується більш конкретне правило, яке врегульовує відносини для певної категорії осіб або випадків. Цей принцип, відомий як lex specialis derogat generali («спеціальний закон скасовує загальний»), є одним із ключових правил вирішення колізій між нормами права. Право власності не є безумовним. Згідно ст. 13 та ст. 14 Конституції України, власність зобов`язує. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення містяться у ст. 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших осіб, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків. За ст. 27 ЗУ "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Звертаємо увагу на те що згідно ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" обов`язок орендаря полягає саме в повідомленні орендодавця про переважне право. При цьому в який спосіб має бути здійсненне повідомлення, закон не встановлює, що дає підстави вважати про те що спосіб і форма повідомлення можуть бути будь-якими. ПОВІДОМЛЕННЯ (Тлумачення із "Словника української мови"): те, що доводиться до чийого-небудь відома, сповіщається комусь; письмова чи усна інформація; папір, документ, у якому про щось повідомляється, сповіщається. За аналогією закону, Велика Палата Верховного Суду у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постанові від 25.04.2018 зазначила що "направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення "належним". Інсинуації (маніпуляції) щодо недостатності та недостовірності повідомлення позивача й супроводжуючих поштових документів чи їх недоліки, є недоречними і якщо викликають сумнів учасника провадження то він має довести в суді свої обґрунтування, у т.ч. зверненням до відділення АТ "Укрпошта" тощо, а не покладати це на суд та позивача або обмежитись припущеннями.У позові Позивач просив суд витребувати у Відповідача 2 належним чином засвідчений Договір оренди землі, на підставі якого він набув право оренди вищевказаної земельної ділянки.

05.02.2026 р. від представника позивача надійшла заява про відмову від позову.

13.02.2026 р. від представника позивача надійшла заява про відкликання заяви про відмову від позову.

27.02.2026 р. від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі.

У задоволенні заяви про зупинення провадження у справі судом було відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, що у ньому викладені. Щодо клопотання про витребування доказів не заявив, що його підтримує.

Представник відповідачки Зарудної О. позов не визнала з підстав, що викладені у відзиві.

Представник відповідача ФГ «ФОМІН-АГРО» в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся, заяви та клопотання не надходили.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини, встановлені судом.

06.06.2016 ТОВ "Райз-Захід" уклав на сім років з відповідачкою Зарудною О. Договір оренди землі, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки площею 3.27 га, кадастровий номер 5624683700:08:003:0040, яка розташована на території Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

20.12.2017 за участю вищевказаних сторін та ТОВ "ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ" була укладена тристороння Додаткова угода, згідно якої сторона орендаря ТОВ "Райз-Захід" замінено на позивача, а також змінено строк оренди на сім років з дати угоди (до 20.12.2024 року).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2018 року про право оренди вказаної земельної ділянки, проведено державну реєстрацію іншого речового права (оренди) позивача (номер запису 15041706 від 15.06.2016).

Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 18.02.2025 року (вих.№ 449) позивач надіслав відповідачці ОСОБА_4 як орендодавцеві Лист-повідомлення про намір продовжити дію вказаного Договору оренди землі.

Суд зазначає, що такий лист був надісланий позивачці 18.02.2025 року - вже після закінчення договору оренди землі 20.12.2024 року.

Зазначений лист відповідачка ОСОБА_5 не отримала.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав (запис 58273444), 25.01.2025 року була проведена державна реєстрація договору оренди землі, серія та номер: б/н, від 20.11.2024 року, строк 7 років, дата закінчення: 20.11.2031 р., орендар: ФГ «ФОМІН-АГРО», орендодавець: ОСОБА_2 , (а.с. 16).

Оскільки між ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та ОСОБА_3 не було досягнуто домовленості щодо поновлення договору оренди землі №б/н від 06.06.2016 р. з урахуванням додаткової угоди 20.12.2017 року, строк якого закінчився 20.12.2024 року р., то відповідачка ОСОБА_5 20.11.2024 року уклала договір оренди землі з іншим орендарем - ФГ «ФОМІН-АГРО», який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 25.01.2025 року.

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" посилається на те, що дії ОСОБА_1 не відповідають умовам договору оренди землі, положенням земельного законодавства та порушують переважне право позивача на поновлення оренди землі.

Положення законодавства.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1ст.638 ЦК України).

В силу вимог ч.ч.1-3 та ч.ч. 5-6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Як визначено в ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, відповідно до приписів ч. 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті).

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті).

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі") процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18.

Висновки суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, свобода договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст.203 ч.3 ЦК України).

Аналізуючи вищевказане, суд дійшов переконання, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар належно виконує його обов`язки за цим договором (у даному випадку орендар несвоєчасно сплачував орендну плату за договором, що змусила позивачку звертатися до суду за захистом своїх прав (справа № 570/2946/25);

- він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк (має місце порушення таких строків);

- до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (дотримано);

- продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою (не підтверджена ця обставина, земельною ділянкою користується інший орендар - ФГ «ФОМІН-АГРО»);

- орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (наявна незгода орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, однак письмово не була доведена до орендаря).

Отже, судом встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди 20.12.2024 року, 18.02.2025 року ТОВ "Західна агровиробнича компанія" листом-повідомленням повідомила відповідачку про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №379/1354/18, від 25.03.2020 у справі 379/1439/18, від 15.02.2023 у справі №399/295/11, від 15.05.2023 у справі №693/137/22.

Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Такий висновок викладений у постановах Верховного суду від 28.05.2024 у справі №604/648/23, від 12.04.2024 у справі №131/970/23.

Крім того, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року в справі № 604/646/23 (провадження № 61-1814св24).

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Водночас суд зазначає, що укладення ОСОБА_3 нового договору оренди землі з іншим орендатором не порушує переважне право ТОВ "Західна агровиробнича компанія", оскільки дія попереднього договору оренди землі закінчилася 20.12.2024 року.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі, відтак позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд прийшов до висновку про відмову в позові, тому судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ"до ОСОБА_2 , ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "ФОМІН-АГРО" про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо державної реєстрації оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ТОВ «ЗАХІДНА АГРОВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (місце знаходження: провулок Центральний, 1, м. Дубно, Дубенського району Рівненської області, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 41099127).

Відповідачка: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ФГ «ФОМІН-АГРО» (код ЄДРПОУ 44225300, вул. Млинівська, 30 «б», с. Дядьковичі Рівненського району Рівненської області, 35361).

Суддя Красовський О.О.