Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №580/7293/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Каліновська А.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Справа № 580/7293/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:?

Головуючого судді Епель О.В.,?

суддів:? Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,?

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України

в Харківській області

про визнання протиправної бездіяльності та

зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Відповідач) в якому просив:

- визнати протиправним рішення Відповідача від 04.06.2025 №232730003438 про відмову у проведенні перерахунку пенсії;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок пенсії Позивача з моменту призначення пенсії, а саме з 11.05.2019, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 30.01.1997 по 03.08.1999.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.06.2025 №232730003438 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.01.1997 по 30.08.1999;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2025 №9663 про перерахунок пенсії, та прийняти відповідне рішення по суті.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині було відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів, зокрема трудової книжки, на підприємстві.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю, стверджуючи про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії Позивача.

При цьому, Апелянт зазначає, що за результатами розгляду документів, поданих до заяви встановлено, що від попереднього масового перерахунку пенсії по стажу з 01.04.2024 не пройшло два роки та немає 24 місяці страхового стажу.

Також Головне управління відзначає, що до страхового стажу Позивача не було зараховано період роботи у ПКФ «ДЕКА», оскільки дата звільнення (03.08.1996) менша за дату прийняття на роботу (30.01.1997) та не співпадає з датою наказу про звільнення (03.08.1999).

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволених позовних вимог.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 та від 18.11.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивачки підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач 01.07.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у порядку екстериторіальності рішенням від 04.06.2025 №232730003438 відмовило Позивачу у призначенні пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 30.01.1997 по 30.08.1999, через помилку написання у трудовій книжці дати звільнення.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Також судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, трудова книжка Позивача серії НОМЕР_1 дійсно містить записи (№27 та №28) про період його роботи у ПВФ «ДЕКА», зокрема, 30.01.1997 прийнято на роботу (наказ від 30.01.1997 №1-к), однак період (рік) по який Позивач працював на вищезазначеному підприємстві зазначено 03.08.1996 (наказ від 03.08.1999 №31-к).

8. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

При цьому, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

9. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави дійти висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

10. При цьому працівник не може нести відповідальність за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду, від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17.

11. Перевіряючи доводи Апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що трудова книжка Позивача серії НОМЕР_1 містить записи (№27 та №28) про період його роботи у ПВФ «ДЕКА», зокрема, 30.01.1997 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на підставі наказу від 30.01.1997 №1-к та на підставі наказу від 03.08.1999 №31-к Позивача було звільнено по переводу, втім у трудовій книжці було помилково зазначено рік, у якому останнього було звільнено, а саме 1996 р., а не 1999 р. Згідно запису №29 у той же день - 03.08.1999 Позивач був прийнятий на роботу по переводу з ПФК « ДЕКА» до ПП «Дека-Агро».

12. Отже, період роботи Позивача з 30.01.1997 по 03.08.1999 підтверджується записами з трудової книжки Позивача.

Більш того, як вбачається з протоколу розрахунку страхового стажу Позивача, період роботи з 15.01.1999 по 15.06.1999, який охоплюється спірним періодом 30.01.1997 по 03.08.1999, вже був зарахований до страхового стажу Позивача, однак у спірному рішенні Апелянт прийшов до висновку про відсутність правових підстав для його зарахування, що дозволяє колегії суддів прийти до висновку про порушення ГУ ПФУ в Харківській області принципу належного урядування.

При цьому, судова колегія враховує усталену правову позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права (рішення ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України»).

13. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

14. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів Апелянта згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені Головним управлінням доводи не спростовують висновків суду і Апелянт не довів тих обставин, на які він посилається.

15. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

16. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - без змін.

17. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, витрати на сплату судового збору перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 23 березня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев