Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №580/5663/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Руденко А.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Справа № 580/5663/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:?

Головуючого судді Епель О.В.,?

суддів:? Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області(далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 2), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 232730020683 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.05.2025 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.05.2025 № 232730020683 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025 про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачка має більше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим п. а ст. 13 Закону № 1788-XIІ (06 років 09 місяців 07 днів), та має передбачений цією нормою загальний стаж роботи (30 років 05 місяців 01 день), тому ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 12 Закону № 1788-XIІ (55 років) на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд зазначив, що у спірних правовідносинах, відповідачем не було досліджено питання щодо наявності у позивача права на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу в якій просить таке рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Апелянт зазначає, що у Позивачки наявне право на зменшення пенсійного віку на 08 років 04 місяці, тобто при настанні віку у 51 рік 08 місяців остання зможе перейти на пенсію за віком на пільгових умовах. Втім, станом на дату звернення, ОСОБА_1 не досягла віку 50 років.

Також Апелянт наполягає на пріоритетності застосування приписів Закону № 1058, а не Закону № 1788.

З цих та інших підстав Відповідач 2 вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального права що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 та від 18.11.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу від Позивачки та Відповідача 1 не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.05.2023.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 у справі № 580/4076/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувало до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 період роботи з 26.01.1999 по 01.11.2005 на ВАТ «Черкаське хімволокно».

Позивачка звернулася до органу пенсійного фонду із заявою від 30.04.2025 про перерахунок пенсії, в якій просила перевести її на пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуло заяву Позивачки та 07.05.2025 прийняло рішення № 232730020683 про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовило у переході на пенсію за віком (Список 1) згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV. В обґрунтування рішення відповідач 2 зазначив, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 30 років 05 місяців 01 день, стаж роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону № 1058 06 років 09 місяць 07 днів. Оскільки на день подання заяви заявниці не виповнилось 50 років, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону № 1058.

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою вказаної статті Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XIІ) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом "а" частини 1 статті 13 Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт "а" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII викладено в наступній редакції:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах."

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено, зокрема: визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини Рішення).

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах (пункт 3 резолютивної частини Рішення). Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими нормами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII.

Разом з тим, далі, Рішенням КС України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

У цьому ж Рішенні КС України роз`яснив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

При цьому, колегія суддів відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 по справі № 360/3611/20 дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020, а не Закону № 1058-IV.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах Відповідач-2 при прийнятті спірного рішення керувався приписами статті 114 Закону № 1058-IV, тобто надав перевагу найменш сприятливому для Позивачки підходу, внаслідок чого їй було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

У постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 Великою Палатою Верховного Суду з посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи чи зменшення пенсійного віку, має застосовуватися у порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Отже, правовою підставою для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII, є досягнення 45 років та наявність стажу не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах за Списком № 1.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що Верховним Судом у справі № 360/3611/20 визначено, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення КСУ № 1-р/2020, і які, відповідно, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788 після 23.01.2020 (дата набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України № 1- р/2020), належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788, у редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на момент звернення вік Позивачки становив 47 років, її страховий стаж становив 30 років 05 місяців 01 день, з яких пільговий стаж по Списку № 1 - 06 років 09 місяць 07 днів.

А відтак, ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи - тобто на 8 років і чотири місяці, про що стверджує сам Апелянт.

Отже, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Позивачка досягла 47 років, що, враховуючи зменшення пенсійного віку на 8 років, є необхідний віковим цензом відповідно до положень п. а ст. 13 Закону № 1788-XIІ для призначення пенсії на пільгових умовах за віком.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Позивачка має право на зменшенням віку на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи, передбаченого саме статтею 12 Закону №1788 , тобто з 55, а не з 60 років, як на тому наполягає Апелянт, оскільки Позивачка працювала на посадах, віднесених до Списку № 1 з 26.01.1999 по 01.11.2005, тобто до 01.04.2015, тому при визначенні її права на пільгову пенсію необхідно керуватися приписами Закону №1788 щодо зменшення віку, що відповідає принципу юридичної визначеності та належного урядування.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і Апелянт не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 24 березня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев