Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №420/14821/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14821/25

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі № 420/14821/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2025 року ТОВ «АТАМАН І К» звернулось до суду з адміністративним позовом у якому просило:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025.

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000156 від 10.05.2025.

- стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 10.05.2025 ТОВ “ОТОМАН”, діючи в інтересах ТОВ “АТАМАН І К” на підставі Договору № 18/04-25 від 18.04.2025, звернулось до відповідача, у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № 25UA500110003604U5 від 10.05.2025), а саме: Товар-1 Картопля свіжа, вагою 142 500,00 кг (нетто), країна виробництва – Єгипет. Після подання Декларантом МД, Відповідачем було відправлено повідомлення про надання додаткових документів. 10.05.2025 Декларантом було спочатку отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025, а згодом– картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000156 від 10.05.2025. На думку позивача така відмова є протиправною та рішення підлягає скасуванню

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500110003604U5 від 10.05.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17.12.2025 у справі № 420/14821/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АТАМАН І К” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025.

Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UА500110/2025/000156 від 10.05.2025.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТАМАН І К” судовий збір в розмірі 10874,74 грн (десять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 74 копійки) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині заяви відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Поряд з цим суд вказав, що співмірними витратами на виконання цих робіт та розумними, які належать відшкодуванню саме відповідачем є сума в розмірі 5000,00 грн., а решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТАМАН І К" зареєстроване 11.04.2017.

Основний вид господарської діяльності: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Так, судом встановлено, що 09.04.2024 між ТОВ “АТАМАН І К” (Україна, покупець) та фірмою DASHRADEB.V.(Нідерланди, постачальник) укладено контракт на поставку №03/24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті. (п. 1.1 контракту)

Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару. (п. 2.3 контракту)

Оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата; (п.п.3.1.1) 100% протягом 60 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (умова оплати за замовчуванням) (п.п.3.1.2).

Якщо в товаросупровідних документах та/або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати за поставку такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що вартість такого товару має бути сплачено постачальнику відповідно до п. 3.1.2 контракту.

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу. (п. 3.1-3.3 контракту)

Постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах Інкотермс 2020: CPT; FCA; FOB(п. 4.2 контракту)

Обов`язок та витрати з навантаження розвантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно покладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п. 4.5 контракту)

Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, які направляється покупцем постачальнику електронною поштою. (п. 4.6 контракту)

Товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, інших фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню або компенсації не підлягає. (п. 7.1 контракту)

Обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п. 7.2 контракту)

Відповідно до інвойсів №№225202, 225203, 225204, 225205 та 225206 від 27.04.2025 здійснювалась поставка товару: картопля свіжа, загальною вагою (28500*5) 142500,00 кг (нетто), країна виробництва – Єгипет, на загальну суму (8550,00*5) 42750,00дол США, умови поставки: FOB PORT SAIDEAST, Egypt.

Відповідно до калькуляції від 27.04.2025 до складу вартості товару за кілограм товару на умовах FOB PORT SAIDEAST, включено: картопля, країна походження: Єгипет, тара та упаковка, митні витрати.

Так, судом встановлено, що на виконання умов контракту та інвойсу, декларантом було ввезено на митну територію України: товар № 1 - Картопля свіжа, у 7700 мішках, на 126 дерев`яних палетах, врожай 2025 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: немає даних. Виробник: ASMA FOR EXPORT AND IMPORT. Країна виробництва: Єгипет(EG), за МД № 25UA500110003604U5 від 10.05.2025року.

У відповідь Одеська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомила про необхідність надання додаткових документів.

Декларантом надіслано лист № 10/05-25-1 від 10.05.2025, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:

- прейскурант (прайс-лист)виробника товару № б/н від 25.04.2025;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-19/05-2025 від 10.05.2025;

- розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 27.04.2025;

- та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

Суд встановив, що 10.05.2025 в оформленні вказаної митної декларації декларанту було відмовлено в прийнятті митної декларації та винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000156.

Підставою для відмови в оформленні митної декларації стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

1) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно пункту 3 договору від 09.04.2024 №03/24 оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати або 100% оплати після закінчення митного оформлення покупцем, але у поданих до митного оформлення інвойсах не зазначені дані про контракт 09.04.2024 №03/24, та не визначені умови оплати. Слід зазначити що ця інформація є важливою для перевірки дійсності заявленої митної вартості. Крім того, відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор” (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України. Згідно з пунктом другим статті VII ГАТТ: оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що “дійсна вартість” може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими “дійсної вартості”, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. При цьому, у поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом;

2) заявлені у ЕМД від 10.05.2025 № 25UA500110003603U6 відомості про виробника товару не підтверджується товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей та має безпосередній вплив на його вартість;

3) відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII “Про захист прав споживачів” продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, декларантом не надано сертифіката якості заводу-виробника, який, з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII “Про захист прав споживачів”, повинен надаватись покупцю, та, в свою чергу, підтверджувати заявлені відомості про виробника товарів.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно пункту 3 договору від 09.04.2024 №03/24 оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати або 100% оплати після закінчення митного оформлення покупцем, але у поданих до митного оформлення інвойсах не зазначені дані про контракт 09.04.2024 №03/24, та не визначені умови оплати. Слід зазначити що ця інформація є важливою для перевірки дійсності заявленої митної вартості. Крім того, відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор” (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України. Згідно з пунктом другим статті VII ГАТТ: оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним зі статтею VII було б припущення, що “дійсна вартість” може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими “дійсної вартості”, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. При цьому, у поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом;

2) заявлені у ЕМД від 10.05.2025 № 25UA500110003603U6 відомості про виробника товару не підтверджується товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей та має безпосередній вплив на його вартість;

3) відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII “Про захист прав споживачів” продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, декларантом не надано сертифіката якості заводу-виробника, який, з урахуванням вимог частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 12023-XII “Про захист прав споживачів”, повинен надаватись покупцю, та, в свою чергу, підтверджувати заявлені відомості про виробника товарів.

Надаючи оцінку вказаним зауваженням митного органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів виходить з такого.

Щодо тверджень митного органу щодо відсутності у інвойсах даних про контракт.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що в інвойсах №№ 225202, 225203, 225204, 225205 та 225206 від 27.04.2025 наявні посилання на відповідний контракт, про що свідчить запис англійською мовою “SUPPLY CONTRACT № 03/24”.

Відтак, наведені вище аргументи митниці, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, є безпідставними.

Щодо відсутності у інвойсі інформації про умови оплати.

Представник позивача зазначив, що відповідно до Контракту його сторонами було обрано умову оплати Товару, яка передбачає післяплату, а саме 100% вартості Товару має бути сплачено протягом 4 днів після закінчення митного оформлення.

Разом з цим колегією суддів встановлено, що умовами контракту, а саме розділом 3, передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата (п.п.3.1.1); 100% протягом 4 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (умова оплати за замовчуванням) (п.п.3.1.2). Якщо в товаросупровідних документах та/або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати за поставку такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що вартість такого товару має бути сплачено постачальнику відповідно до п. 3.1.2 контракту. Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу. (п. 3.1-3.3 контракту)

Відтак, умовами контракту прямо передбачено, що у разі відсутності інформації у інвойсі стосовно оплати за товар, має застосовуватись умова оплати передбачена п. 3.1.2 контракту, тобто 100% протягом 4 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем.

Відповідно до частини 1, пунктів 3, 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару, зокрема інвойс та, якщо інвойс оплачено - банківські платіжні документи.

При цьому, чинне законодавство не містять вимог до інвойсу, не встановлюють його обов`язкові реквізити.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем до митного оформлення надано інвойс, який містить відомості про найменування, кількість та вартість товару, який замовлено позивачем, що, в свою чергу, дає можливість встановити обсяги поставки товару. При цьому, інвойс не містить розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Позатим, колегія суддів зазначає, що умови оплати товару не впливають на заявлену позивачем митну вартість товарів.

Відтак, наведені вище твердження митниці є безпідставними.

Щодо зауваження відповідача про ненадання декларантом документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом.

Водночас, відповідачем не спростовано, що документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Митного кодексу України.

Щодо аргументів митниці про те, що відомості про виробника товару не підтверджується товаросупровідними документами.

Апеляційний суд зазначає, що вказана розбіжність жодним чином не впливає на можливість визначення відповідачем митної вартості оцінюваного товару, та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості, а тому такі доводи митного органу відхиляються судом.

Щодо тверджень митного органу щодо ненадання декларантом сертифікату якості заводу-виробника.

Так, Закон України “Про захист прав споживачів”, на яке наявне посилання в оскаржуваному рішенні, регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, що не може впливати на митну вартість та перелік документів, необхідних для визначення митної вартості, передбачені нормами Митного кодексу України.

Відтак, вищевказані посилання митниці є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу в документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Також, підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000066/1 від 10.05.2025 відповідачем використано для коригування митної вартості товару митну декларацію №UA100440/2025/614674.

Проте, спірне рішення містить лише посилання на таку митну декларацію, однак не містить пояснень про те, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості.

Також відповідачем не зазначено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем положень частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі № 420/14821/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк