Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №160/19512/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19512/25

Суддя І інстанції – Врона О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного підприємства «САЛЮТ» Державного агентства з управління резервами України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Державного підприємства «САЛЮТ» Державного агентства з управління резервами України про стягнення суми податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося з вищевказаним позовом до суду в якому просило стягнути податковий борг з Державного підприємства «Комбінат «САЛЮТ» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ 14373220) до бюджету у розмірі 2 809 081,92 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування позову посилається на те, що за відповідачем обліковується податковий борг на загальну 2 809 081,92 грн., який виник внаслідок несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань. Враховуючи несплату такого боргу відповідачем у добровільному порядку, він підлягає стягненню до Державного бюджету України в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «САЛЮТ» Державного агентства з управління резервами України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що строк для звернення контролюючого органу до адміністративного суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти Відповідача становить три місяці (абзац другий частини другої статті 122 КАС України) та обчислюється від дати, що визначається подією, що відбулася раніше –спливу 30-денного строку від дня направлення податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України). Зазначає, що якщо податкова подає позов пізніше ніж через 3 місяці після спливу 30-денного строку з дня вручення вимоги – строк звернення до адміністративного суду – пропущено. Отже, під час звернення до адміністративного суду позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду встановлений ч.2 ст. 122 КАС України. Вказує, що підприємство сплатило земельний податок, зазначений у деклараціях, що підтверджує безпідставність податкової вимоги від 04.11.2021 № 0121439-1305-0464 щодо основної суми зобов`язань. Оскільки штрафні санкції, визначені у ППР 2024– 2025 років, є новим податковим боргом, Позивач був зобов`язаний надіслати нову податкову вимогу відповідно до підпункту 59.3 статті 59 ПК України. Без такої вимоги Позивач не набув права на звернення до суду з позовом про стягнення цього боргу, оскільки стягнення можливе лише після спливу 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України). При цьому контролюючий орган не надає доказів надсилання нової податкової вимоги, що є підставою для визнання позову протиправним у цій частині. Вказує, що ППР від 13.01.2025 № 0018060407 та від 19.03.2025 № 0146510407 наразі оскаржуються у Третьому апеляційному адміністративному суді за номером справи № 160/20113/25 , а тому податковий борг не є узгодженим. Акцентує увагу на тому, що оскільки ДП «Комбінат «Салют» є державним підприємством, а ст. 96 ПК України встановлює спеціальний порядок стягнення податкового боргу, зокрема обов`язок контролюючого органу звернутися до органу управління підприємства (Державного агентства з управління резервами України) за умови відсутності грошових коштів та майна, на яке може бути звернення стягнення в рахунок податкової заборгованості, однак відповідач всупереч вищевказаним вимогам такої статті не звертався до відповідного власника позивача, яким є Державне агентство з управління резервами України з вимогою про погашення податкового боргу.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить відмовити у її задоволенні та залити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство «Комбінат «САЛЮТ» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ 14373220) як платник податків перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

В інтегрованих картках платника податку податковий борг Державного підприємства «Комбінат «САЛЮТ» Державного агентства з управління резервами України обліковується у сумі 2 809 081,92 грн., а саме:

Заборгованість по податку з юридичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 2 809 081,92 грн, згідно:

- податкового повідомлення – рішення №0463040407 від 19.07.2024 на суму 150 074,92 грн (штрафні санкції);

- податкового повідомлення – рішення №012930407 від 19.03.2024 на суму 637 936,50 грн (штрафні санкції);

- податкового повідомлення – рішення №0299190407 від 22.05.2024 на суму 182 387,05 грн (штрафні санкції);

- податкового повідомлення – рішення №0673180407 від 31.10.2024 на суму 224 524,15 грн (штрафні санкції);

- податкового повідомлення – рішення №0018060407 від 13.01.2025 на суму 150 001,00 грн (штрафні санкції);

- податкового повідомлення – рішення №0146510407 від 19.03.2025 на суму 149 925,20 грн (штрафні санкції).

Пеня нарахована відповідно до ст. 129 ПК України в автоматичному режимі в результаті несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань на суму 1 314 233,10 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі №160/20113/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у задоволенні позовної заяви Державного підприємства «Комбінат «Салют» Державного агентства резерву України до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень від 13.01.2025 №0018060407 і від 19.03.2025 №0146510407 –відмовлено.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України по Державному підприємство «Комбінат «САЛЮТ» Державного агентства з управління резервами України» була сформована податкова вимога (форма «Ю») від 04.11.2021 №0121439-1305-0464 на суму 423721,73 грн.

Вказана податкова вимога була направлена на податкову адресу відповідача і отримана ним 11.11.2021, що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4902501743265.

За п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податку, якому надіслано (вручено) податкову вимогу сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, такого платника податку, що виникла після надіслання (вручення) податкової вимоги. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Докази сплати відповідачем податкового боргу у добровільному порядку в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази оскарження податкової вимоги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Статтею 96 ПК України врегульовано погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

За змістом пункту 96.1. статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (пп. 96.1.1.); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (пп. 96.1.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.1.3.); прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (пп. 96.1.4.).

Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За правилами, визначеними п. 60.6 ст. 60 ПК України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У спірній ситуації податкова вимога від 04.11.2021 № 0121439-1305-0464 була надіслана щодо податкового зобов`язання із земельного податку. Штрафні санкції, нараховані у 2024-2025 роках, лише змінили (збільшили) загальну суму вже існуючого податкового боргу, а не створили новий борг.

Оскільки штрафні санкції виникли як наслідок несвоєчасної сплати вже існуючого грошового зобов`язання (земельного податку), і платник вже був попереджений про податковий борг відповідною податковою вимогою, ПК України прямо звільняє контролюючий орган від необхідності надсилати додаткові вимоги при зміні суми боргу, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги з приводу порушення порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства колегія суддів зазначає наступне.

Нормами Податкового кодексу України також встановлено особливий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації та комунальних підприємств (стаття 96 Податкового кодексу України), проте такі особливості не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Норми статті 96 Податкового кодексу України застосовуються лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

Тобто, особливості погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного або комунального підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків, в той же час у справі що розглядається контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про стягнення податкового боргу саме в порядку визначеному ст. 95 ПРК України, що спростовує доводи апеляційної скарги в частині порушення порядку його стягнення з посиланням на норми ст. 96 ПК України.

З приводу оскарження ППР від 13.01.2025 № 0018060407 та від 19.03.2025 № 0146510407 колегія судді зауважує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 160/20113/25, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного осуду від 19.03.2026 підприємству було відмовлено у задоволенні позовних вимог, а тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 255 КАС України рішення суду набрало законної сили.

Спростовуючи доводи підприємства щодо порушення контролюючим органом строку звернення до суду суд першої інстанції вірно виходив з наступного

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом 2 ч.2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу. Проте, згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Підставою для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу є невиконання податкової вимоги та закінчення 30-денного строку, відведеного на її добровільне погашення (п. 95.2 ст. 95 ПК України). Лише після настання цих обставин у контролюючого органу виникає право на пред`явлення судових вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 12.09.2024 року у справі №240/41812/21, в якій наголошено, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Викладене свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що строк звернення до суду є пропущеним, якщо контролюючий орган подав позов пізніше ніж через 3 місяці після спливу 30 денного строку з дня вручення вимоги.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є неприйнятними, матеріалами справи підтверджено узгоджена сума грошового боргу у розмірі 2 809 081,92 грн., яку правомірно стягнуто судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «САЛЮТ» Державного агентства з управління резервами України - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 24 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.Є. Чередниченко