Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №280/2178/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2178/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року в адміністративній справі №280/2178/25 (головуючий суддя першої інстанції - Татаринов Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25.03.2025 року звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Харківській області,(третя особа: ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області та скасувати рішення від 06 березня 2025 року № 084050021119 щодо відмови у призначені їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до її пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 10 травня 2001 року по 13 квітня 2016 року та з 27 березня 2018 року по 31 січня 2025 року та до загального стажу періодів роботи з 27 липня 1987 року по 22 серпня 1990 року та з 03 вересня 1990 року по 06 вересня 1994 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 10 травня 2001 року по 13 квітня 2016 року та з 27 березня 2018 року по 31 січня 2025 року та до загального стажу періоди роботи з 27 липня 1987 року по 22 серпня 1990 року та з 03 вересня 1990 року по 06 вересня 1994 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву від 26.02.2025 року, призначити та виплатити з 26.02.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та скасовано рішення від 06 березня 2025 року № 084050021119 щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди роботи з 10 травня 2001 року по 13 квітня 2016 року та з 27 березня 2018 року по 31 січня 2025 року та до страхового стажу періодів роботи з 27 липня 1987 року по 22 серпня 1990 року та з 03 вересня 1990 року по 06 вересня 1994 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на відсутність правових підстав для зарахування до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів роботи на підставі наданих до органів пенсійного фонду довідок.

Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 26 лютого 2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. До заяви додані, зокрема, довідки про підтвердження страхового та пільгового стажу роботи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №084050021119 від 06 березня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажів.

Згідно вказаного рішення, до пільгового стажу не зараховано періоди:

з 10 травня 2001 року по 19 жовтня 2003 року,

з 20 жовтня 2003 року по 13 квітня 2016 року згідно наданої АТ «Мотор Січ» довідки про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки в довідці відповідно до Постанови КМУ № 36 від 16 січня 2003 року, не зазначено підрозділ 8, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року зазначено підрозділ 8а (необхідно 8). Також вказано, що в довідці невірно вказано підсумок пільгового стажу, оскільки не відраховано відпустки без збереження заробітної плати та перерва в атестації робочого місця.

з 27 липня 1987 року по 22 серпня 1990 року згідно довідки від 21 березня 2000 року №30-ок;

з 09 вересня 1990 року по 06 вересня 1994 року згідно довідки від 30 квітня 2024 року № 68-к, оскільки періоди не зазначено в трудовій книжці.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач оскаржила таку відмову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058), право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Частиною першою статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058).

Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, згідно із частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 року Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Апеляційний суд вказує, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для встановлення та обрахування пільгового стажу.

Як встановлено судом, позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 подано довідки від 21 березня 2000 року № 30-ок та від 30 квітня 2024 року № 68-к, згідно яких:

у період з 27 липня 10987 року по 22 серпня 1990 року позивач працювала на посаді швачки у Запорізькому виробничо-торгівельному центрі на підставі наказу № 208 від 27 липня 1987 року. Довідка видана позивачу на підставі Архівної книги наказів для підтвердження трудового стажу;

у період з 03 вересня 1990 року позивач прийнята в цех № 50 учнем слюсаря-складальника радіоелектронної апаратури та приладів, наказ № 1033-к від 31 серпня 1990 року, 06 вересня 1994 року позивач звільнена відповідно статті 38 КЗпП України, за власним бажанням, наказ № 645-к від 06 вересня 1994 року. Довідка від 30 квітня 2024 року № 68-К видана КП НВК «Іскра» видана на підставі особової справи, картки Т-2 та наказів по підприємству, для пред`явлення за місцем вимоги.

При цьому, жодних зауважень щодо змісту та форми вказаних довідок оскаржуване в даній справі рішення не містить.

Водночас, відсутність записів у трудовій книжці за наявності довідок, які містять інформацію щодо періоду роботи особи, її посади та переліку (найменування) документів на підставі яких вона була видана, не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, зазначених у такій довідці.

З огляду на викладене, період роботи за довідками від 21 березня 2000 року за № 30-0к та від 30 квітня 2024 року за № 68-к підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо вимог про зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 10 травня 2001 року по 13 квітня 2016 року та з 27 березня 2018 року по 31 січня 2025 року суд зазначає наступне.

Згідно зі спірним рішенням на підтвердження пільгового стажу за вказані періоди, позивачем до органів Пенсійного фонду надано довідку АТ «Мотор Січ» № 15 від 25 лютого 2025 року, однак у довідці відповідно до Постанови КМУ № 36 від 16 січня 2003 року не зазначено підрозділ 8, відповідно до Постанови КМУ № 162 від 11 березня 1994 року зазначено підрозділ 8а (необхідно 8). Також вказано, що в довідці невірно вказано підсумок пільгового стажу, оскільки не відраховано відпустки без збереження заробітної плати та перерва в атестації робочого місця.

Судом встановлено, що згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 з 10 травня 2001 року по 13 квітня 2016 року позивач працювала на посаді гальваніка в АТ «Мотор Січ» та на посаді формувальник абразивних виробів на бакелітовій вулканітовій та епоксидній зв`язках, а у період з 27 березня 2018 року по 31 січня 2025 року - формувальник абразивних виробів.

Вищезазначені посади позивача з урахуванням Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11 березня 1994 року № 162 та постановою КМУ від 16 січня 2003 року № 36 віднесені до Списку № 2.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що робота позивача на АТ «Мотор Січ» підтверджена записами в трудовій книжці.

Також, слід врахувати, що згідно акту перевірки № 0800-1002-1/1016 від 07 березня 2025 року, органом Пенсійного фонду не виявлено розбіжностей з даними первинних документів стосовно періоду роботи позивача з 10 травня 2001 року по 13 квітня 2016 року.

При цьому, підстав для не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 27 березня 2018 року по 31 січня 2025 року оскаржуване в даній справі рішення не містить.

З урахуванням наведеного, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 10 травня 2001 року по 13 квітня 2016 року та з 27 березня 2018 року по 31 січня 2025 року згідно довідки АТ «Мотор Січ» № 15 від 25 лютого 2025 року.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди роботи з 10 травня 2001 року по 13 квітня 2016 року та з 27 березня 2018 року по 31 січня 2025 року та до страхового стажу періодів роботи з 27 липня 1987 року по 22 серпня 1990 року та з 03 вересня 1990 року по 06 вересня 1994 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року в адміністративній справі № 280/2178/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року в адміністративній справі № 280/2178/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко