Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №160/16825/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16825/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/16825/25 (головуючий суддя першої інстанції - Олійник В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 06.06.2025 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ України в Харківській області, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.05.2025 року №047250025226;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року в колгоспі ім. Крейсера «Аврора» та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 24.04.2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047250025226 від 01 травня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, періоди її роботи з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого судом до страхового стажу періоду роботи з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року та правової позиції, викладеної у даному рішенні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач- ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що заява позивача про призначення пенсії розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким прийнято рішення від 01.05.2025 року №047250025226 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком. З огляду на викладене, ГУ ПФУ не є суб`єктом прийняття рішення та належним відповідачем у даній справі. Вважає, що згідно спірного рішення до страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року, оскільки відсутні дані про фактично відпрацьовані вихододні, тому позивач не має необхідного стажу за вислугу років для призначення пенсії. Посилається на дискреційність повноважень.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.04.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.05.2025 року №047250025226, яке прийнято за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Відмовляючи в призначенні пенсії за віком відповідач виходив з наступних обставин: вік позивача становить 59 років 11 місяців. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 32 роки. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу від 25 до 35 року. Страховий стаж заявниці становить 30 років 08 місяців 14 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди: робота в колгоспі з 29.12.1984 року по 02.02.1995 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 20.02.1985 року, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні; період навчання з 01.09.1987 року по 19.05.1993 року згідно з дипломом НОМЕР_2 від 28.05.1993 року, оскільки термін навчання перевищує встановлений законодавством.

Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач оскаржила таку відмову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Частиною другою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі - Постанова № 310).

В трудову книжка колгоспника, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.

Пункт 2 постанови № 310 регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печатки (пункт 6 постанови № 310).

Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до диплому НОМЕР_2 ОСОБА_1 в 1987 році вступила до Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарського інституту та в 1993 році закінчила повний курс Дніпропетровського державного аграрного університету за спеціальністю бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності в сільському господарстві, реєстраційний №817. Згідно даних трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 20.02.1985 року, визначено:

- 02.07.1984 року була прийнята в члени колгоспу ім. крейсера «Аврора» Нікопольського району на посаду бухгалтера;

- 12.05.1987 року - обрана звільненим секретарем комітету комсомолу колгоспу;

- 16.08.1989 року - переведена обліковцем бригади №3;

- 03.02.1995 року - колгосп ім. крейсера «Аврора» перейменований в КСП;

- 01.05.2000 року - КСП ім. крейсера «Аврора» реорганізований в ТОВ «Аврора»;

- 12.09.2000 року - переведена бухгалтером ТОВ «Аврора»;

- 26.09.2002 року - переведена спеціалістом з економічної безпеки;

- 19.01.2005 року - звільнена з роботи у зв`язку з переведенням в ДП «Агро-Аврора» ТОВ ВКФ «Олімпекс-ЛТД» згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Як видно із записів в розділі трудової книжки колгоспника (мовою оригінала – «Трудовое участие в общественном хозяйстве») на сторінках 18-21, в період з 1984 року по 2000 року включно.

У 1993 році невиконання трудового мінімуму зазначено як поважна причина згідно наказу №2 від 10.03.1993 року з 26.04.1993 року до 22.01.1996 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в цей період здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стосовно не зарахування до страхового стажу період роботи позивача в колгоспі з 02.07.1984 року по 21.01.1993 року, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні та термін навчання перевищує встановлений законодавством, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне.

Ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, «Звільнений за згодою сторін», п.1 ст.29 КЗпП РСФСР».

Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників і службовців».

Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

З урахуванням наведеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

Також Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).

Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.05.2025 року №047250025226 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, апеляційний суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Таким чином, правильно буде зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області вчинити дії на поновлення порушених прав позивача.

Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, розрахунок, перерахунок пенсії, буде правильним зобов`язання Головного управління ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 24.04.2025 року з урахуванням висновків суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни рішення суду першої інстанції.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/16825/25 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/16825/25 змінити.

В абзацах третьому та четвертому резолютивної частини рішення суду слова «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427)» замінити словами «Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344)».

В абзаці п`ятому резолютивної частини рішення суду слова «Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427)» замінити словами «Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344)».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко