Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №215/9191/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Дніпросправа № 215/9191/25

Суддя І інстанції Коренев А.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- встановити наявність компетенції (повноважень) начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича при отримання заяви від 02.01.24р. вх 239 створювати штучні перешкоди для прийняття індивідуального акту і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язання повторно її розглянути і надати три довідки з зазначенням сум виплат по місячно, де зазначити що відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надбавки на догляд отримувала до 02.01.24р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження по справі №215/9191/25 за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати і ухвалою її позов направити до суду за територіальною підсудністю згідно ч.8 ст. 29 КАС України.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що висновок суду про відмову у відкритті провадження за адміністративним позовом зроблено із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до приведеної процесуальної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Водночас, не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.

За змістом зазначених правових положень, кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб`єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення її прав. При цьому, таке право не є абсолютним.

Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя має правові підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, посилаючись на ч.5 ст.170 КАС України, вказав, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №215/7749/25 позивачу за аналогічним позовом було відмовлено у відкритті провадження.

В свою чергу, з КП «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №215/7749/25, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича, в якому позивач просила встановити наявність компетенції (повноважень) відповідача при отриманні заяви від 02.01.24 вх. 239 створювати штучні перешкоди для вирішення питання надбавки 50 грн на догляд і визнати створені перешкоди протиправною бездіяльністю, а відмову від такої процедури протиправною діяльністю та зобов`язати надати три довідки, де зазначити, що відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" надбавку на догляд позивач не отримує.

Зазначений у справі №215/7749/25 предмет і підстави позову, є аналогічним із заявленим у справі №215/9191/25 незважаючи на виклад позовних вимог в іншій стилістичний формі із зазначенням додаткових обставин, заявлений до одного і того самого відповідача.

Вказане свідчить про повторне звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, що с вислу положень ч.5 ст. 170 КАС України не допускається.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі №215/9191/25.

Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В даному випадку оскаржена ухвала прийнята судом першої інстанції у відповідності до наведених вище вимог КАС України, підстави для її скасування або зміни відсутні, з огляду на що, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун

суддя С.В. Сафронова