Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №160/9739/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9739/25

Суддя І інстанції – Царікова О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року про відмову у задоволенні заяви, яка подана в порядку статті 383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року у справі № 160/9739/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити з 01.01.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі160/2816/24 без врахування статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року набрало законної сили 30.09.2025 року і на його виконання видано виконавчий лист.

15.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив:

- визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у протиправному невиконанні у повному обсязі зобов`язань рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року у справі № 160/9739/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області забезпечити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025року у справі № 160/9739/25 у повному обсязі;

-зобов`язати Пенсійний фонд України подати до суду звіт про виконання рішення суду, із наданням письмових пояснень щодо причин виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром, незважаючи на рішення суду від 11.06.2025року у справі № 160/9739/25.

Також, 23.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про уточнення позовних вимог від ОСОБА_1 , в якій останній просить суд розглядати заяву виключно в межах статті 383 КАС України як питання правомірності способу виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 КАС України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяви за ст. 383 КАС України у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на триваючи протиправне невиконання відповідачем рішення суду та неправильний спосіб його виконання. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не встановив фактичний розмір пенсії, яка реально йому виплачується; не надав належної оцінки письмовим його доказам, зокрема, відомостями з особистого кабінету Пенсійного фонду України та квитанції про зарахування пенсійної виплати у обмеженому розмірі; визнав виконання рішення виключно на підставі пояснень відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З аналізу зазначених вище норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.

В обґрунтування вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення по цій справі, заявник зазначає, що 04.12.2025 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано пенсію як і всі попередні місяці у розмірі 31108,81 грн. Також вказує на застосуванням відповідачем обмеження максимальним розміром його пенсії з 01.03.2025.

Даний факт, на переконання позивача, свідчить про невиконання боржником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року у справі № 160/9739/25, що набрало законної сили в установленому законом порядку.

Саме ці дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стали підставою для звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку ст. 373 КАС України.

При розгляді даної справи колегія суддів враховує, що відповідач зобов`язаний поновити з 01.01.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі160/2816/24 без врахування статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Відповідно до наданих пенсійний органом розрахунків, розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 року без врахування статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 становить 48118,53 грн. (а.с. 176 зв.бік)

Натомість, наданий позивачем скріншот з АТ «Державний ощадний банк України» про зарахування пенсійних виплат свідчить, що 04.12.2025 року позивачу зараховані пенсійні виплати у розмірі 31108,81 грн, що відповідає нарахованій пенсійним органом пенсії з урахуванням статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, про що свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок пенсії по інвалідності станом на 06.01.2025 року. (а.с. 24, 27)

Судом першої інстанції належним чином не досліджено надані позивачем докази, які підтверджують зменшення належних позивачу виплат та, відповідно, не надано оцінки обставинам наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України з огляду на вищевказані обставини. Викладене призвело до передчасних висновків суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на те, що питання про постановлення окремої ухвали про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів позивача, у розумінні статті 383 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Дніпропетровський окружний адміністративний суд, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 248, 256, 311, 312, 320, 382, 383, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун