Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №160/2345/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №160/2345/25

Суддя: Білак С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2345/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №160/2345/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 28 січня 2025 року звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської міської ради VIII скликання за №215/48 від 20.03.2024р. «Про відмову гр. ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 » та рішення Дніпровської міської ради VIII скликання за №208/48 від 20.03.2024р. «Про відмову гр. ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 »;

- зобов`язати Дніпровську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що невідповідність місця розташування бажаних позивачем земельних ділянок є обґрунтованою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою містять різні формулювання підстав відмов, при цьому не містять жодного посилання на конкретну містобудівну документацію, будівельні норми, державні стандарти і плани, жодного витягу з документації (генплан, план зонування території, тощо), не ідентифікуються правові акти, яким суперечить розміщення об`єктів позивача.

Відповідач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 27.07.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є власником гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,8 кв.м. (а.с. 9).

ОСОБА_1 05.07.2016 звернувся до міського голови Філатова Б.А. із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,001 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення: для індивідуального гаража № НОМЕР_1 (а.с. 11).

07.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови Філатова Б.А. із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,001 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , на ділянці розміщено капітальний гараж № НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування гаражу (а.с.12).

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 року у справі №160/11243/22 Дніпровською міською радою прийнято рішення №215/48 від 20.03.2024 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ».

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 у рішенні міської ради від 20.03.2024 року № 215/48 було вказано те, що об`єкт (гараж) розташовано в зоні зміни функціонального призначення під території дозволених видів громадської, багатоквартирної житлової забудови різної поверховості або садибної забудови, що не належить до переважних або супутніх видів використання зазначеної зони і не відповідає вимогам чинної містобудівної документації, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, що є підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с. 102).

Також, Дніпровською міською радою прийнято рішення №208/48 від 20.03.2024 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гаража № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 ».

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 у рішенні міської ради №208/48 від 20.03.2024 було вказано невідповідність місця розташування об`єкта (гаража) на зазначеній території вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, а саме: розташуванням частин об`єкта (гаража) в охоронній зоні повітряної лінії електропередачі напругою 35 кВ, що не відповідає вимогам ст. 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»; невідповідність місця розташування об`єкта (гаража) на зазначеній території вимогам чинної містобудівної документації, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, що є підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України» (а.с. 86).

Законність та обґрунтованість вищезазначених рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема:

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Приписами статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з рішення №208/48 від 20.03.2024, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гараж № НОМЕР_2 , зокрема, у зв`язку з розташуванням частин об`єкта (гаража) в охоронній зоні повітряної лінії електропередачі напругою 35 кВ (а.с. 86).

Відповідно до вимог статті 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» у межах охоронних зон об`єктів енергетики забороняється, зокрема, розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами.

Згідно з п.14.2.5 ДБН Б.2-2-12:2019 «Планування та забудова територій» розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається у охоронних зонах повітряних ліній електропередач без наявності відповідних погоджень.

Враховуючи те, що у межах охоронних зон об`єктів енергетики забороняється, зокрема, розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами, а також те, що сторонами не заперечується факт розташуванням частин об`єкта (гаража) №304 в охоронній зоні повітряної лінії електропередачі напругою 35 кВ, колегія суддів вважає, що рішення №208/48 від 20.03.2024 прийнято відповідачем з дотримання вимог закону.

Як вбачається з рішення №215/48 від 20.03.2024, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню гараж № НОМЕР_1 , у зв`язку з розташуванням гаража в зоні зміни функціонального призначення під території дозволених видів громадської, багатоквартирної житлової забудови різної поверховості або садибної забудови, що не належить до переважних або супутніх видів використання зазначеної зони і не відповідає вимогам чинної містобудівної документації, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Листом від 27.01.2023 року №4/16-31 головне архітектурно-планувальне управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано відповідь відносно клопотання ОСОБА_1 від 07.11.2016 року вх. 36/6245 (вказаний лист зазначений у констатуючій частині рішення від 20.03.2023 року № 208/48) такого змісту: «За матеріалами плану зонування території міста зазначена земельна ділянка розташована в зоні зміни функціонального призначення. Зона утворюється з метою поступової переорієнтації промислових, комунально-складських та інших амортизованих підприємств на інші види використання. Призначається для розташування на територіях, звільнених від виробничої забудови, дозволених видів громадської, багатоквартирної житлової забудови різної поверховості або садибної забудови, інших видів використання з урахуванням вимог будівельних, протипожежних та санітарних норм. Розміщення, індивідуальних гаражів в межах зазначеної зони не відноситься до переважних або супутніх видів використання. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру ділянка розташована в межах Соборного району міста; відсутня інформація щодо наявності в управлінні проектної і дозвільної документації на розміщення об`єктів в межах запитуваної земельної ділянки; запитувана ділянка знаходиться в межах ділянки, на яку до управління надходив запит щодо відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації по фактичному розміщенню АГК «МЕТАЛ-5» від 02.11.2020 вх. № 36/6102 по вул. Генерала Пушкіна, 2 П по фактичному розміщенню гаражів.

Листом від 14.03.2023 року №4/16-83 головне архітектурно-планувальне управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано відповідь відносно клопотання ОСОБА_1 від 05.07.2016 року вх. 36/3479 (вказаний лист зазначений у констатуючій частині рішення від 20.03.2023 року №208/48) та зазначено про таке: «За матеріалами плану зонування території міста зазначена земельна ділянка розташована в зоні зміни функціонального призначення. Зона утворюється з метою поступової переорієнтації промислових, комунально-складських та інших амортизованих підприємств на інші види використання. Призначається для розташування на територіях, звільнених від виробничої забудови, дозволених видів громадської, багатоквартирної житлової забудови різної поверховості або садибної забудови, інших видів використання з урахуванням вимог будівельних, протипожежних та санітарних норм. Розміщення, індивідуальних гаражів в межах зазначеної зони не відноситься до переважних або супутніх видів використання. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру ділянка розташована в межах Соборного району міста; відсутня інформація щодо наявності в управлінні проектної і дозвільної документації на розміщення об`єктів в межах запитуваної земельної ділянки; запитувана ділянка знаходиться в межах ділянки, на яку до управління надходив запит щодо відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації по фактичному розміщенню АГК «МЕТАЛ-5» від 02.11.2020 вх. № 36/6102 по вул. Генерала Пушкіна, 2 П по фактичному розміщенню гаражів (а.с. 118).

Враховуючи те, що гараж №404 розташований у зоні зміни функціонального призначення під території дозволених видів громадської, багатоквартирної житлової забудови різної поверховості або садибної забудови, при цьому розміщення, індивідуальних гаражів в межах зазначеної зони не відноситься до переважних або супутніх видів використання, тобто відповідачем встановлена невідповідність розташуванням гаража плану зонування території міста, колегія суддів вважає, що рішення №215/48 від 20.03.2024 прийнято відповідачем з дотримання вимог закону.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №160/2345/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №160/2345/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua