Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №160/6376/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6376/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №160/6376/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної рад, Держави Україна в особі Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), третя особа - Головне управління ДКС України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 26 лютого 2025 року звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної рад, Держави Україна в особі Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що пов`язана з невиконанням протягом тривалого часу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) грн моральної шкоди.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що неможливість здійснення виплати перерахованої ОСОБА_1 суми грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік була пов`язана з нестачею бюджетних асигнувань. У межах своїх повноважень відповідачі вчинили всі можливі та необхідні дії для виконання судового рішення, а невиконання рішення суду в частині виплати перерахованої заборгованості до 20.03.2025 року було зумовлено обставинами, які не залежать від відповідачів чи їх посадових осіб. Таким чином, у даному випадку мало місце тимчасове невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, з підстав обмеженого бюджетного асигнування, що не є тотожним обставинам ухилення або свідомого невиконання судового рішення. Також, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 30000 грн моральної шкоди, оскільки позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнення моральної шкоди, а також доказів погіршення його здоров`я внаслідок дій з боку відповідачів (медичних довідок, висновків тощо).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права до спірних відносин. Зазначає про те, що у спірних відносинах має місце саме тривале невиконання судового рішення. Факт тривалого невиконання рішення національного суду від 08.11.2011 у справі №160/17632/21 вже навіть констатовано Європейським судом з прав людини, так за результатами розгляду ще однієї заяви ОСОБА_1 проти України №42467/23 рішенням від 30.01.2025 ЄСПЛ підтвердив наявність такого порушення.

Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Південне Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) подало відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, у розмірі меншому ніж 7 (сім) мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21 набрало законної сили 09.12.2021 року.

Згідно з листом Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради від 23.11.2021 №К-791/8/01/7561-01-08 вказане рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі №160/17632/21 надійшло до комунального закладу 23.11.2021 року та зареєстровано на №01/10495.

Постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 12.01.2022 року, на підставі виконавчого листа №160/17632/21 виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми, відкрито виконавче провадження №68141313.

Відповідно до листа начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 31.01.2022 року №К-193-02, копія постанови від 12.01.2022 про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику рекомендованим листом.

У листі Міністерства юстиції України від 22.03.2023 року №34761/К-2961/20.4.2 (наданого на звернення позивача від 04.02.2023 року щодо виконання судових рішень) зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 в адміністративній справі №160/17632/21 боржником здійснено розрахунок, сума коштів до виплат становить 8992,00 грн. Кошти в сумі 8992,00 грн. боржником не виплачено. Таким чином, судове рішення боржником не виконано. У зв`язку з невиконанням рішення суду та відповідно до вимог статей 63, 75 Закону державним виконавцем до боржника 10.02.2023 та 14.03.2023 застосовано штрафні санкції у розмірі 5100 та 10200 гривень відповідно. Подальше виконання судових рішень буде організовано відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, згідно з листом Міністра юстиції України від 02.10.2023 року №129119/К-26647/20.3.1 (наданого на звернення позивача від 07.08.2023 року щодо виконання рішення суду), на примусовому виконанні з 12.01.2022 перебуває виконавче провадження №68141313 з виконання виконавчого листа від 10.01.2022 №160/17632/21 про зобов`язання КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, із урахуванням раніше виплачених сум. Повідомлено, що боржником здійснено розрахунок, сума коштів до виплат становить 8992,00 грн. Кошти стягувачу не виплачено. Таким чином, судове рішення боржником не виконано. У зв`язку з невиконанням рішення суду та відповідно до вимог статей 63, 75 Закону державним виконавцем 10.02.2023 та 14.03.2023 винесено постанови про накладення на боржника штрафу і до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області 14.09.2023 року надіслало повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

У листі Міністерства юстиції України від 18.02.2025 року № 23884/К-1564/20.3.1 (наданого на звернення позивача від 11.01.2025 року щодо виконання рішень суду) позивачу повідомлено аналогічну інформацію щодо виконання виконавчого листа від 10.01.2022 №160/17632/21, яка надавалась раніше про те, що боржником здійснено розрахунок грошової допомоги за 2021 рік у сумі 8992,00 грн. Кошти стягувачу не виплачено. Зазначено, що у зв`язку з невиконанням рішення суду та відповідно до вимог статей 63, 75 Закону державним виконавцем 10.02.2023 та 14.03.2023 винесено постанови про накладення на боржника штрафу і до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області 14.09.2023 року надіслало повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Окрім того, позивача повідомлено, що державним виконавцем 14.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надіслано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення з боржника коштів у сумі 8992,00 грн, проте ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 №160/17632/21 у задоволенні заяви державного виконавця від 14.09.2023 року було відмовлено.

Також позивача повідомлено, що державним виконавцем на адресу КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради надсилались вимоги щодо виконання рішення суду (востаннє 07.02.2025) та боржника попереджено про кримінальну відповідальність. Подальше виконання зазначеного виконавчого провадження буде здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з інформацією наданою Комунальним закладом «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради, 20.03.2025 року ОСОБА_1 на забезпечення виконання рішення суду щодо грошових зобов`язань ветеранам війни перераховано на особистий розрахунковий рахунок в АТ «ПриватБанк» кошти в сумі 8992 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні) 00 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №227 від 17.03.2025 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, що пов`язана з невиконанням протягом тривалого часу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21, а також з метою стягнення з відповідачів моральної шкоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21, зокрема, зобов`язано комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми.

Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, зокрема, з забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

При цьому, комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради є суб`єктом владних повноважень, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання листа Міністерства соціальної політики України Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради щомісячно надавав/надає інформацію щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувачів за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду», що не спростовано позивачем.

Тобто, комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, в межах своїх повноважень надавав інформацію щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувачів за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду».

Водночас, постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 12.01.2022 року, на підставі виконавчого листа №160/17632/21 виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 42643875) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми, було відкрито виконавче провадження №68141313 (а.с. 9).

З матеріалів справи встановлено, що боржником на підставі виконавчого листа №160/17632/21, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 10.01.2021 року, було здійснено розрахунок заборгованості, сума коштів до виплат ОСОБА_1 становила 8992,00 грн., проте до 20.03.2025 року зазначена сума не виплачувалась позивачу.

У зв`язку з невиконанням рішення суду в частині виплати коштів та відповідно до вимог статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 10.02.2023 та 14.03.2023 було винесено постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 та 10200 гривень, відповідно.

Також, до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області 14.09.2023 року було надіслало повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Окрім того, державним виконавцем 14.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надіслано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення з боржника коштів у сумі 8992,00 грн, проте ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 №160/17632/21 у задоволенні заяви державного виконавця від 14.09.2023 року було відмовлено.

Також державним виконавцем на адресу КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради надсилались вимоги щодо виконання рішення суду (востаннє 07.02.2025) та боржника попереджено про кримінальну відповідальність.

Наведені обставини, свідчать про те, що комунальним закладом «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та державним виконавцем та Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса) в межах визначених Законом України «Про виконавче провадження» були вжиті всі можливі та допустимі заходи спрямовані на примусове виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по від 08.11.2021 у справі № 160/17632/21 і проводились вони, як правильно зробив висновок суд першої інстанції на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішенням, яке відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Викладені обставини свідчать про те, що відповідачами вживалися заходи щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по від 08.11.2021 у справі № 160/17632/21 в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2022 прийнятої у справі №9901/480/19 протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (вказана).

Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 №320/950/19 зазначив, що умовою розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Враховуючи те, що позивачем не доведено та судом не встановлено факту зволікання, ухилення або свідомого невиконання судового рішення відповідачами в рамках визначених Законом для виконання такого судового рішення, при цьому відповідачами у межах їх повноважень вчинялися всі можливі та необхідні дії для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21, суд апеляційної інстанції вважає, що в спірних відносинах відсутній факт протиправної бездіяльності відповідачів, що була б пов`язана з невиконанням протягом тривалого часу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що встановлення Європейським судом з прав людини факту тривалого невиконання рішення національного суду за результатом розгляду однієї із заяв ОСОБА_1 проти України не свідчить про наявність такого порушення з боку комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної рад та Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21.

Слід зауважити й на тому, що сам по собі факт повного виконання 20.03.2025 року судового рішення у справі №160/17632/21, що набрало законної сили набрало законної сили 09.12.2021 року, не є безумовною обставиною яка б свідчила про протиправну бездіяльність відповідачів пов`язану з невиконанням протягом тривалого часу цього судового рішення, адже позивач як особа яка звернулася до суду за захистом прав повинен був навести обставини з посиланнями на докази того, що комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної рад та Південне Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) допустили протиправну бездіяльність та не виконували залежні від них дії у визначений законом строк для забезпечення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 30000 грн моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, суд зазначає, що позивачем не надано доказів наявності причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я та терміном виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21.

Позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме бездіяльність або дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Натомість, позивач обмежився лише загальними посиланнями на незаконність бездіяльності відповідачів та завдання йому моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами ні факту наявності такої шкоди, ні наявності його душевних страждання, ні наявність причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідачів та завданням такої шкоди.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи те, що судом досліджено усі основні питання віднесені на його розгляд, суд апеляційної інстанції вважає, що всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо відсутності у діях відповідачів протиправної бездіяльності, що пов`язана з невиконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/17632/21 та відсутності підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №160/6376/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №160/6376/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко