Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №367/2893/23 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2893/23

Провадження по справі № 1-кп/367/514/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050000801 від 07.03.2023 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, працюючого інженером-радіологом в ПП «Кобальт сервіс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 06 березня 2023 року, приблизно о 18 годині 56 хвилин, у порушення п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння», перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки SUZUKI GRAND VITARA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною поряд з будинком № 1 по вулиці Соборній в місті Ірпені Бучанського району Київської області у напрямку до міста Києва, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», та п. 2.3 д) ПДР України, відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не будучи уважним під час керування транспортним засобом, не стеживши за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміну, створюючи своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, в порушення п. 12.1 ПДР України, згідно з яким «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», та п.п. б) п. 12.9 ПДР України, відповідно до якого «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил», проявивши злочинну самовпевненість, не врахувавши дорожню обстановку, не обравши безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, в порушення п.п. б) п. 31.6 ПДР, згідно якого «забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів», керуючи транспортним засобом без увімкнених ламп фар та задніх габаритних ліхтарів, здійснив виїзд керованого ним транспортного засобу на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався зі сторони міста Києва в напрямку міста Ірпеня Бучанського району Київської області.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому ДЕМ лівої променевої кістки зі зміщенням уламків, перелому шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки (стан після МОС), які відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я на термін більше 21-го дня та утворились від дії тупого (их) предмету (ів).

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю. Зазначив, що подія трапилось в березні 2023 року, у сусідки пом`янули сина, лягли спати, прокинувся від скандалу, нас виганяли, п`яний сів за руль, виїхав на зустрічну смугу і сталось ДТП. У нас не було ушкоджень, у потерпілого була зламана рука. Працює в "Кобальт-сервіс", сервісним інженером. Шкода відшкодована, точну кількість пива не памятає, але не скаже скільки, в стакан наливали, визнаю себе винним, вину одразу визнав, на досудовому допомагав, потерпілий претензій не має, зараз на обстеженні, маю проблеми з серцем і судинами, атеросклероз. Показання обвинуваченого в цій частині суд вважає правдивими і кладе їх в основу вироку, оскільки вони були надані ним добровільно, є послідовними і не суперечать, обставинам, зазначеним у обвинувальному акті.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що претензій матеріального, морального характеру до ОСОБА_4 у нього не має, просив суворо не карати, призначити штраф.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, покази обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) та вважає кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286-1 КК України правильною, оскільки ним вчинеено порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується добре, скарг та нарікань на нього не надходило, дані про перебування на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра відсутні.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує обставини скоєного злочину, ступінь його тяжкості, обтяжуючі та пом`якшуючі покарання обставини.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесено до нетяжких злочинів.

Обставиною, яка згідно статті 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире та дієве каяття, відшкодування шкоди, завданої потерпілому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд зазначає, що згідно положень ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Тому, на підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ближче до найменшої межі, передбаченої санкцією за ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Застосування до обвинуваченого вимог ст. 75 КК України, як просив захисник у своїй промові, не може бути застосовано, оскільки не передбачено чинним законодавством застосування звільнення від відбування покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (ч.1 ст. 75 КК України).

Також не було надано доказів наявності таких пом`якшуючих обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому суд не знаходить підстав для застосування ст. 69 КК України.

Призначене покарання у виді 1 року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки суд вважає необхідним й достатнім для досягнення мети виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили суд не обирає.

Процесуальні витрати на проведення експертиз в даному провадженні суд відшкодовує за рахунок обвинуваченого.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись ст. 12, 50, 65, 69-1, ч. 1 ст. 286-1 КК України, 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Початок строку покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат - вартість проведення судових експертиз: інженерно - транспортна експертиза № СЕ-19/111-23/13390-ІТ від 07.04.2023, вартість: 2642,92 грн.; комплексна судова фототехнічна та автотехнічна експертиза №КСЕ-19/111-23/17305 від 20.04.2023, на суму 6 692 гривень 00 копійок.

Речові докази:

- автомобілі «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_2 , «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити власникам;

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі неподання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення вироку без змін судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення буде вручено обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення буде надіслано учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1