Вирок від 22 березня 2026 р. у справі №359/2379/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

359/2379/26

1-кп/359/481/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026111100000187 від 02.02.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирне Бориспільського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, за таких обставин.

У порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», ОСОБА_4 безпричинно, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до свого батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як до особи, з якою перебуває у сімейних відносинах.

В результаті чого для ОСОБА_5 стресові сімейні обставини є психотравмувальними: викликають переживання страху за своє здоров?я, обумовлюють больові відчуття, почуття образи, приниження, відчаю, напруги, тривожного очікування, пригнічений та нестійкий настрій, знервованість, погіршене самопочуття, безсоння, чим спричиняють потерпілому страждання.

Так, 04.10.2025 о 07 год. 00 хв. ОСОБА_4 , знаходячись вдома за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, висловлював словесні образи та погрожував своєму батьку ОСОБА_5 , принижував честь і гідність, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров?ю потерпілого, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.

Також, 05.10.2025 о 14 год. 00 хв. ОСОБА_4 , знаходячись вдома за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, висловлював у бік свого батька ОСОБА_5 словесні образи, внаслідок чого завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілого, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.

Також, 10.11.2025 о 08 год. 00 хв. ОСОБА_4 , знаходячись вдома за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ображав словесно батька ОСОБА_5 , завдаючи шкоди психічному здоров`ю потерпілого, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення.

Однак, ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно свого батька. Так, 25.01.2026, близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_4 знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в черговий раз почав висловлюватись в бік свого батька ОСОБА_5 нецензурною лайкою, принижувати людську честь та гідність, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_5 , внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров`ю останнього, що призвело до його психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілого.

Згідно висновку психологічної експертизи досліджені стресові сімейні обставини (агресивна поведінка сина в стані сп`яніння) є для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психотравмувальними: викликають погіршений настрій, переживання страху за своє здоров`я та безпеку, що призводить до погіршення соціального функціонування та зниження якості поточного життя, наявна психоемоційна напруга з підвищеною тривожністю, чим спричинено потерпілому страждання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, розкаявся та підтвердив, що дійсно він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння систематично скандалив, влаштовував сварки, тобто вчиняв домашнє насильство стосовно свого батька ОСОБА_5 . Обвинувачений підтвердив, що він систематично вчиняв щодо нього психологічне насильство, ображав його нецензурними словами, штовхав, кричав на нього, погрожував фізичною розправою, принижував честь та гідність. Він погоджується із тим, що внаслідок його протиправних дій він завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_5 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілого.

Окрім показань обвинуваченого, судом також досліджено висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 158 від 13.02.2026 яким встановлено, що ОСОБА_5 завдані психологічні (моральні) страждання внаслідок суспільно-небезпечних дій його сина ОСОБА_4 ; ситуація є для ОСОБА_5 , психотравмувальною, зафіксовано комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршеним настроєм, страхом за здоров`я та безпеку, що призводить до погіршення його соціального функціонування та зниження якості поточного життя.

Обвинувачений та прокурор не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвели до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України.

Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Ігор Тарасов проти України» зазначив, що ст. 4 Протоколу 7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, однин і той самий час, та сама поведінка особи). Високий Суд констатував порушення ст. 4 Протоколу 7 у зв`язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності після накладення на неї адміністративного стягнення фактично за те саме діяння.

Водночас у рішенні у справі «А та Б проти Норвегії» Європейський суд з прав людини зауважив, що держави повинні мати можливість законно обрати додаткові юридичні заходи у відповідь на соціально небезпечну поведінку особи за допомогою різних процедур, що утворюють єдине ціле, для вирішення різних аспектів соціальної проблеми, яка виникла, за умови, що застосовані заходи в сукупності не являють собою надмірного тягаря для такої особи. У зазначеній справі Високий Суд не знайшов порушень ст. 4 Протоколу № 7, оскільки застосування подвійних видів штрафів до заявників здійснювалося належним чином, передбачалось у рамках однієї з процедур, які були тісно пов`язаними між собою за своєю суттю та в часі. Як зазначено у вказаному рішенні, ст. 4 Протоколу № 7 не виключає проведення подвійного провадження (у рамках кримінального та адміністративного права) у разі виконання певних умов. Зокрема, для того, щоб не відбулося забороненого подвійного засудження чи покарання, провадження мають бути об`єднані на комплексній основі та утворювати єдине ціле. Наведене означає не тільки те, що мета й засоби, які використовуються для її досягнення, мають доповнювати одне одного за своєю суттю і бути пов`язані в часі, але й те, що можливі наслідки такого правового реагування на відповідну поведінку повинні бути пропорційними та передбачуваними для осіб, яких вони стосуються.

Статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Ознакою об`єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Сама ж систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв`язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.

За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.

Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров`я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя).

Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.

При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що раніше зазначав Верховний Суд (справа №583/3295/19, провадження №51-6189 км 20). Ця ознака кримінального правопорушення поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК, підлягає доказуванню в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого. Разом з цим ст. 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК. Тобто факт документування домашнього насильства має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства. Відповідно систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена попереднім притягненням її до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

За таких обставин те, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК.

Тобто попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

Відповідно обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, є також наслідки у вигляді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. При цьому шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, яка могла бути чи завдана потерпілій особі, передбачена як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого 173-2 КУпАП, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи», що є наслідком кримінально-караних діянь, визначених ст. 126-1 КК, на чому також раніше наголошував Верховний Суд (справа № 583/3295/19, провадження № 51-6189 км 20).

Суд вважає, що ОСОБА_4 , вчиняючи домашнє насильство щодо свого батька ОСОБА_5 кожного разу (04.10.25, 05.10.25, 10.11.25), завдавав шкоди його психологічному здоров`ю, проте він продовжив свої протиправні дії 25 січня 2026 року знову вчинив домашнє насильство. Систематичність застосованого до потерпілого психологічного насильства викликало у нього тривалі психологічні страждання та погіршення якості її життя.

У судовому засіданні обвинувачений визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого, а тому щире каяття суд визнає обставиною, яка пом`якшує його покарання. Обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Призначаючи покарання, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є злочином проти життя та здоров`я особи і у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. Згідно із медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога обвинувачений не перебуває. Відповідно до вимоги про судимість раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимість погашена у встановленому законом порядку. По місцю проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, за місцем мешкання систематично вчиняє домашнє насильство. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів покарання за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком 3 (три) роки. На підставі ч. 2, ч. 3 ст. 59-1 КК України слід покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти курс лікування від алкогольної залежності, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 3 (три) роки.

На підставі п. 1, п. 2, п. 3 ч. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти курс лікування від алкогольної залежності, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 , згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1