Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №359/1468/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1468/25

Провадження № 1-кп/359/242/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді

ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024116100000144 від 07.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання обмежувального припису, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України за таких обставин.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2024 у цивільній справі № 359/4678/24 відносно ОСОБА_4 видано обмежувальний припис строком на 6 місяців та вжито до нього заходи тимчасового обмеження прав, а саме: заборонено ОСОБА_4 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею; заборонено ОСОБА_4 вести з ОСОБА_6 листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб. Зазначену цивільну справу розглянуто за участю ОСОБА_4 та йому було оголошено рішення за результатами її розгляду.

ОСОБА_4 , умисно порушуючи обмежувальний припис, виданий рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 10.05.2024 у цивільній справі № 359/4678/24, всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, неодноразово особисто контактував з ОСОБА_6 та переслідував її.

Так, після зміни місця проживання ОСОБА_6 з с. Глибоке Бориспільського району ОСОБА_4 , переслідуючи її, з`ясував її нове місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 та 20.06.2024 о 20:30 години прибув до вказаної квартири і особисто контактував з нею.

05.07.2024 приблизно о 22:20 години ОСОБА_4 , переслідуючи ОСОБА_6 , прибув на залізничний вокзал міста Києва за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, та намагався перешкодити ОСОБА_6 здійснити посадку на потяг та хапав її за руки.

05.08.2024 приблизно о 14:40 години ОСОБА_4 прибув до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , зайшов до квартири та контактував з ОСОБА_6

08.10.2024 приблизно о 19:55 години ОСОБА_4 прибув до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , зайшов до квартири та контактував з ОСОБА_6 , вчинивши сварку з нею.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав, не погодився з обставинами викладеними в обвинувальному акті. В суді він пояснив, що фактично не порушував обмежувальний припис, оскільки приїжджав на побачення не з потерпілою, а із сином за адресою, якої не було в рішенні суду. Про такі зустрічі обвинувачений переважно домовлявся із матір`ю потерпілої ОСОБА_8 . ОСОБА_4 підтвердив, що одного разу він дійсно приїхав забрати сина, однак до нього вийшла ОСОБА_6 та відразу почала його знімати на мобільний телефон. 05.07.2024 обвинувачений міг перебувати на вокзалі з метою зустрічі людини, яку він мав охороняти, оскільки працює в охоронній організації «Кронос», а не здійснював переслідування потерпілої. Також пригадує, що коли він приїхав забрати сина, то теща знімала його на телефон, тому він виключив в коридорі світло і викликав поліцію. ОСОБА_4 звернув увагу, що всі випадки його приїзду за адресою проживання потерпілої були пов`язанні виключно з метою відвідування сина, оскільки останній є інвалідом та потребує постійної уваги та догляду.

Не дивлячись на позицію та показання обвинуваченого ОСОБА_4 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що з обвинуваченим перебувала в шлюбі та під час спільного проживання, яке тривало близько 10 років останній постійно здійснював відносно неї домашнє насильство. Так у квітні 2024 ОСОБА_4 вкотре ображав потерпілу, погрожував застосуванням до неї насильства, тому вона звернулася до суду. 10.05.2024 Бориспільський міськрайонний суд задовольнив її заяву та видав обмежувальний припис відносно обвинуваченого. На момент винесення припису ОСОБА_6 проживала на орендованій квартирі в АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 було дозволено спілкуватися з їх спільною дитиною через її матір ОСОБА_8 , однак заборонено в будь який спосіб спілкуватися з нею, вести телефонні переговори, розшукувати її та переслідувати.

Разом з тим 20.06.2024 обвинувачений прийшов до місця проживання потерпілої, намагався з нею поговорити, однак після відмови у спілкуванні почав їй погрожувати фізичною розправою. За день до цього ОСОБА_4 особисто телефонував ОСОБА_6 , вимагав можливості поговорити, домовитися про подальше їх спілкування. Далі 05.07.2024 потерпіла прибула на залізничний вокзал міста Києва, оскільки мала заплановану поїздку до м. Дніпропетровськ. Під час перебування на вокзалі вона побачила обвинуваченого, який переслідував її, намагався перешкодити здійснити посадку на потяг, хапав її за руку та здійснював погрози. Свої дії ОСОБА_4 мотивував тим, що потерпіла не має права самостійно пересуватися по містам України без його дозволу та він має право контролювати її життя про що неодноразово наголошував.

В подальшому ОСОБА_4 у телефонному режимі повідомив, щоб потерпіла збирала документи так як він хоче забрати їх дитину. Тому 05.08.2024 коли обвинувачений прибув до місця проживання ОСОБА_6 , вона почала здійснювати відеозапис, після чого останній зайшов в квартиру почав їй погрожувати та вибивати з рук телефон. Крім того 08.10.2024 ОСОБА_4 прийшов до місця проживання потерпілої, зайшов у квартиру, виключав світло, погрожував та влаштовував бійку.

Всі надані слідчим відеозаписи потерпіла знімала зі власного мобільного телефону, жодних технічних змін чи монтажу не здійснювала. Також зазначила, що після кожного порушення обмежувального припису вона повідомляла та викликала поліцію. Ніяких перешкод у спілкуванні із сином вона не створювала.

Показаннями свідка ОСОБА_8 (матір потерпілої), котра повідомила, що з літа 2024 проживає з донькою та онуком у АДРЕСА_3 . Свідок виступала в ролі посередника між потерпілою та обвинуваченим під час передачі дитини. У 2024 ОСОБА_4 було видано обмежувальний припис відносно спілкування з її донькою, який останній систематично порушував. Так 05.07.2024 обвинувачений приїздив до них додому та сказав, що ОСОБА_6 на вокзалі і збирається їхати потягом у Дніпро, тому він зараз туди поїде і буде розбиратися. В подальшому потерпіла в телефонній розмові зі свідком підтвердила, що ОСОБА_4 дійсно приїжджав до неї на вокзал і забороняв сідати на потяг. Далі 05.08.2024 обвинувачений прийшов до її помешкання, зайшов у квартиру та погрожував її донці, що вивезе в ліс, поб`є, переслідуватиме. Свідок зазначила, що ОСОБА_4 постійно залякував потерпілу, блокував телефони, писав знайомим. Після винесення судом обмежувального припису обвинувачений неодноразово контактував з ОСОБА_6 , висловлював в її сторону погрози, які вона чула особисто. ОСОБА_4 міг з`явитися без домовленостей, несподівано та вимагати побачення з дитиною.

Згідно із рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2024, постановленим у цивільній справі № 359/4678/24, виданий обмежувальний припис строком на шість місяців щодо заборони ОСОБА_4 : наближатись на відстань 100 метрів до житлового будинку по АДРЕСА_4 ; особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , переслідувати її та в будь-якій спосіб спілкуватись з нею; вести з ОСОБА_6 листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб. Це рішення суду допущено до негайного виконання. В апеляційному порядку рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 11.06.2024.

Протоколом перегляду відеозапису від 28.10.2024 встановлено, що дізнавач переглянула відеозапис судового засідання проведеного Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 10.05.2024 на якому весь час був присутній ОСОБА_4 . Крім того обвинувачений був присутній під час задоволення заяви потерпілої ОСОБА_6 та видання обмежувального припису ОСОБА_4 строком на 6 місяців, що підтверджує його обізнаність у встановленні заборон.

Автоматизованим робочим місцем працівника поліції підрозділу «102» (далі АРМ 102), зареєстровано повідомлення № 161647371 (ЄО № 17852), згідно якого 05.08.2024 о 14:34 години зателефонувала ОСОБА_6 та просить наряд поліції, оскільки буянить (агресивний, кидається в бійку) її колишній чоловік ОСОБА_4 , який має тимчасовий припис і порушує його.

Даними АРМ 102 зареєстровано повідомлення № 192713856, згідно якого 08.10.2024 о 20:01 години надійшло повідомлення про те, що в АДРЕСА_3 буянить колишній чоловік (агресивний) та просять направити наряд поліції. Прибувши на місце виклику поліцейські поспілкувалися із заявницею ОСОБА_6 , яка повідомила що її колишній чоловік ОСОБА_4 постукав у двері, після чого зайшов, вимкнув світло і вдарив заявницю та її матір. Заявниця викликала поліцію та обвинувачений втік з місця події.

АРМ 102 зареєстровано повідомлення № 193147631, згідно якого 09.10.2024 о 16:57 години надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що колишній чоловік ОСОБА_4 ломиться до квартири, вибиває двері, тому просить направити наряд поліції.

Протоколом прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 09.07.2024 встановлено, що 05.07.2024 близько 18:55 години в АДРЕСА_3 колишній чоловік ОСОБА_4 порушив судовий припис про заборону наближатися виданий 10.05.2024 Бориспільським міськрайонним судом Київської області на 6 місяців; даними протоколу прийняття заяви потерпілої про кримінальне правопорушення від 09.10.2024 відповідно до якої 08.10.2024 колишній чоловік ОСОБА_4 перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_6 вчиняв відносно неї домашнє насильство фізичного характеру, а наступного дня почав тарабанити в двері з вимогою відчинити; витягом з ЄРДР підтверджується, що 15.08.2024 внесено відомості про кримінальне провадження № 12024116100000286 та можливе вчинення громадянином ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ст. 390-1 КК України.

Заявою потерпілої від 16.10.2024, протоколом перегляду відеозапису від 16.10.2024 та відеозаписами, які містяться на оптичному диску «53С00022» підтверджується перебування ОСОБА_4 в коридорі квартири за місцем проживання потерпілої. Крім того з перегляду відеозапису вбачається перебування обвинуваченого на залізничному вокзалі міста Київ в один час із ОСОБА_6 , котра знімає відео з вагону потяга, а саме з відкритого тамбуру. Також один з відеозаписів містить дані щодо безпосереднього спілкування обвинуваченого з потерпілою за місцем проживання останньої, на якому ОСОБА_6 пояснює, що здійснює відеозапис, оскільки ОСОБА_4 поводить себе неадекватно і спілкується саме з нею, враховуючи, що в нього є судова заборона на спілкування та контактування з потерпілою. Зазначений диск наданий ОСОБА_6 із відеозаписами постановою дізнавача було визнано речовим доказом.

Даними заяви потерпілої, якою вона надає дозвіл проведення огляду її мобільного телефону, протоколом огляду від 16.10.2024 дізнавачем проведено огляд мобільного телефону марки «Infinix Hot 40» сірого кольору, згідно з яким встановлено, що в телефоні використовується для спілкування месенджер «Telegram», із зареєстрованим акаунтом на номер мобільного телефону: НОМЕР_1 , з назвою « ОСОБА_9 », де серед вказаних збережених файлів маються скріншоти надходжень повідомлень з «імейлу ІНФОРМАЦІЯ_2 » образливими висловлюваннями та погрозами. Крім того при огляді маються відеозаписи, на яких зафіксовано підтвердження порушення судового обмежувального припису ОСОБА_4 , а саме 05.07 та 05.08.2024. Також у вкладці «відео», яка знаходиться в галереї телефону наявний відеозапис тривалістю 02:02 хвилини на якому зафіксовано порушення судового обмежувального припису ОСОБА_4 , яке відбулося 08.10.2024.

Доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_4 умислу на невиконання обмежувальних приписів, не заслуговують на увагу.

Статтею 390-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність, зокрема, за умисне невиконання обмежувальних приписів.

Безпосереднім об`єктом означеного кримінального правопорушення є інтереси правосуддя в частині забезпечення виконання призначених судом обмежувальних приписів.

У диспозиції статті 390-1 КК України чітко визначено, що таке діяння може бути вчинене лише умисно, тому суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Склад цього кримінального правопорушення є формальним та вважається закінченим з моменту, коли хоча б один з обов`язків, встановлених відповідним обмежувальним приписом суду, було порушено зобов`язаною особою.

Позаяк склад кримінального правопорушення є формальним, то зміст умислу в такому випадку утворює ставлення особи до об`єкту - інтересів правосуддя в частині забезпечення виконання обмежувальних приписів, а також суспільно небезпечного діяння у виді невиконання обмежувального припису.

Сутність вини особи, яка вчиняє невиконання обмежувальних приписів, характеризується або негативним, або зневажливим її ставленням до інтересів правосуддя в частині забезпечення виконання обмежувальних приписів.

Винна особа, умисно не виконуючи ці заходи, усвідомлює протиправність своєї поведінки, а отже розуміє і суспільну небезпечність вчинюваного нею діяння, пов`язаного із посяганням на правосуддя - не виконує обмеження, встановлені рішенням суду, та бажає так діяти. При цьому мотив і мета для кваліфікації значення не мають.

Із матеріалів кримінального провадження слідує, що суд заборонив ОСОБА_4 наближатись на відстань 100 метрів до житлового будинку по АДРЕСА_4 ; особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , переслідувати її та в будь-якій спосіб спілкуватись з нею; вести з ОСОБА_6 листування, телефонні переговори та контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб. Жодних винятків рішення суду не містить.

Сторона захисту акцентує увагу на тому, що обвинувачений не мав умислу порушувати встановлені судом заборони, а всі випадки приїзду за адресою проживання потерпілої були пов`язанні виключно з метою відвідування сина, оскільки останній є інвалідом та потребує постійної уваги та догляду. Ця версія була предметом належної та детальної перевірки судом та визнається такою, що висловлена з метою уникнення відповідальності.

Покази потерпілої ОСОБА_6 наданні безпосередньо в суді узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 , даними неодноразових звернень в поліцію на лінію 102, протоколами прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення, даними відеозаписів з телефону потерпілої та протоколом перегляду дізнавачем відеозапису. Крім того на одному із відеозаписів ОСОБА_4 не реагував на зауваження потерпілої ОСОБА_6 , яка вказувала йому про необхідність виконання встановлених судом обмежень, що безперечно свідчить про його бажання так діяти. ОСОБА_4 знав про встановлення відносно нього обмежувального припису, достовірно знав і про існування рішення суду з цього приводу, неодноразово приходив, спілкувався, вчиняв сварки за місцем проживання потерпілої, переслідував потерпілу на залізничному вокзалі в м. Києві під час здійснення посадки на потяг, повністю ігноруючи, як вимоги законодавства, так і рішення суду та вимоги обмежувального припису, на переконання суду прямо та безпосередньо свідчить про свідомі та умисні дії обвинуваченого.

На думку суду версія захисту щодо обставин подій та невинуватості у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні, стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діянь.

Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання обмежувальних приписів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення (проступок) проти правосуддя. Дані про особу обвинуваченого свідчать про те, що згідно вимоги про судимість він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Відповідно до наданої характеристики по місцю проживання характеризується з посередньої сторони, спиртними напоями не зловживає, конфліктів з сусідами не вчиняє. Згідно з медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога він не перебуває. З огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 2, ч. 3 ст. 59-1 КК України слід покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки.

На підставі п. 1, п. 2, п. 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 , згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1