Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №371/866/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 371/866/25 Провадження № 2/358/94/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання - Шпак К.М.,Зеленько О.Д.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Божка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Богуславі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Миронівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

10.07.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Миронівського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Миронівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 25.10.2008 між нею та відповідачем був укладений шлюб, від якого вони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Миронівського районного суду Київської області від 19.07.2011 шлюб між ними був розірваний. Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 29.02.2012 з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання двох малолітніх дітей - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів відповідача, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.02.2012 і до повноліття дітей. Зазначене рішення суду відповідач не виконує, будь-якої допомоги в утриманні дітей не здійснює, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів. Після розірвання шлюбу відповідач ніякої участі в утриманні, вихованні, оздоровленні дітей не приймає, на даний час взагалі ніяким чином не піклується про дітей, не цікавиться їхніми успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення, не створює умов для отримання ними освіти. Відтак просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 18.06.2025 цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Миронівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав передано на розгляд за підсудністю до Богуславського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Богуславського районного суду Київської області від 10.07.2025 визначений головуючий суддя Романенко К.С.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 18.07.2025 відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 29.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, додатково зазначила, що 10.12.2016 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_8 . З цього часу вони проживають однією родиною з дітьми. Чоловік ОСОБА_7 виховує її дітей від першого шлюбу як рідних, а вони вважають його батьком. Між ними склалися теплі сімейні відносини, він весь цей час піклується про них. Додала, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник позивачки адвокат Божок М.І. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив суд про причини неявки.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 ЦПК України, судову повістку відповідачу було надіслано за зареєстрованою адресою його місця проживання.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1569383 від 14.07.2025, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 30.10.2008 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40).

Із рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що адресовані відповідачу ОСОБА_2 ухвала про відкриття провадження, копія матеріалів позову та судові повістки про виклик до суду повернуті на адресу суду із відмітками працівника поштового зв`язку про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 43-44,65-66,75-76,82-83,96-97, 116-119, 125-128, 134-139).

Крім того, виклик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Богуславського районного суду Київської області відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 70-71).

Тобто відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце судового засідання згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки та у встановлений судом строк не надіслав відзив на позовну заяву.

Зі згоди позивача та суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи у справі: органу опіки та піклування виконавчого комітету Миронівської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився, про час , місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотань та заяв про відкладення справи не заявляв , до суду направив рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради № 371 від 27.08.2025 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідка ОСОБА_9 , неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 25.10.2008 та проживали однією сім`єю до травня 2011 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с.10)

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с.13)

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 19.07.2011 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 розірваний (а.с.15)

Відповідно до виконавчого листа № 2/1017/108/12, виданого на підставі рішення Миронівського районного суду Київської області від 29.02.2012 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання двох малолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини зі всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.02.2012 до повноліття дітей.(а.с. 16-17)

Як вбачається із довідки розрахунку про стан заборгованості по аліментах № 502 від 23.01.2025, виданої головним державним виконавцем Миронівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області Петрик А.В., заборгованість згідно виконавчого листа № 2/1017/108/12 від 29.02.2012 про стягнення з ОСОБА_2 станом на 01.04.2024 становить 407 310,53 грн. (а.с. 19-20)

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 10.12.2016, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 10.12.2016, актовий запис № 8 (а.с.9)

Згідно довідки № 01-16/243 від 28.05.2025 року, виданої директором Миронівської Дитячо-юнацької спортивної школи Миронівської міської ради Марченко О., батько ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , які навчаються у Миронівській ДЮСШ з 1 травня 2024 року, ОСОБА_2 , не бере участі у житті дітей та їхньому вихованні, не спілкується з тренером- викладачем ДЮСШ ( а.с.21)

Згідно довідки Росавської гімназії Миронівської міської ради Київської області № 4 від 27.05.2025 син позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчався з 01.09.2015 (наказ № 70 від 31.08.2015) по 06.07.2024 (протокол № 10.07.2024) в Росавській гімназії Миронівської міської ради Київської області і його батько ОСОБА_2 не брав участі у вихованні дитини, не спілкувався з вчителями і не забирав дитину додому, не брав участі у батьківських зборах (а.с.22).

Згідно довідки Росавської гімназії Миронівської міської ради Київської області № 3 від 27.05.2025 донька позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно навчається в 8 класі Росавської гімназії Миронівської міської ради Київської області і її батько ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з вчителями і не забирає дитину додому, не бере участь у батьківських зборах (а.с.23)

Згідно довідки КНП Миронівської міської ради «Миронівський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 04.06.2025 візити дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у заклад здійснюються матір`ю ОСОБА_1 без супроводу батька ОСОБА_2 (а.с. 24).

Згідно довідки, виданої Росавським старостинським округом № 16 Миронівської міської ради № 15/16-24/179 від 27.05.2025 ОСОБА_1 про те, що вона зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 та в складі сім`ї має чоловіка ОСОБА_7 , 1993 року народження, сина ОСОБА_3 , 2009 року народження, доньку ОСОБА_4 , 2011 року народження та сина ОСОБА_8 , 2017 року народження (а.с.25).

Зі слів позивачки (матері дітей) батько дітей протягом тривалого часу повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, з дітьми не проживає, не спілкується, не проявляє батьківської турботи, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не цікавиться здоров`ям та успіхами у навчанні, не забезпечує їх матеріально.

Вказані вище обставини свідчать про те, що батько дітей не займається їх утриманням та вихованням.

Досліджуючи наявний висновок органу опіки та піклування Миронівської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.08.2025 за №371 вбачається, що орган опіки та піклування Миронівської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.61-63)

Окрім вказаних письмових доказів в обґрунтування позовних вимог, за клопотанням позивача допитана свідок ОСОБА_9 , яка надала суду наступні пояснення.

Так, в судовому засіданні 13.01.2026 свідок ОСОБА_9 повідомила, що знає позивачку, адже проживають по сусідству, знає відповідача як колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_1 . В той час, коли вони проживали разом, у них народився син, потім донька, відповідач постійно зловживав алкоголем, дебоширив, вони то проживали разом, то розходилися. В 2016 році позивачка одружилася з ОСОБА_12 , з цього часу вони проживають разом, в них народився спільний син. Чоловік ОСОБА_13 дуже добре ставиться до її дітей від попереднього шлюбу, піклується про них як про власних дітей. Діти ОСОБА_13 від першого шлюбу не згадують про батька, а чоловіка ОСОБА_14 називають батьком.

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в присутності педагога ОСОБА_15 в судовому засіданні 26.01.2026 пояснив, що він навчається в Богуславському гуманітарному фаховому коледжі ім. Нечуя-Левицького на другому курсі, буде вчителем фізкультури, мешкає разом із мамою, братом, сестрою та батьком ОСОБА_16 в АДРЕСА_2 . На запитання відповів, що його біологічний батько ОСОБА_2 з ними вже давно не проживає, не спілкується. З днем народження батько його ніколи не вітає, не телефонує, останнього разу бачив його дуже давно, ще восени. На запитання відповів, що хоче, щоб його батька ОСОБА_2 позбавили батьківських прав.

Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності педагога ОСОБА_15 в судовому засіданні 26.01.2026 пояснила, що проживає разом з мамою і татом, є два брати та бабуся, навчається у школі. Ніколи не бачила батька ОСОБА_2 , він жодного разу не телефонував, не дарував подарунки на свята. Зараз в неї є батько ОСОБА_16 , який піклується про неї. На запитання відповіла, що хоче, щоб її батька ОСОБА_2 позбавили батьківських прав, бо він ніколи не брав участі у її житті та вихованні, вважає, що так буде краще для неї та її брата ОСОБА_6 .

Згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 165 СК України визначає, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Крім того, у відповідності до положень статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ст.12 Закону України "Про охорону дитинства").

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (стаття 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Окрім того, в рішенні Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006 року, рішення у справі Olsson v. Sweden (N2) від 27.11.1992) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я; без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У відповідності з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи, що відповідач на судові виклики до суду не з`являється, через що суд позбавлений можливості особисто встановити ставлення батька до дітей, а також винність його поведінки, при цьому матеріали справи свідчать про ухилення останнього від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина та доньки.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн.20 грн.

На підставі викладеного, Конституції України, Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 19, 141, 150, 164, 165, 181, 182, 183, 191 СК України, Закону України "Про охорону дитинства", з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 141, 200, 206, 223, 258-259, 263-268, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Миронівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 відносно його неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко