Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №200/6268/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року справа №200/6268/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Громової Катерини Дмитрівни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року (повне судове рішення складено 06 жовтня 2025 року) у справі № 200/6268/25 (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-1) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень, передбаченої п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язання виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень, передбаченої п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач у війці 18 років був мобілізований до Збройних Сил України у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення та по теперішній час проходить службу, а тому мав право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року.

06 липня 2025 року позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою повідомити, коли йому буде виплачено грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

23 липня 2025 року листом №1555/3855 відповідачем-1 було повідомлено, що право на отримання одноразової грошової винагороди мають військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби, за формою зразком, закріпленим у додатку 2 до цього Порядку, на посадах рядового складу. Разом з тим, за час служби ОСОБА_1 такого контракту не укладав.

Також зазначено, що особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого, зокрема, Генеральним штабом Збройних Сил України.

Крім того, військова частина НОМЕР_1 не входить до вказаного переліку.

Таким чином, позивачеві було відмовлено у виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року.

Разом з тим, позивач вважає, що він підпадає під умови, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, оскільки, починаючи з 2022 року та по теперішній час приймає безпосередню участь у бойових діях.

Вказує, що відповідач, не нарахувавши позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої законодавством, порушує право позивача на її отримання, тому позивач змушений звернутися суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року залучено в адміністративній справі № 200/6268/25 у якості співвідповідача – військову частину НОМЕР_2 (далі – відповідач-2).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з матеріалів справи та оскаржуваного рішення вбачається, що Позивач довів наявність у нього усіх обставин для набуття права на отримання винагороди в рамках п.4 Постанови №153, а тому його позовні вимоги є обґрунтованими та доказово підтвердженими.

У відзиві відповідач-2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач вважає за доцільне також вказати, що довідка №1555/3720, копія якої долучена до матеріалів справи не є свідченням саме участі Позивача у бойових діях, як то передбачено Постановою №153, а підтверджує участь Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Натомість, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п.4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

У відповіді на відзив позивач просить відмовити в задоволенні відзиву відповідача, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.

ОСОБА_1 є громадянином України, 27.02.2022 у віці 18 років позивача було призвано у Збройні Сили України за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , де він проходить військову службу в даний час та що підтверджується записами у його військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що доведено посвідченням серії НОМЕР_4 від 19.10.2023.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2025 № 3720 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 15.07.2025 №1555/3720 солдат ОСОБА_1 у період з 27.02.2022 по 18.06.2022, з 22.06.2022 по 24.08.2022, з 29.08.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 19.12.2022, з 22.12.2022 по 31.01.2023, з 08.02.2023 по 16.02.2023, з 18.02.2023 по 19.02.2023, з 21.02.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 04.06.2023, з 17.06.2023 по 19.11.2023, з 02.12.2023 по 09.01.2024, з 11.01.2024 по 10.02.2024, з 22.02.2024 по 10.05.2024, з 19.08.2024 по 30.11.2024, з 01.03.2025 по 11.04.2025, з 15.04.2025 по 30.04.2025, з 08.05.2025 по 31.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в: Донецька обл.: Краматорський р-н., Іллінівська СГ, с. Олександро-Калинове, Довга Балка, Покровський р-н., Мар`їнська МГ, м. Красногорівка; Харківська обл.: Ізюмський р-н: Борівська СТГ, с. Дружелюбівка; Луганська обл.: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Позивач, вважаючи, що на нього розповсюджуються умови щодо отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, оскільки, починаючи з 2022 року та по теперішній час він приймає безпосередню участь у бойових діях, 06.07.2025 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з зазначеного питання.

Листом від 23.07.2025 №1555/3855 відповідач-1 повідомив, що право на отримання одноразової грошової винагороди мають військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби, за формою зразком, закріпленим у додатку 2 до цього Порядку на посадах рядового складу. Разом з тим, за час служби ОСОБА_1 такого контракту не укладав.

Також зазначено, що особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку затвердженого, зокрема, Генеральним штабом Збройних Сил України.

Військова частина НОМЕР_1 не входить до вказаного переліку.

Крім того, ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності за час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, позивачеві було відмовлено у виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року.

26.07.2025 на адресу відповідача-1 було направлено адвокатський запит з вимогою надати копії: усіх рішень командира військової частини щодо притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; усіх матеріалів які стали підставою для прийняття рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_1 ; у разі наявності, матеріли службових розслідувань відносно військовослужбовця ОСОБА_1 ; копію службової картки військовослужбовця ОСОБА_1 , проте відповіді на вказаний запит не надано.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

З положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п.4 постанови КМУ від 11.02.2025 року №153 є одночасна сукупність таких факторів як: 1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил; 2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років; 3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Позивач, звертаючись до відповідача-1 з заявою від 06.07.2025 про нарахування спірної одноразової грошової допомоги, зазначив, що його було мобілізовано у віці 18 років у період дії воєнного стану, він приймав участь у бойових діях не менше шести місяців, у зв`язку з чим має право на отримання одноразової грошової допомоги та інших пільг, відповідно до Постанови №153.

Суд наголошує, що позивач дійсно має сукупність трьох, наведених вище кваліфікуючих умов для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції висновував, що з матеріалів справи встановлено, що заява позивача від 06.07.2025 розглянута військовою частиною НОМЕР_1 , у зв`язку з чим була складена відповідь від 23.07.2025 №1555/3855, в якій відповідач-1 повідомив, що право на отримання одноразової грошової винагороди мають військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби, за формою зразком, закріпленим у додатку 2 до цього Порядку на посадах рядового складу, однак за час служби ОСОБА_1 такого контракту не укладав.

Також зазначено, що особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку затвердженого, зокрема, Генеральним штабом Збройних Сил України, проте військова частина НОМЕР_1 не входить до вказаного переліку.

Отже, у відповіді від 23.07.2025 №1555/3855 зазначено про те, що обов`язковою умовою для отримання одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах є укладання контракту.

Як зазначено вище, приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, зокрема такі види військової служби: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Тобто, закон розмежовує ці два різні види військової служби.

Водночас, суд враховує посилання позивача на електронний ресурс https://mod.gov.ua/news/yak-otrimati-1-miljon-griven-dobrovolczyam-yaki-u-viczi-18-24-roki-priyednalisya-do-vijska-do-startu-proyektu-kontrakt-18-24:

«Добровольці, які у віці 18-24 роки приєдналися до війська і служили у період з 24 лютого 2022 року по 13 лютого 2025 року і є чинними військовослужбовцями, мають право на одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 гривень. Це передбачено рішенням уряду щодо впровадження ініціативи «Контракт 18-24».

Відтак, вказана ініціатива уряду «Контракт 18-24» покликана на укладання контракту військовозобов`язаними у віці від 18 до 24 років.

Разом з тим, позивача було призвано на військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану, а отже він не є учасником експериментального проекту, учасником якого є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, що унеможливлює ним участь в цьому експериментального проекті при тому, що він мобілізований до 25 років та брав участь у бойових діях понад 6 місяців.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 саме в розмірі 1000000,00 грн критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, окружний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Згідно абз.2 п.4 Постанови №153, грошова винагорода виплачується «особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану».

Таким чином, саме формулювання пункту 4 Постанови №153 вже свідчить про наявність права на отримання винагороди діючим військовослужбовцем, який був призваний на військову службу.

Крім того, приписами ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ передбачено, в тому числі, такий вид військової служби як військова служба за призивом під час мобілізації.

Другою умовою для отримання грошової винагороди п.4 Постанови № 153 визначає призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років.

Відтак, Позивач у віці 18 років був призваний у ЗСУ за мобілізацією до в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується записами у військовому квитку, який міститься у матеріалах справи, а тому повністю відповідає цьому критерію.

Дійсно, Постановою №153 затверджено форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби…, але цей контракт застосовується в рамках Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, який затверджується Постановою № 153, та який регламентує детальний порядок та терміни виплати грошової винагороди тільки для нових військовослужбовців, прийнятих на службу після набрання чинності Постановою №153.

У зв`язку із зазначеним, контракт, затверджений Постановою №153, не може бути обов`язковим для військовослужбовців, визначених п.4 самої ж Постанови, оскільки ця Постанова не містить вимог щодо обов`язку діючих військовослужбовців укладати контракт за цією новою формою, а тим паче, створювати для них негативні, обмежувальні, правові наслідки, при яких діючий військовослужбовець втрачає право на отримання винагороди в рамках пункту 4 Постанови. Діючі військовослужбовці незалежно від того, яким саме способом вони були оформлені на військову службу, вже мають статус військовослужбовців і на них розповсюджуються в рівних частинах правові та соціальні гарантії, визначені державною для цієї категорії громадян.

Отже, відмови відповідача з посиланням на те, що право на отримання одноразової грошової винагороди мають військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби, за формою зразком, закріпленим у додатку 2 до цього Порядку на посадах рядового складу, однак за час служби ОСОБА_1 такого контракту не укладав, - є протиправною.

Крім того, додатковою підставою для відмови у виплаті зазначено, що ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності за час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 .

Дійсно, абзац п`ятий пункту 4 Постанови №153 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Однак, у своїй відповіді про відмову у виплаті відповідач не конкретизував таку підставу: коли позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни, чи не закінчився строк дії дисциплінарних стягнень.

Це є порушенням вимоги щодо вмотивованості рішення та унеможливлює перевірку його обґрунтованості його судом.

Також апеляційний суд зауважує, що для отримання такої одноразової грошової допомоги пунктами 3, 4 Постанови № 153 визначені певні критерії, серед яких:

проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій),

строк, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025), виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Однак, перевірку цих ознак відповідач не проводив, що є його дискреційними повноваженнями, тому способом захисту прав позивача не може бути визнано зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень, передбаченої п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а відповідача необхідно зобов`язати повторно розглянути відповідну заяву позивача з урахуванням висновків суду.

При цьому, хибними є доводи позивача, що він повністю відповідає вимогам п. 3, 4 Постанови та має право на виплату відповідної винагороди, пославшись на довідку військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2025 № 3720 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 15.07.2025 №1555/3720 солдат ОСОБА_1 у період з 27.02.2022 по 18.06.2022, з 22.06.2022 по 24.08.2022, з 29.08.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 19.12.2022, з 22.12.2022 по 31.01.2023, з 08.02.2023 по 16.02.2023, з 18.02.2023 по 19.02.2023, з 21.02.2023 по 21.03.2023, з 26.03.2023 по 04.06.2023, з 17.06.2023 по 19.11.2023, з 02.12.2023 по 09.01.2024, з 11.01.2024 по 10.02.2024, з 22.02.2024 по 10.05.2024, з 19.08.2024 по 30.11.2024, з 01.03.2025 по 11.04.2025, з 15.04.2025 по 30.04.2025, з 08.05.2025 по 31.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в: Донецька обл.: Краматорський р-н., Іллінівська СГ, с. Олександро-Калинове, Довга Балка, Покровський р-н., Мар`їнська МГ, м. Красногорівка; Харківська обл.: Ізюмський р-н: Борівська СТГ, с. Дружелюбівка; Луганська обл.: Сватівський р-н, Красноріченська СГ, с. Макіївка; Харківська обл.: Чугуївський р-н, Вовчанська МГ, сщ. Білий Колодязь, с. Котівка, с. Зибине, с. Волохівка, с. Бочкове; Донецька обл.: Волноваський р-н, Великоновосілківська СТГ, с. Старомайорське, с. Комишуваха, с. Шахтарське.

Вказаною довідкою підтверджується те, що позивач брав безпосередню участь в З А Х О Д А Х, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в той час як приписами пунктів 3, 4 Постанови № 153 критерієм відповідності визначена безпосередня участь у Б О Й О В И Х Д І Я Х.

Обґрунтувань тотожності цих правових категорій, що мають різний буквальний зміст, позивачем не наведено.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі №520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі №580/3690/23, від 08 грудня 2025 року в справі №420/13975/24.

Відтак, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову з визначенням правильного відповідно до обставин цієї справи способу захисту прав позивача.

Щодо належного відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем-2 зауважено, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році” та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК “Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році” військова частина НОМЕР_2 із 01.08.2025 є правонаступником військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із переформуванням.

На вимогу апеляційного суду надана відповідна довідка.

Отже, саме військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем в справі, якому слід повторно розглянути відповідну заяву позивача.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Громової Катерини Дмитрівни – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 200/6268/25 – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), викладену в листі від 23.07.2025 №1555/3855, у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 N 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2025 про здійснення йому виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повне судове рішення – 25 березня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук