Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №200/6247/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року справа №200/6247/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Коломойцева Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 200/6247/25 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Коломойцев Микола Миколайович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач) про: визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 09.06.2022 по 17.06.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 09.06.2022 по 17.06.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та задовольнити позов через повне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначив, що норми спеціального законодавства, а саме КЦЗУ, ПКМУ 14 лютого 2018 р. № 81, ПКМУ від 11.07.2013 року № 593 не містять в собі положень, що визначають питання отримання спірної компенсації, однак, не містять в собі також і заборон відповідного компенсування щодо осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, в частині правовідносин, з приводу яких подано позов, тому підлягають застосуванню, поряд з названими вище нормативно-правовими актами, також і приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ від 16.03.2016 № 178 за аналогією Закону. Як військовослужбовці ЗСУ, так і особи рядового та начальницького складу ДСНС віднесені до так званих силових структур в силу специфіки служби, пов`язаної з ризиком для життя і здоров`я та певних підвищених вимог до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Однак, якщо у випадку військовослужбовців ЗСУ як питання належності забезпечення речовим майном, так і питання отримання компенсації за належне, проте неотримане за час служби речове майно унормовано Урядом Постановою від 16.03.2016 № 178, то у випадку осіб рядового та начальницького складу ДСНС унормовано лише питання належності забезпечення речовим майном постановою КМУ 14 лютого 2018 р. № 81. Тобто, питання отримання компенсації за належне, проте неотримане за час служби речове майно у спірному позовному періоді постановою КМУ 14 лютого 2018 р. № 81 чи жодним іншим нормативним актом, не врегульовані, однак, перелічені у позові норми спеціальних нормативних актів, які стосуються проходження служби в ДСНС КЦЗУ, ПКМУ 14 лютого 2018 р. № 81, ПКМУ від 11.07.2013 року № 593 не містять в собі також і заборон відповідного компенсування щодо осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, на відміну від ПКМУ від 23 серпня 2005 р. № 795, яка втратила чинність 02.03.2018.

Відтак, невизначеність вказаного питання у правовому полі звужує відповідні права позивача - колишньої службової особи ДСНС, яка приналежна до силових структур та, в силу висновків Конституційного Суду, має право на додаткові соціальні гарантії. Отже, можливість застосування до спірних правовідносин аналогії закону чітко вбачається, чому суд першої інстанції на надав оцінку і що саме і становило суть заявленого позову.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені, рішення суду - залишити без змін.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву відповідача на апеляційну скаргу, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач є учасником бойових дій, з 09.06.2022 проходив службу в МРЦ ШР ДСНС України та був виключений з кадрів ДСНС (звільнений зі служби) 17.06.2025 (наказ МРЦ ШР ДСНС України від 17.06.2025 № 393 “Про виключення з кадрів ДСНС ОСОБА_1 ”).

Позивач через адвоката звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримав за час проходження служби.

Листом від 25.07.2025 року йому було відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 09.06.2022 по 17.06.2025 року з огляду на те, що така компенсація не передбачена законодавством.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 16.12.2015 року № 1052 “Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій” Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб`єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.

За ст. 93 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб`єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.

За частиною 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Разом з тим, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, що передбачено частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

Відповідно до ст. 111 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншому центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

У державних аварійно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основні працівники за рахунок коштів, передбачених на утримання таких державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні норми передбачено пунктом 25 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року №593 (далі - Положення №593), за якими особи рядового і начальницького складу забезпечуються форменим та спеціальним одягом, знаками розрізнення, спорядженням і засобами індивідуального захисту.

До 02.03.2018 року питання забезпечення форменим одягом та іншим речовим майном старшого начальницького складу було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 року №795 “Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом” (далі - Постанова № 795).

За пунктом 2 Постанови №795 особам рядового та начальницького складу, звільненим після закінчення строку контракту, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, недоотриманий на момент звільнення формений одяг не видається і грошова компенсація не нараховується.

При цьому, Постанова № 795 втратила чинність 02.03.2018 року.

Отже, права позивача на відшкодування вартості недоотриманого форменого одягу до 02.03.2018 року не були порушені відповідачем, оскільки позивач не був звільнений впродовж дії вказаної вище постанови.

На виконання статті 111 Кодексу цивільного захисту України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.02.2018 року №81, якою затверджено, зокрема, норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

При цьому, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України №81 від 14.02.2018 року також не передбачено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту ДСНС України грошової компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.

Отже, законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та порядком забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту форменим одягом не встановлено обов`язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату таким особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.

Позивач просить застосувати аналогію закону з посиланням на частину 6 статті 7 КАС України, якою визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Разом з тим, діючим законодавством щодо проходження служби цивільного захисту України не передбачено компенсації за неотриманий формений одяг на відміну законодавства щодо проходження військової служби.

З зазначених підстав, суд не бере до уваги посилання позивача на норми, що регулюють проходження іншого виду служби, а саме: військової служби, зокрема на статтю ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, якою передбачено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка стосується порядку виплати військовослужбовцями Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Крім того, посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 28.01.2021 по справі №520/1190/2020, суд не приймає до уваги, оскільки ці висновки стосуються військовослужбовців, тоді як у цій справі спірні правовідносини виникли щодо осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, правове регулювання яких є відмінним.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, не здійснюючи позивачу при звільненні компенсацію за неотриманий формений одяг, діяв відповідно до норм чинного законодавства.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про відмову у задоволені позову про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 09.06.2022 по 17.06.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 09.06.2022 по 17.06.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Коломойцева Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 200/6247/25 за позовом Коломойцева Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 25 березня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв