Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №580/9579/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року справа № 580/9579/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання Д.О.Сніцар розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/9579/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [представник позивача – адвокат Ненахов Олексій Олексійович в режимі відеоконференції, діє на підставі ордеру серії ВІ №1328321] до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) [представник відповідача не прибув] про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА / ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

25.08.2024 вх.№42840/25 представник позивача – адвокат Ненахов Олексій Олексійович (ордер серії ВІ №1328321) у позовній заяві просить (редакція вимог від 15.01.2026 за вх.№2283/26, 09.01.2026 вх.№1261/26):

– визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги під час звільнення відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 08.03.2022 до 24.05.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 (2481 грн), за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 (2684 грн), з 01.01.2024 до 31.12.2024 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028 грн) та з 01.01.2025 до 24.05.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028 грн);

– зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІI «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 27.05.2025 №5064 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги під час звільнення ОСОБА_1 за період з 08.03.2022 до 24.05.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 (2481 грн), за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 (2684 грн), з 01.01.2024 до 31.12.2024 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028 грн) та з 01.01.2025 до 24.05.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028 грн);

– зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 , компенсацію за невикористані 18 діб щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки та грошову компенсацію за невикористані 42 доби додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023- 2025 роки, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, 19.12.2025 суд здійснив перехід від спрощеного до загального провадження, 12.01.2026 суд ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити розгляд справи по суті, 04.02.2026 суд відклав розгляд справи на 06.02.2026 з метою дотримання принципу рівності сторін у вирішене клопотання про зупинення провадження у справі, 18.03.2026 — провадження поновлене.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позову зазначено, що з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, починаючи з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 постанови Кабінету Міністрів України №704, проте за спірний період розмір посадового окладу позивача розрахований шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до обчислення грошової (матеріальної) допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань під час звільнення у зменшеному розмірі.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав. 29.10.2025 вх. № 53959/25 надав до суду відзив та зазначив, що усі суб`єкти владних повноважень були зобов`язані призначати, обчислювати, нараховувати та виплачувати реальне (фактичне) грошове забезпечення діючих публічних службовців згідно з постановою КМУ від 30.08.2017 №704 із використанням показника прожиткового мінімуму працездатної особи 1762 грн, інших бюджетних асигнувань та відповідних призначень для оплати грошового забезпечення військовослужбовців, обчисленого із прожиткового мінімуму для працездатної особи понад величину 1762 грн у Державному бюджеті України на бюджетні періоди не передбачено.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3 08.03.2022 до 24.05.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира відділення військової частини НОМЕР_2 . Під час проходження військової служби Позивач брав участь у бойових діях під час виконання бойових завдань, що пов`язані із захистом Батьківщини, має статус ветерана війни, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 від 19.07.2023.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.03.2022 №3 Позивач зарахований до списків особового складу, поставлений на всі види забезпечення, та призначений на посаду. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24 травня 2025 року №167 Позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , знятий з усіх видів забезпечення та вибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зарахування на військовий облік.

17.06.2025 Позивач звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою до Відповідача про видачу довідок та грошового атестату. 10 липня 2025 року Позивачем через ІНФОРМАЦІЯ_2 від Відповідача отримано документи: грошовий атестат від 27.05.2025 №5048; довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 27.05.2025 №5064 з додатками; довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 27.05.2025 №5058 (додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів).

14 липня 2025 року (підписана 11.07.2025) Позивач звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_2 до Відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення. У серпні 2025 року Позивач отримав лист від Військової частини НОМЕР_2 від 19.07.2025 за вих.№10018 з повідомленням, що підстав для перерахунку грошового забезпечення немає, також у листі Відповідач зазначив, що посадовий оклад розрахований згідно постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, (1762 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт.

Із довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 27.05.2025 №5064 Позивачу виплачувалось грошове забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, одноразові додаткові види грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, основна щорічна відпустка тощо). З грошового атестата від 27.05.2025 №5048 встановлено, що під час звільнення Позивачу виплачена одноразова грошова допомога, грошова компенсація за невикористані 18 діб щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки та грошова компенсація за невикористані 42 доби додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки.

14.07.2025 (підписана 11.07.2025) у заяві просив: перерахувати і виплатити грошове забезпечення з 08.03.2022 до 28.04.2025, а також всі інші належні виплати, індексацію грошового забезпечення з 08.03.2022 до 24.05.2025, компенсацію за невикористані відпустки за 2023-2025 із урахуванням нарахованої додаткової винагороди (а.с.23-24).

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить до часткового задоволення з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР “Про звернення громадян” дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України “Про судоустрій і статус суддів”, “Про доступ до судових рішень”, “Про запобігання корупції”, “Про виконавче провадження”, “Про адміністративну процедуру”.

Відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” від 17 лютого 2022 р. № 2073-IX (далі - Закон № 2073) адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21 Закону № 2073).

Закон України Про адміністративну процедуру від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), дія якого відповідно до частини другої статті 1 та пункту 3 Розділу IX Прикінцеві та перехідні положення (до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону) поширюється на правовідносини у сфері захисту соціальних прав, в частині адміністративної процедури. Одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості (стаття 8), суть якого полягає в тому, що обґрунтування адміністративного акта дозволяє особі зрозуміти, чому адміністративний акт є саме таким, а також допомагає вирішити питання про те, чи варто використати засоби правового захисту. Також обґрунтованість діяльності адміністративних органів та результатів цієї діяльності (адміністративних актів) сприяють реалізації інших принципів загальної адміністративної процедури як концепту верховенства права загалом, так і принципів законності, пропорційності тощо зокрема. Серед принципів адміністративної процедури згідно положення Закону №2073-IX, є принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні (стаття 17 цього Закону), особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи (частина перша статті 17); адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків (частина друга статті 17).

Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям офіційні документи розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 вказала, що статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25 дійшов висновку, що з враховуючи положення статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним має виключно пряму (перспективну) дію в часі. Втрата чинності нормативно-правовим актом настає з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, яким його визнано протиправним та нечинним, і не поширюється на правовідносини, що виникли та були реалізовані.

Не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)”, що виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, що застосовується з 01.10.2020: примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Відповідно до абзацу другого п. 1 частини першої ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є підприємства, які використовують працю фізичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат. Суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування єдиного внеску.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частини 2, 3 статті 9 Закону №2011).

Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (далі Інструкція №558) грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством, складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Відповідно до п.1 Розділу 2 Інструкції №558 розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (зі змінами), якою встановлено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2 (далі Постанова №704). Відповідно до пункту 2 Постанови №704, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно з пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, що містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/18584/23 ЄДРСР 118463112 висновує у п.18 постанови: станом на 29.01.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення працівникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, не приймалося. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118463112).

Відповідно до п.1, 2, 6 розділу XXIII “Виплата грошової допомоги для оздоровлення” наказу від 07.06.2018 № 260 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” (далі - наказ №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17) під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень варто розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень “суб`єктивізує” акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).

Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи – це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

ВС від 06.02.2024 № Пз/990/10/22 (№640/13029/22) справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець.

Правила обліку та сплати внеску визначені Законом України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавці мають розрізняти типи запитів щодо єдиного соціального внеску. Державний реєстр загальнообов`язкового соціального страхування, що складається з двох частин: Реєстру страхувальників – дані про роботодавців, та Реєстру застрахованих осіб – дані про фізичних осіб, які підлягають страхуванню.

Згідно із ст.20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески належать сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Страхові внески є умовою існування солідарної системи і належать обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням часу, коли особа належить загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 28.05.2021 у справі №591/3839/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 27.02.2022 у справі №620/3754/18, від 11.10.2023 у справі №340/1454/21 дійшов висновку, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, що здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Подібну позицію підтвердив Верховний Суд у постанові від 05.12.2025 у справі №600/3079/24-а.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Оскільки позивач звільнений 24.05.2025, звернувся через інший адміністративний орган до колишнього роботодавця з 14.07.2025 (підписана 11.07.2025) про перерахунок грошового забезпечення з пропуском місячного строку (з дати вручення копії наказу про звільнення, дня видачі трудової книжки), проте не надав аргументів, доказів про виконання/не виконання обов`язків страхувальника та податкового агента обраним відповідачем після звільнення зі служби Позивача, то суд за результатом розгляду заяви від 11.07.2025 не виявив у додатках до відзиву індивідуального мотивованого акта з огляду на різні період щодо грошового забезпечення з 08.03.2022 до 28.04.2025, з 08.03.2022 до 24.05.2025, 2023-2025.

Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України “Про адміністративну процедуру”, вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України. У науково-практичному коментарі до Закону України “Про адміністративну процедуру” зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У період військової служби позивача відповідач нарахував позивачу грошове забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року у сумі 1762 грн, проте на підтвердження позиції не надав докази на підтвердження здійсненого нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення і на вирішення соціально-побутових питань у межах бюджетних асигнувань у 2022, 2023 роках з покликанням на використання кошторисних призначень під час розгляду рапортів Позивача.

Надаючи оцінку позовній вимозі щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити доплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 18 діб щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки та грошову компенсацію за невикористані 42 доби додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позаяк немає протиправної бездіяльності у невиплаті ненарахованої суми (докази обліку заборгованості не надані).

ВС у справі № 580/9551/23 ЄДРСР 123658530 зазначає: додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу І Порядку № 260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена постановою № 168, з огляду на її характер та особливості не включається.

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року, суд зазначає таке. Беручи до уваги, що допомога для оздоровлення обчислюється у розмірі місячного грошового забезпечення, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів звернення до роботодавця (податкового агента, страхувальника) під час проходження служби у 2022, 2023, 2024, 2025 про донарахування чи перерахунок грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня відповідного бюджетного року.

Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору.

У задоволенні вимоги щодо зобов`язання здійснити виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги під час звільнення ОСОБА_1 за період з 08.03.2022 до 24.05.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 01.01.2022 (2481 грн), за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01.01.2023 (2684 грн), з 01.01.2024 до 31.12.2024 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024 (3028 грн) та з 01.01.2025 до 24.05.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025 (3028 грн) належить відмовити як передчасній та необгрунтованій у контексті відсутності доказів здійсненого нарахування під час служби у межах кожного бюджетного періоду з одночасним виконанням обов`язків страхувальника і податкового агента за результатом розгляду рапортів, немає відомостей про облік заборгованості щодо перерахунку та власних розрахунків позивача щодо недоплаченої суми у відповідний бюджетний рік.

Верховний Суд (постанова від 04.12.2019 у справі №825/742/16 ЄДРСР 86239374) зазначає: п.31 незгода працівника з розміром належних до виплати під час звільнення сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних сум під час звільнення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Недостатність бюджетних асигнувань для виплати матеріальної допомоги є підставою для відмови в її виплаті. Відповідну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №620/17864/21.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження протиправного втручання відповідачем у право на повагу мирно володіти майном позивача, немає відомостей про використання публічних коштів згідно із кошторисом у відповідні бюджетні роки (2022, 2023, 2024, 2025) непропорційно/неспівмірно щодо фінансового інтересу позивача порівняно з іншими діючими військовослужбовцями у контексті використання фонду оплати праці роботодавцем та одночасним виконанням обов`язків страхувальника і податкового агента.

Про відсутність нарахування грошового забезпечення за спірні періоди позивач міг дізнатися отримуючи щомісячно заробітну плату або ж встановити неповноту щорічно у спірних періодах з огляду на оприлюднені Закони України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, “Про Державний бюджет України на 2025 рік” у зв`язку із забезпеченням обороноздатності і суверенітету.

Оскільки Відповідач листом від 19.07.2025 за вих.№10018 повідомив про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення без ухвалення мотивованого рішення з дотриманням принципів належного врядування в адміністративній процедурі, то для забезпечення права Позивача бути почутим суд визнає протиправною бездіяльність, позаяк адміністративний орган зобов`язаний обґрунтувати адміністративний акт, якщо той може негативно вплинути на особу, зокрема: щодо статусу страхувальника і податкового агента під час проходження служби і отримання працюючим грошового забезпечення. Письмовий адміністративний акт складається зі вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин. Мотивувальна частина пояснює, чому саме таке рішення прийнято (ст. 72 Закону № 2073).

Оскільки адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи (на переконання суду) бути почутим і отримати мотивоване рішення у межах адміністративної процедури з метою моделювання подальшої поведінки, то вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, що відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи за встановленої протиправної бездіяльності відповідача, ураховуючи зміст ч.4 ст.245 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 зазначає принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була би рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи оцінку доказам і доводам сторін за відсутності обгрунтування Позивачем змісту і характеру порушеного права, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності в діяльності адміністративного органу під час розгляду звернення позивача від 11.07.2025 без урахування можливості з`ясування бажання заявника щодо різних періодів і без покликання на Закон України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням ст.12 Закону України “Про звернення громадян” у контексті не складання індивідуального акта у формі рішення та з урахуванням надання до відзиву на позовну заяву з квитанціями і без доказів на підтвердження позиції (а.с.48-55), тому адміністративний позов належить задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 під час розгляду звернення ОСОБА_1 , що складене 11.07.2025 і додане до листа від 14.07.2025, та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2025 з дотриманням принципів належного врядування у межах адміністративної процедури та урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, відмовивши в іншій частині вимог як передчасним.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.1.ч.1 ст.5, п.12, п.13 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” (посвідчення УБД), підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позову задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.07.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати не потребують розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].

Рішення суду складене 24.03.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА