Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №560/15996/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15996/25

РІШЕННЯ

іменем України

25 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати пункт 4 Протоколу, від 20.06.2025 №51/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду, питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 III групи інвалідності з 11.02.2025, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

2. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності III групи з 11.02.2025, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2025, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю пункту 4 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду, питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову позивачеві в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 III групи інвалідності, оскільки комісія Міністерства оборони України не врахувала, що у 2025 році позивач отримав травму, внаслідок якої йому 11.02.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка жодним чином не пов`язана із захворюванням, отриманим позивачем у 2020 році.

Ухвалою суду від 18.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 28.09.2025 подав відзив на позов, в якому зазначив, що 07.06.2021 позивачу вперше встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. На цій підставі йому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 567 500 грн. Вказує, що 11.02.2025 під час повторного огляду МСЕК знову встановила позивачу ІІІ групу інвалідності, але уточнила причинний зв`язок як «травма, пов`язана із захистом Батьківщини». На підставі цього позивач вважає, що має право на нову виплату виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2025.

Зазначає, що таке твердження суперечить статті 16 та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII. Відповідно до статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога – це гарантована державою разова виплата у разі встановлення інвалідності або втрати працездатності. Закон прямо визначає її «одноразовий» характер. У задоволенні позову просить відмовити.

На підставі Указу Президента України від 13.12.25 №941/2025 та згідно з наказом Голови Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.25 №277-П суддю Тарновецького Івана Ігоровича виключено зі штату суддів Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмельницького окружного адміністративного суду головуючим суддею у справі визначено Михайлова О.О.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 суддею Михайловим О.О. прийнято до провадження адміністративну справу №560/15996/25.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.06.2025 №51/в, головному сержанту в запасі ОСОБА_1 , якого 07.06.2024 звільнено з військової служби та 07.06.2021 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії 12ААВ №456738 від 07.06.2021, а 11.02.2025 під час повторного огляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи - визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.02.2025 №10476/25/96/Р.

Одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у 2021 році виплачено в сумі 567500 грн.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено, зважаючи на те, що ОСОБА_1 підтверджено групу та причину інвалідності, що не дає йому права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Позивач вважає, протиправним пункт 4 Протоколу, оскільки, на його думку, комісія Міністерства оборони України не врахувала, що у 2025 році позивач отримав травму, внаслідок якої йому 11.02.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка жодним чином не пов`язана із захворюванням, отриманим позивачем у 2020 році, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону №2232-XII, відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом №2011-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої зазначеної статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).

У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку № 975.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання, зміни групи інвалідності чи причинного зв`язку - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи/довідці медико-соціальної експертної комісії про повторне встановлення інвалідності або відомості з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

За змістом пункту 17 Порядку № 975 (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Відповідно до абзацу першого пункту 19 Порядку № 975, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв) із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.

При цьому з положень Порядку № 975 випливає, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності IІI групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.

Наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності вперше.

Зазначений висновок узгоджується з правової позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2024 року у справі № 240/512/22, від 08 травня 2024 року у справі № 240/17749/20 та від 18 червня 2024 року у справі № 240/20065/20.

Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 560/419/24 наголосив, що нормами Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв`язку настання інвалідності.

Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям «одноразова грошова допомога», яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв`язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності.

Натомість вищезазначеними нормами передбачено, що якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Таким чином, врахувавши наведене, суд зазначає, що з аналізу статей 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є встановлення інвалідності, яка настала у зв`язку з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі під час захисту Батьківщини. Нормативне регулювання чітко визначає, що розмір цієї допомоги обчислюється, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.

Отже, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності з підстав, пов`язаних із проходженням військової служби, оскільки він визначає і момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, і базовий критерій її розрахунку. Подальша зміна причинного зв`язку інвалідності (наприклад, з «пов`язаної з проходженням військової служби» на «пов`язану із захистом Батьківщини») не утворює нового первинного факту і не змінює базового моменту відліку для визначення розміру одноразової грошової допомоги; у такому разі може здійснюватися доплата до більшого розміру з урахуванням раніше виплачених сум, але обчислення все одно провадиться виходячи з прожиткового мінімуму року первинного встановлення інвалідності.

Вищевикладене також узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 120/845/24.

У вказаній постанові Верховного Суду також зазначено, що використана законодавцем конструкція "у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань" у частині четвертій статті 16-3 Закону №2011-XII та пункті 8 Порядку №975 спрямована на врегулювання ситуацій, коли у тієї самої особи внаслідок різних причин може бути змінена група інвалідності чи її причинний зв`язок. Однак це положення не створює нового "первинного факту" встановлення інвалідності, а лише свідчить про виникнення підстави для доплати до більшого розміру допомоги. Первинним юридичним фактом у контексті одноразової допомоги завжди залишається перше встановлення інвалідності, незалежно від подальшої зміни групи чи причинного зв`язку, оскільки інакше було б знівельовано саму правову природу одноразової допомоги як разової виплати.

Наведений висновок Суду узгоджується із міжнародними зобов`язаннями України за Європейською соціальною хартією (переглянутою) (ETS №163), ратифікованою Законом №137-V від 14.09.2006. Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 12 «Право на соціальне забезпечення» Сторони зобов`язуються: (1) підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, щонайменше на рівні, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; (2) докладати зусиль для поступового піднесення цієї системи на вищий рівень.

Тлумачення вказаних положень у контексті спірних правовідносин свідчить, що принципи стабільності, фінансової сталості та передбачуваності механізмів соціального забезпечення є невід`ємними елементами міжнародного стандарту, який зобов`язує державу вибудовувати такі правила визначення і виплати соціальних гарантій, що унеможливлюють довільні або багаторазові «перезапуски» права на одну й ту саму виплату. Прив`язка розміру одноразової грошової допомоги до моменту первинного встановлення інвалідності (з подальшою доплатою у разі підвищення групи чи зміни причинного зв`язку - з урахуванням раніше виплачених сум) забезпечує:

правову визначеність та рівність підходів для осіб у подібній ситуації;

збалансованість приватних і публічних інтересів у сфері соціальних видатків;

відповідність моделі «одноразової» виплати її сутнісній природі, що не допускає створення нового первинного юридичного факту щоразу при зміні причинного зв`язку.

Зобов`язання держави «підтримувати» і «поступово підвищувати» рівень системи не тотожні обов`язку множинного нарахування однієї виплати за різними датами через уточнення причинного зв`язку; навпаки, вони передбачають запровадження стійких, передбачуваних та фінансово обґрунтованих правил. Запропонований підхід - обчислення розміру допомоги виходячи з прожиткового мінімуму року первинного встановлення інвалідності з можливістю доплати за наявності підстав - відповідає стандартам Хартії, не погіршує становища особи (оскільки гарантує отримання більшого розміру шляхом доплати), та водночас унеможливлює необґрунтоване подвійне чи повторне «створення» права на ту саму одноразову допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049 , код ЄДРПОУ - 00034022)

Головуючий суддя О.О. Михайлов