Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №560/1182/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1182/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

1. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що при проходженні військової служби виникли підстави для звільнення з такої служби. 06.12.2025 позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". 11.12.2025 вказаний рапорт було відхилено, не погоджено та надано рекомендацію начальнику відділу персоналу щодо скерування даного рапорту до військової частини НОМЕР_2 для розгляду та прийняття кінцевого рішення. За результатами розгляду рапорту від 06.12.2025 клопотання позивача про звільнення з військової служби тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 залишено без реалізації, за відсутності погодження рапорту юридичною службою та врахуванням правового висновку юридичної служби. Позивач вважає, що залишення рапорту без реалізації з посиланням на непогодження юридичною службою є свідченням протиправної бездіяльності в/ч НОМЕР_2 та фактично відмовою у звільненні позивача з військової служби. Просить задовольнити позовні вимоги.

До суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву, у якій представник відповідача зазначає, факт проведення спеціального розслідування, а також встановлені в результаті його проведення факти, ще раз підтверджують смерть ОСОБА_2 пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби, однак смерть не пов`язана із захистом Батьківщини та безпосередньою участю у здійсненню заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, тому, відсутні підстави для прийняття позитивного рішення (задоволення рапорту щодо звільнення з військової служби). Просить відмовити у задоволенні позову.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 27.01.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що старший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби військової частини НОМЕР_1 .

Позивачем подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 із проханням про звільнення з військової служби на підставі до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". В додатках до рапорту додано: документи на підтвердження родинних зв`язків, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію наказу командира 15 армійського корпусу (по особовому складу) №154 від 25.10.2025 про виключення полковника ОСОБА_2 зі списків особового складу у зв`язку із загибеллю (смертю), матеріали спеціального розслідування по факту смерті полковника ОСОБА_2 .

Начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 11.12.2025 вказаний рапорт було відхилено, не погоджено та надано рекомендацію начальнику відділу персоналу щодо скерування даного рапорту до військової частини НОМЕР_2 для розгляду та прийняття кінцевого рішення.

За результатами розгляду рапорту від 06.12.2025 клопотання позивача про звільнення з військової служби тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 залишено без реалізації, за відсутності погодження рапорту юридичною службою та врахуванням правового висновку юридичної служби №1454/98-в від 25.12.2025.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі – Закон №2232-XII) .

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

За змістом підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до підпункту 30 пункту 5 додатку 19 Інструкції №170, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, подаються, зокрема:

копія рапорту військовослужбовця;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:

документи, що підтверджують родинні зв`язки;

копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, на підставі якої особі надано статус або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни, копія свідоцтва про смерть особи, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України;

витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Таким чином, військовослужбовці, які проходять військову службу звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина, як факт загибелі близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Суд встановив, що позивач, який є солдатом, подав рапорт на ім`я командира військової частини та просив звільнити його з військової служби на підставі статті 26 Закону № 2232-XII за сімейними обставинами у зв`язку з тим, що його рідний брат, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за призовом на час мобілізації, на посаді начальника управління планування застосування військ штабу військової частини НОМЕР_3 .

Під час проходження військової служби ОСОБА_2 брав участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

26.09.2025 полковник ОСОБА_2 прибув до складу сил та засобів, які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях (забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) та перебував безпосередньо в районі ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у складі основного командного пункту військової частини НОМЕР_3 угрупування військ (сил) " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у Чернігівській області, з метою виконання службових (бойових, спеціальних)

17.10.2025, близько 06 год. 45 хв., під час виконання обов`язків військової служби, а саме під час проведення службової наради офіцерів, полковник ОСОБА_2 . під час виголошення доповіді за напрямком діяльності свого управління втратив свідомість. Присутніми на нараді колегами була надана домедична допомога. В подальшому, на місці бригадою швидкої допомоги проведено реанімаційні заходи та констатовано смерть ОСОБА_2 .

Дана подія відбулася в приміщенні для проведення нарад (брифінговому залі) в місці тимчасового розташування військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ).

06.12.2025 позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". В додатках до рапорту додано: документи на підтвердження родинних зв`язків, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію наказу командира 15 армійського корпусу (по особовому складу) №154 від 25.10.2025 про виключення полковника ОСОБА_2 зі списків особового складу у зв`язку із загибеллю (смертю), матеріали спеціального розслідування по факту смерті полковника ОСОБА_2 .

Суд вважає, що зазначені документи підтверджують право позивача на звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.

За змістом пункту 14.29 розділу ХІV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Рапорт про звільнення з військової служби разом з документами, які підтверджують право на звільнення, позивач надіслав командиру військової частини, до повноважень якого віднесене звільнення позивача з військової служби.

Як зазначив відповідач, підстава для звільнення, яка зазначена у рапорті не відповідає правовим підставам, які визначені у абзаці 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки у наданому до рапорту наказі командира НОМЕР_4 АК (по особовому складу) від 25.10.2025 №134 зазначено причину смерті: "Помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок гострої серцевої недостатності, хронічної ішемічної хвороби серця із артеріальною гіпертензією. Смерть пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.".

При цьому, згідно абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зазначено підставу для звільнення "якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану".

За фактом смерті полковника ОСОБА_2 наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 17.10.2025 №379 розпочате спеціальне розслідування та наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 22.10.2025 №33 завершене дане спеціальне розслідування.

Відповідач звертає увагу суду, на те що відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України №332 від 27.10.2021 - ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Зважаючи на вищевказане, факт проведення спеціального розслідування, а також встановлені в результаті його проведення факти, ще раз підтверджують смерть ОСОБА_2 пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби, однак смерть не пов`язана із захистом Батьківщини та безпосередньою участю у здійсненню заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Суд зазначає, що при вирішенні спору суд не може обмежитися суто буквальним зіставленням окремих слів норми права без урахування її змісту, мети та місця в системі правового регулювання.

Для застосування абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII визначальними є реальні обставини смерті близького родича - чи настала вона під час безпосередньої участі у заходах з оборони держави під час воєнного стану, - а не лише словесна формула, яку використано в одному наказі. Такий підхід узгоджується з принципом верховенства права за статтею 6 КАС України, тобто, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, за яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями, а також забороняється відмова у вирішенні справи з мотивів неповноти, неясності чи суперечливості законодавства.

Тлумачення спірної норми має здійснюватися не ізольовано, лише на рівні окремих слів, а у світлі принципу верховенства права, з урахуванням мети відповідного соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей і недопустимості надмірного формалізму при вирішенні питання про наявність у позивача спірного права.

Сам по собі факт того, що особа померла, ще не вичерпує змісту спірної норми, оскільки конструкція "смерть настала внаслідок…" вимагає встановлення юридично значущого причинного зв`язку, а відтак тлумачення цієї норми має бути змістовним, а не суто словесно-буквальним.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що у військових та соціально-захисних спорах права особи не можуть бути звужені надмірно формальним підходом до тлумачення норм або документів. Зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (від 29.07.2022 у справі №440/2260/21) зазначав, що підзаконне регулювання не може звужувати право, гарантоване законом, а оцінці підлягає зміст правовідносин, а не лише формальна назва виду служби чи документа. Так само Верховний Суд наголошував, що підстави звільнення за статтею 26 Закону №2232-XII є самостійними та мають оцінюватися за їх фактичними ознаками. За таких обставин відмова у звільненні лише з тих мотивів, що в наказі про смерть військовослужбовця використано слово «помер», тоді як встановлено зв`язок смерті з виконанням обов`язків військової служби і позивач стверджує про настання смерті на передовій під час виконання завдання, свідчить про надмірний формалізм та неповне з`ясування юридично значущих обставин справи.

За змістом долучених до рапорту документів позивач є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу за призовом на час мобілізації, на посаді начальника управління планування застосування військ штабу військової частини НОМЕР_3 .

Факт родинних зв`язків із ОСОБА_2 підтверджується копіями свідоцтв про народження та Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, які містяться в матеріалах справи.

Полковник ОСОБА_2 помер на території військової частини, а саме під час проведення наради офіцерів, що свідчить про те, смерть настала під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно акту проведення спеціального розслідування випадку смерті, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 , смерть полковника ОСОБА_2 відповідно положень частини 4 статті 24 Закону України №2232-ХІІ настала під час виконання ним обов`язків служби.

Відповідно до акту про нещасний випадок, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 , потерпілий помер під час виконання обов`язків військової служби (спеціальних бойових завдань).

Крім того, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 22.10.2025 №33 про результати спеціального розслідування за фактом смерті полковника ОСОБА_2 смерть полковника ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок «гострої серцево-судинної недостатності, коронарокардіосклерозу, хронічної ішемічної хвороби із артеріальною гіпертензією» визнана такою, що пов`язана з виконанням

обов`язків військової служби.

Тобто вказаними документами підтверджено зв`язок смерті рідного брата позивача, із виконанням обов`язків військової служби, відтак відмова відповідача у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" є протиправною.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд враховує, що ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.

За таких обставин, суд вважає, що ефективним способом захисту за встановлених фактичних обставин є саме визнання протиправним рішення відповідача, оформленого листом від 30.12.2025, щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби.

Вирішуючи позовні вимоги суд також враховує, що частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи та надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов переконання, що були дотримані усі умови для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби" як військовослужбовця у зв`язку із загибеллю рідного брата під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду цієї справи відповідач не довів правомірність відмови у задоволенні рапорту позивача від 06.12.2025, тому, позов необхідно задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 березня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 (с. Антонівка (Хмельницький), Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 31327 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )

Головуючий суддя В.В. Матущак