Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №380/19720/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року м. Львівсправа № 380/19720/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нескладення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 31080,00 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 31080,00 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у сумі 1211,20 грн на користь ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 березня 2025 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Вегерою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за номером 1401. Об`єктом договору є квартира вартістю 3108000,00 грн. Відповідно до пункту 4 цього договору покупцем сплачується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору у розмірі 31080,00 грн, що позивачем й було зроблено під час укладення цього договору, що підтверджується платіжною інструкцією від 18 березня 2025 року № 0.0.4258287193.1. 27 червня 2025 року позивач, після укладення договору та виконання його умов, надіслала відповідачу заяву про повернення надміру сплачених коштів, долучивши до заяви квитанції про сплату збору та копії документів про те, що нерухомість набувалася вперше. Про придбання позивачем житла вперше свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 січня 2025 року № 409704648 та довідка від АТ «Ощадбанк» від 17 червня 2025 року про те, що списки на приватизацію житла не надходили та погашення приватизаційних чеків не проводилось. Однак листом від 23 липня 2025 року № 1300-5504-8/96626 відповідач повідомив позивача про те, що відомості з Державного реєстру прав не можуть бути підставою для визначення її особою, яка придбала майно вперше, через що відмовив їй у поверненні сплачених коштів та рекомендував для встановлення правових підстав звернутися до суду. Позивач зазначає, що в Україні відсутній правовий механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, а тому органи державної влади, запроваджуючи механізм правового регулювання відносин, зобов`язані забезпечити його реалізацію. В іншому разі всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладений обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

У зв`язку з наведеним позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що з 26 вересня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», якою внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року. Пунктом 15-3 цього Порядку (зі змінами) саме на нотаріусів покладений обов`язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з тих підстав, що нотаріус винив дії, які суперечать чинному законодавству, адже громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду України. Зауважує, що позивач не надала відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло та даних про невикористання житлових чеків для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що охоплюють період з 1992 року, та мають бути надані з усіх місць проживання з 1992 року по дату укладення договору купівлі-продажу. Вважає, що питання звільнення від сплати збору повинно було вирішуватися під час нотаріального посвідчення цивільно-правового договору. До компетенції органів Пенсійного фонду України не належить питання підтвердження факту придбання особою житла вперше.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

18 березня 2025 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Вегерою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1401, згідно із яким позивач прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 , підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 18 березня 2025 року № 418389644.

Згідно з платіжною інструкцією 18 березня 2025 року № 0.0.4258287193.1 позивач сплатила збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна в сумі 31080,00 грн на рахунок отримувача: ГУК Львів/Зимноводівська тг/24140500.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка від 27 січня 2025 року № 409704648) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є також власницею 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 11 липня 2006 року, видане ОСОБА_4

27 червня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про повернення надмірно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 31080,00 грн.

До заяви позивач долучила такі документи:

1. Копію паспорта.

2. Копію ідентифікаційного коду.

3. Копію витягу з реєстру речових прав.

4. Копію квитанції про сплату 1% збору.

5. Довідку про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

6. Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23 липня 2025 року № 1300-5504-8/96626 позивачу відмовлено в задоволенні вищезгаданої заяви з тієї підстави, що нею не долучено відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло та даних про невикористання житлових чеків для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що охоплюють період з 1992 року, та мають бути надані з усіх місць проживання з 1992 року по дату укладення договору купівлі-продажу.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач, стверджуючи, що придбала житло вперше, та, керуючись пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», уважає, що відповідач зобов`язаний сформувати подання про повернення їй безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна.

Указані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – також Закон № 400/97, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців першого - третього пункту 9 статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є, в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

У статті 2 Закону № 400/97 зазначено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацами першим - другим пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

23 вересня 2020 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866) (набрала чинності 26 вересня 2020 року), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок № 1740, а саме пункт 15-2 підпунктом «в» згідно з яким збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, законодавець встановив винятки, зокрема для громадян, які придбавають житло вперше. Водночас за змістом підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 придбання особою житла вперше означає, що особа до укладення відповідного договору не має та раніше не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя).

Аналізуючи наведені норми Порядку № 1740, Верховний Суд у пунктах 36 - 38 постанови від 25 листопада 2021 року у справі № 280/9714/20 також вказав, що «(…) з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.

З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його безоплатну приватизацію (…)».

У позовній заяві позивач стверджує, що придбала житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири 18 березня 2025 року інші об`єкти житлової нерухомості нею не придбавалась, а тому в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вона не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Стосовно таких тверджень позивача зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (абзаци перший – четвертий частини другої статті 72 КАС України).

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Суд встановив, що 18 березня 2025 року позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 березня 2025 року набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка від 27 січня 2025 року № 409704648) позивач є також власницею 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 11 липня 2006 року, видане Васильківським МБТІ.

З наведеного слідує, що до укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (18 березня 2025 року), позивач 25 листопада 2008 року відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 11 липня 2006 року, виданого Васильківським МБТІ, набула право власності на 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 .

Тому з урахуванням положень пункту 15-2 Порядку № 1740 квартира АДРЕСА_1 , не може вважатися вперше придбаним житлом позивача.

Отже, на підставі вимог пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 15-1 Порядку № 1740 відсутні підстави для звільнення позивача від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за купівлю квартири АДРЕСА_1 , оскільки така у розумінні вимог пункту 15-2 Порядку № 1740 не вважається такою, що придбана позивачем уперше.

Окремо, суд, у контексті тверджень позивача про те, що квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку набуто нею на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2025 року, є її першим придбаним житлом, вважає за необхідне відзначити, що законодавець не ототожнює поняття «придбання» та «купівля-продаж», позаяк купівля-продаж є лише одним із способів придбання (житла), якими можуть бути також приватизація, спадкування, отримання в дар, купівля частки в спільному майні подружжя. Адже це прямо вказано у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866), який був чинним на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири 18 березня 2025 року та сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Тому за наведеного правового регулювання спірних правовідносин, жодних сумнівів у тому, що пільгу щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна не встановлено для осіб, які раніше набули у власність об`єкти житлової нерухомості у спосіб приватизації, спадкування, отримання в дар, купівлі частки в спільному майні подружжя, у суду немає.

Водночас, Порядок № 1740, який ухвалений з метою врегулювання питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», встановлює конкретний перелік способів придбання житла (приватизація, спадкування, отримання в дар, купівля частки в спільному майні подружжя), які виключають надання особі, яка придбаває житло вже після використання будь-якого з цих способів придбання об`єкта житлової нерухомості, пільги щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 березня 2025 року, у розмірі 31080,00 грн. Тож правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету про повернення позивачу суми такого збору відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зміст заявлених позовних вимог, системний аналіз положень чинного законодавства України та докази, зібрані у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову повністю, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 25 березня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна