Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №200/116/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року Справа№200/116/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач), в якому просить:

Визнати дії відповідача неправомірними та скасувати рішення відповідача №045550032475 від 05.11.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії за його заявою від 28.10.2025.

Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.10.2025 врахувавши:

- період роботи 17.09.2001-28.03.2002, 01.12.2003-18.09.2012, 05.11.2012-24.11.2014, 27.11.2014-04.03.2018, 06.03.2018-17.04.2020, 22.04.2020-28.10.2025 до пільгового стажу позивача відповідно до записів трудової книжки за професіями, що дає право на призначення пенсії відповідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 02.09.2024-24.12.2024, 10.01.2025-05.04.2025 у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці).

- період навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002 до пільгового стажу позивача відповідно, що дає право на призначення пенсії відповідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та додав до неї необхідні документи. Позивач указав, що відповідач розглянув його заяву відповідно до принципу екстериторіальності та прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за Законом України № 1058-IV. При цьому позивач зазначає, що окремі періоди його роботи не зараховано до пільгового стажу на підземних роботах. Позивач наголошує, що внаслідок неправильного обчислення стажу йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням наведеного позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому його представник зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України не зараховано до страхового стажу заявника періоди навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 01.04.2002, оскільки у додатку до диплома відсутня дата початку навчання.

Також до пільгового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно з довідкою № 01/11-96 від 13.05.2024 у зв`язку з її невідповідністю вимогам додатка 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Водночас частково зараховано періоди трудової діяльності згідно з довідкою № 321 від 15.09.2025.

За результатами розгляду заяви позивача встановлено, що його страховий стаж становить 24 роки 3 місяці 17 днів, а пільговий стаж — 3 роки 10 місяців 24 дні.

Відповідач зазначає, що факт наявності у позивача пільгового (підземного) стажу не доведено, належні, допустимі, достовірні та достатні докази до суду не надано. Зокрема, відповідні записи відсутні у трудовій книжці, а також у довідках, поданих відповідачу разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. У зв`язку з цим, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання рішення Головного управління протиправним.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.10.2025 з урахуванням періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (з 02.09.2024 по 24.12.2024 та з 10.01.2025 по 05.04.2025) у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці), відповідач зазначає, що така вимога є передчасною. Це обґрунтовується тим, що в електронній пенсійній справі відсутня довідка про безпосередню участь особи у заходах із забезпечення оборони України (додаток № 6 до постанови Кабінету Міністрів України № 887 від 22.08.2023), а також тим, що відповідачем не приймалося рішення про відмову у зарахуванні зазначених періодів.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), 28.10.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, що підтверджується рішенням про відмову в призначенні пенсії №045550032475 від 05.11.2025.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятому відповідачем від 05.11.2025 №045550032475, в якому зазначене наступне: - «до страхового стажу роботи заявника не зараховано періоди навчання згідно диплома НОМЕР_1 від 01.04.2002, оскільки у додатку до диплома відсутня дата початку навчання. До пільгового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно довідки №01/11-96 від 13.05.2024, оскільки вона не відповідає вимогам Додатка 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого КМУ від 12.08.1993 №637. Частково зараховано періоди трудової діяльності згідно довідки №321 від 15.09.2025. Додатково повідомляємо, що у ЕСП відсутня довідка про безпосередню участь особи в забезпечення оборони України (додаток №6 до постанови КМУ №887 від 22.08.2023). Страховий стаж заявника становить - 24р. 3м. 17д., пільговий стаж - 3р. 10м. 24д. Заявник – працює. Враховуючи вищевикладені обставини прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058-IV.

З оскаржуваного рішення від 05.11.2025 № 045550032475 вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є відсутність у нього на момент звернення пільгового стажу роботи на підземних роботах тривалістю не менше 25 років, передбаченого ч.3 ст.114 Закону України № 1058-IV.

Положеннями ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абз.1 ст.26 цього Закону, зменшується на один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким доповнено п.16 цих положень абзацом наступного змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Аналіз наведених норм свідчить, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (зокрема особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних із видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, а також на будівництві шахт і рудників та в металургії — за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за умови, що вони були зайняті на зазначених роботах не менше ніж 25 років.

18.11.2005 Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Суд установив, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, чинного на момент виконання позивачем відповідних робіт, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461.

31.03.1994 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова КМУ № 202).

До розділу І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Постанови КМУ № 202 так само включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст.62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Відповідно до приписів ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ (які узгоджуються зі змістом ст.48 Кодексу законів про працю України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначається Кабінетом Міністрів України.

Зазначений Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка. Лише у випадках, коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні відомості про періоди роботи, виникає необхідність використання додаткових доказів для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці над відомостями первинних документів під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право сформованої щодо позивача, станом на час його звернення до органів ПФУ з відповідною заявою, суд установив, що до пільгового стажу за Списком № 1 позивачу зараховано такі періоди трудової діяльності: з 22.04.2020 по 30.06.2022 та з 02.08.2022 по 16.04.2024.

Відповідач також підтверджує (згідно з копією рішення) наявність у позивача пільгового стажу в таких розмірах: страховий стаж на дату звернення становить 24 роки 3 місяці 17 днів, пільговий стаж (Список № 1) - 3 роки 10 місяців 24 дні.

Суд, розглянувши позовні вимоги у частині зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача: з 17.09.2001 по 28.03.2002, з 01.12.2003 по 18.09.2012, з 05.11.2012 по 24.11.2014, з 27.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 17.04.2020, з 22.04.2020 по 28.10.2025, що дають право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України № 1058-IV, та зіставивши їх із періодами, зарахованими відповідачем до пільгового стажу, дійшов висновку, що зазначені періоди роботи позивача відповідачем не зараховані.

Суд, дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , установив такі періоди трудової діяльності позивача у межах спірних правовідносин:

17.09.2001-04.03.2002 за професією електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1», запис трудової книжки №1-2;

05.03.2002-28.03.2002 за професією машиніста підземних устаткувань підземного з повним робочим днем в шахті ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1», запис трудової книжки №3-4;

01.12.2003-18.09.2012 за професією машиніста підземних устаткувань підземного з повним робочим днем в шахті ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна №1», запис трудової книжки №7-12;

05.11.2012-24.11.2014 за професією машиніста підземних устаткувань підземного з повним робочим днем в шахті ТОВ «Краснолиманське», запис трудової книжки №13-15;

27.11.2014-04.03.2018 за професією машиніста підземних устаткувань підземного з повним робочим днем в шахті ДП «ВК «Краснолиманське», запис трудової книжки №16-17;

06.03.2018-17.04.2020 за професією машиніста підземних устаткувань підземного з повним робочим днем в шахті ТОВ «Краснолиманське», запис трудової книжки №18-19;

22.04.2020-15.09.2025 за професією машиніста підземних устаткувань підземного з повним робочим днем в шахті ПРАТ «ШУ «Покровське», запис трудової книжки №20 та довідка від 15.09.2025 №321;

16.09.2025-28.10.2025 за професією машиніста підземних устаткувань підземного з повним робочим днем в шахті, на підставі Довідки від 03.12.2025 №7384.

Відповідно до положення п.3.1 Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Державного комітету України по догляду за охороною праці від 30.05.1995 №79, відповідно до якого навчання з охорони праці включає: навчання в навчальних закладах, в навчальному пункті шахти, вступний інструктаж на робочому місці, іспит з охорони прані, стажування, спеціальне навчання з безпеки робіт на викидо- та ударо небезпечних пластах.

Отже, проходження навчання в учбовому пункті є обов`язковою умовою прийняття на роботу, у зв`язку з чим період такого навчання підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача: з 17.09.2001 по 28.03.2002, з 01.12.2003 по 18.09.2012, з 05.11.2012 по 24.11.2014, з 27.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 17.04.2020, з 22.04.2020 по 28.10.2025, що дають право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України № 1058-IV, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202.

При цьому суд враховує, що позивач виконував роботи за професіями, передбаченими Списком № 1.

Відповідно до довідки форми ОК-5, складеної щодо позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, у спірні періоди позивач працював за професіями, для яких визначено коди підстав для обліку спеціального стажу ЗП3013А1 та ЗПЗ014А1.

Суд зазначає, що код підстави для обліку спеціального стажу ЗП3013А1 застосовується до працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах або на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також за результатами атестації робочих місць.

Водночас код підстави для обліку спеціального стажу ЗПЗ014А1 застосовується до працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (зокрема осіб особового складу гірничорятувальних частин), пов`язаних із видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку за умови зайнятості на зазначених роботах не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202.

Суд зазначає, що під час розгляду поданих позивачем документів відповідачем не висловлено зауважень до записів у трудовій книжці позивача, що свідчить про їх належне оформлення та наявність усіх необхідних реквізитів.

Відповідно, зазначені записи є належним і достатнім доказом, що підтверджує факт трудової діяльності позивача у спірні періоди: з 17.09.2001 по 28.03.2002, з 01.12.2003 по 18.09.2012, з 05.11.2012 по 24.11.2014, з 27.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 17.04.2020 та з 22.04.2020 по 28.10.2025.

Аналіз установлених обставин справи та наведених правових норм дає підстави для висновку, що позивач має необхідний трудовий стаж і працював повний робочий день на роботах, віднесених до Списку № 1 робіт підземних, що підтверджується записами у трудовій книжці як основному документі для призначення пенсії.

Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача належним чином відображено його зайнятість на відповідних роботах із повним робочим днем під землею, передбачених ч.3 ст.114 Закону України № 1058-IV.

Крім того, зазначені обставини підтверджуються довідкою форми ОК-5, відповідно до якої у спірні періоди за позивача страхувальниками сплачувалися страхові внески за кодами обліку спеціального стажу ЗП3013А1 та ЗПЗ014А1.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не зобов`язаний додатково підтверджувати пільговий характер виконуваної роботи у спірні періоди іншими доказами, зокрема довідками про підтвердження наявного трудового стажу, передбаченими пунктом 10 Порядку № 383 та пунктом 20 Порядку № 637.

У цьому випадку такі довідки за наявності відповідних записів у трудовій книжці можуть розглядатися виключно як додаткові докази, що не мають вирішального значення для підтвердження відповідних обставин.

З урахуванням установлених обставин справи та наведених правових норм суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача: з 17.09.2001 по 28.03.2002, з 01.12.2003 по 18.09.2012, з 05.11.2012 по 24.11.2014, з 27.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 17.04.2020 та з 22.04.2020 по 28.10.2025 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1 підземних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України № 1058-IV.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, період навчання позивача (01.09.1998 по 29.03.2002) в ПТУ № 38 за професією «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок» підтверджується копією диплому НОМЕР_1 , записами №5 у трудовій книжці позивача. Згідно запису №6 у трудовій книжці, позивач з 14.05.2002 по 07.10.2003 проходив службу в рядах ВСУ. Згідно запису №7 у трудовій книжці, позивач з 07.12.2003 по 10.12.2003 знаходився у навчальному пункті та відповідно до запису №8 у трудовій книжці був прийнятий машиністом підземних установок 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті.

Відповідно абз. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З аналізу наведених норм випливає, що для зарахування відповідного періоду навчання до пільгового стажу особа після його завершення повинна працевлаштуватися за професією, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Також із наявного відзиву відповідача на позовну заяву та копії довідки РС-право судом встановлено, що позивачу період проходження строкової військової служби зараховано до страхового стажу.

У постанові Верховного Суду від 16.06.2020 по справі №185/7049/16-а, зазначено: - У статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Приписами ч.5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням установлених обставин справи суд зазначає, що позивач після завершення навчання у період з 01.09.1998 по 29.03.2002 був призваний на строкову військову службу з 14.05.2002.

При цьому до призову позивач здобув професію «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок», а після демобілізації працював за професією «електрослюсар підземний», що підтверджується записом № 10 у трудовій книжці. Зазначені професії віднесені до Списку № 1 підземних робіт, а виконувані позивачем роботи відповідають видам робіт, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 підземних робіт, а також до пільгового стажу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, періоди: навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002 та проходження строкової військової служби з 14.05.2002 по 07.10.2003.

Щодо врахування періоду безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 02.09.2024-24.12.2024, 10.01.2025-05.04.2025 у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці), суд зазначає таке.

Відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, зазначене питання не досліджував. В спірному рішенні відповідач зазначив, що у ЕСП відсутня довідка про безпосередню участь особи в забезпечення оборони України (додаток №6 до постанови КМУ №887 від 22.08.2023), рішення щодо не зарахування цих періодів не приймалося.

Суд зазначає, що під час розгляду заяви позивача відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був діяти відповідно до принципів адміністративної процедури, визначених Законом України 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі ЗАП).

Відповідно до положень зазначеного Закону, адміністративний орган при розгляді справи зобов`язаний всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини, що мають значення для прийняття рішення, а також сприяти особі у реалізації її прав. Зокрема, адміністративний орган наділений правом витребовувати необхідні документи та відомості з власної ініціативи, якщо вони є необхідними для вирішення питання по суті, а також обов`язком повідомити особу про необхідність подання додаткових документів у разі їх відсутності (ст.4-16 ЗАП).

Отже, у разі відсутності у матеріалах електронної пенсійної справи довідки про безпосередню участь позивача у заходах із забезпечення оборони України, відповідач не був позбавлений можливості та, більше того, був зобов`язаний у межах наданих повноважень витребувати відповідну інформацію самостійно або запропонувати позивачу надати необхідні документи.

Невчинення відповідачем зазначених дій свідчить про недотримання принципів належного урядування та повного з`ясування обставин справи, що, у свою чергу, вплинуло на правильність прийнятого рішення.

Суд установив, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не дослідив та не вирішив питання щодо зарахування спірних періодів, у зв`язку з чим відповідне рішення з цього приводу відсутнє.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача у цій частині є передчасними, оскільки відсутній предмет судового контролю - рішення суб`єкта владних повноважень щодо спірного питання.

Відтак, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на їх передчасність.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ст. 1 ЗАП, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення виплати пенсії позивачу.

Разом з тим, п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч.1 ст.5 та п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

У ч.1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його стажу періоди навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002, проходження ним строкової військової служби з 14.05.2002 по 07.10.2003 та роботи позивач з 01.12.2003 по 18.09.2012, з 05.11.2012 по 24.11.2014, з 27.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 17.04.2020, з 22.04.2020 по 28.10.2025, які підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком №1 та передбачені постановою КМУ №202 підземні роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду по цій справі.

Щодо позовних вимог про виплату призначеної пенсії, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, оскільки призначення пенсії на виконання зазначеного рішення суду відповідачем ще не здійснено.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1064,96 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити частково позовні вімоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса пл. Народна,4 м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 045550032475 від 05.11.2025 про відмову в призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його стажу періоди навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002, проходження ним строкової військової служби з 14.05.2002 по 07.10.2003 та роботи з 01.12.2003 по 18.09.2012, з 05.11.2012 по 24.11.2014, з 27.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 17.04.2020, з 22.04.2020 по 28.10.2025, які підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком №1 та передбачені постановою КМУ №202 підземні роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду по цій справі.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

6. Повне судове рішення складено 24.03.2026.

7. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова