Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №200/7939/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року Справа№200/7939/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 05.07.2023 по 02.08.2023 і з 25.08.2023 по 15.09.2023 у розмірі 100000 грн, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у розмірі 100000 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 05.07.2023 по 02.08.2023 і з 25.08.2023 по 15.09.2023 у розмірі 100000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з врахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення з 4 жовтня 2021 року по 19 травня 2023 року включно без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 4 жовтня 2021 року по 19 травня 2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: довідку (архівну відомість тощо) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по січень 2024 року (помісячно із зазначенням складових), а також виплачених за цей період допомог; наказів командирів (начальників) щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 ; копії наказу (витягів з наказів) про зарахування до списків особового складу, про виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також відомості і відповідне документальне підтвердження щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні; відомості щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн, визначеної постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за весь період перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 05.07.2023 по 02.08.2023 та з 25.08.2023 по 15.09.2023; відомості про прожитковий мінімум, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх документів які могли або мали бути враховані у спірних правовідносинах.

Указана ухвала отримана відповідачем 20.10.2025 в Електронному кабінеті Електронного суду.

Відповідач не надав відзив на адміністративний позов і витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13 січня 2026 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: довідку (архівну відомість тощо) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по січень 2024 року (помісячно із зазначенням складових), а також виплачених за цей період допомог; наказів командирів (начальників) щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 ; копії наказу (витягів з наказів) про зарахування до списків особового складу, про виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також відомості і відповідне документальне підтвердження щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні; відомості щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн, визначеної постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за весь період перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 05.07.2023 по 02.08.2023 та з 25.08.2023 по 15.09.2023; відомості про прожитковий мінімум, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх документів які могли або мали бути враховані у спірних правовідносинах.

Указана ухвала отримана відповідачем 20.12.2025 в Електронному кабінеті Електронного суду.

Відповідач не надав витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року вирішено відкласти підготовче засідання на 10 лютого 2026 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: довідку (архівну відомість тощо) про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по січень 2024 року (помісячно із зазначенням складових), а також виплачених за цей період допомог; наказів командирів (начальників) щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 ; копії наказу (витягів з наказів) про зарахування до списків особового складу, про виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відомості і відповідне документальне підтвердження щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні; відомості щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн, визначеної постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за весь період перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 05.07.2023 по 02.08.2023 та з 25.08.2023 по 15.09.2023; відомості про прожитковий мінімум, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх документів які могли або мали бути враховані у спірних правовідносинах.

Указана ухвала отримана відповідачем 15.01.2026 в Електронному кабінеті Електронного суду.

Відповідач не надав витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року відкладено судове засідання на 26 лютого 2026 року. Продовжено строк підготовчого провадження.

Указана ухвала отримана відповідачем 18.02.2026 в Електронному кабінеті Електронного суду.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 березня 2026 року.

Указана ухвала отримана відповідачем 03.03.2026 в Електронному кабінеті Електронного суду.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що в періоди з 05.07.2023 по 02.08.2023 і з 25.08.2023 по 15.09.2023 (період стаціонарного лікування) відповідач мав нараховувати та сплачувати грошове забезпечення у розмірі 100000 грн. На думку позивача збільшена грошова допомоги відповідачем не виплачена або виплачена не в повному обсязі. Також позивач наполягає, що у період з 04.10.2021 по 19.05.2023 його грошове забезпечення (в тому числі, щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, компенсації відпусток) має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 01.01.2022 по 31.12.2022 - за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

Позивач і представники сторін до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України – відсутні.

Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_2 , виданого 13.09.2014.

Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3

Відповідно до військового квитка серія НОМЕР_4 , виданого 04.11.2021, позивач з 04.10.2021 по 01.12.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . У наступному позивач продовжив проходити військову службу.

До суду надана первинна медична картка медичної роти НОМЕР_1 від 06.06.2022 щодо того, що 06.06.2022 позивач отримав струс головного мозку внаслідок мінно-вибухової травми.

У виписці з медичної картки амбулаторного хворого Ф-100 від 16.06.2022 наведені відомості щодо стану лікування після МВТ (06.06.2022), зокрема щодо струсу головного мозку.

У довідці ВЧ НОМЕР_1 від 02.09.2022 № 190 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) зазначено, що позивач отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, астено-невротичний синдром за обставин безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 внаслідок артилерійського обстрілу.

У виписці (від 02.08.2023 № 3499) з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7854/2023 психоневрологічного відділення (психосоматичного центра) №10 зазначено, що позивач перебував у стаціонарі з 05.07.2023 по 02.08.2023, наведені наслідки перенесених мінно-вибухових травм. Також зазначено, що отримав контузію 06.06.2022, обмежено придатний до військової служби. Указано, що видано первинну довідку з 05.07.2023 по 02.08.2023 для пред`явлення до ВЧ НОМЕР_1 , явка до ВЧ НОМЕР_1 02.08.2023.

У виписці з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10157/2023 психоневрологічного відділення (психосоматичного центра) №10 зазначено, що позивач перебував у стаціонарі з 25.08.2023 по 15.09.2023, наведені наслідки перенесених мінно-вибухових травм. Також зазначено, що отримав контузію 06.06.2022. Указано, що видано первинну довідку з 25.08.2023 по 15.09.2023 для пред`явлення до ВЧ НОМЕР_1 , явка до ВЧ НОМЕР_1 15.09.2023.

Також у довідці військово-лікарської комісії від 02.08.2023 № 4955 наведені наслідки перенесених позивачем мінно-вибухових травм. Указано, що позивач обмежено придатний до військової служби.

Спірні правовідносини виникли щодо належного розміру грошового забезпечення позивача.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011 установлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011 обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, установлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

За змістом Постанови № 704, у редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

Відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Слід зазначити, що з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а.

Тому під час розв`язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Постанова № 704 року є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Тобто, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII та не підлягає застосуванню.

Крім того, п.п. 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

З наведеного випливає, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень - органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто в даному випадку станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2684,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в період з 04.10.2021 по 31.12.2021 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01.01.2022 по 31.12.2022 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Як було зазначено, відповідач не виконав вимоги ухвали суду і не надав до суду витребувані документи. Відповідач не повідомив про причини неподання витребуваних судом доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 9 ст. 80 КАС України передбачено, що в разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ураховуючи наведені приписи ч. 9 ст. 80 КАС України, суд визнає обставину щодо того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для розрахунку грошового забезпечення позивача в спірний період становив 1762,00 грн.

Приписами ч. 4 ст. 159 КАС України передбачено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач не подав відзив на позов.

Відповідачем не повідомлено про наявність поважних причин для не надання відзиву на позов, тому неподання відповідачем відзиву на позов у цій справі кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог якими позивач просить: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення з 4 жовтня 2021 року по 19 травня 2023 року без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 4 жовтня 2021 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з п. 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі – Порядок № 260) установлено, що У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

У п. 12 розділу XXXIV Порядку № 260 зазначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Позивачем надані до суду докази, які дають підстави вважати, що він має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень (пропорційно в розрахунку на місяць) за спірні періоди з 05.07.2023 по 02.08.2023 і з 25.08.2023 по 15.09.2023, зокрема, виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7854/2023 і № 10157/2023 психоневрологічного відділення (психосоматичного центра) №10.

Водночас, як було зазначено, відповідач не виконав вимоги ухвали суду і не надав до суду витребувані документи. Відповідач не повідомив про причини неподання витребуваних судом доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 9 ст. 80 КАС України передбачено, що в разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ураховуючи наведені приписи ч. 9 ст. 80 КАС України, суд визнає обставину щодо того, що відповідач не виплатив позивача додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень за спірні періоди.

Приписами ч. 4 ст. 159 КАС України передбачено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач не подав відзив на позов.

Відповідачем не повідомлено про наявність поважних причин для не надання відзиву на позов, тому неподання відповідачем відзиву на позов у цій справі кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог якими позивач просить: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 05.07.2023 по 02.08.2023 і з 25.08.2023 по 15.09.2023 у розмірі 100000 грн, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у розмірі 100000 грн; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 05.07.2023 по 02.08.2023 і з 25.08.2023 по 15.09.2023 у розмірі 100000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з врахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 05.07.2023 по 02.08.2023 і з 25.08.2023 по 15.09.2023 у розмірі 100000 грн, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 05.07.2023 по 02.08.2023 і з 25.08.2023 по 15.09.2023 у розмірі 100000 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 4 жовтня 2021 року по 19 травня 2023 року без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 4 жовтня 2021 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Повне рішення суду складене 25 березня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Куденков