Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №160/1575/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 рокуСправа №160/1575/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

23 січня 2026 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у недотриманні строків проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6522 від 26.08.2025 року;

- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 надати результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6522 від 26.08.2025 року, у зв`язку зі спливом встановлених законодавством строків.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що відповідно до Указу Президента України №447/2022 від 26.06.2022р. ОСОБА_1 було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, та окрім того позивач мав отримати державну нагороду України – медаль «Захиснику Вітчизни». Однак, на теперішній час зазначена медаль не була отримана позивачем. За наслідком розгляду його скарги на такі дії відповідача ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було надано відповідь №11959, якою повідомлено про призначення службового розслідування наведеного факту. Однак, станом на час звернення з даним позовом позивача не було повідомлено про результати службового розслідування та порушено допустимий строк його проведення. Отже, вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення службового розслідування належним чином протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні та витребувано докази у відповідача.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

05.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує, вказує, що розслідування за фактом втрати державної нагороди України - медалі «Захиснику Вітчизни» колишнього бойового медика 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_1 завершено, виданням наказу від 23.01.2026 № 742. Це розслідування проведено відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 № 351. Розслідування проведено заступником командира роти з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону молодшим лейтенантом ОСОБА_3 . Виконання наказу № 6522 від 26.08.2025 про проведення службового розслідування заступником командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 за фактом втрати державної нагороди України - медалі «Захиснику Вітчизни» сержанта ОСОБА_2 неможливо, тому що у військовій частині НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 військову службу не проходить. Він був призначений на нову посаду – заступника командира військової частини НОМЕР_4 з психологічної підтримки персоналу, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2025 № 1056 вважається таким, справи та посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 здав 15 грудня 2025 та вибув до нового міста служби.

Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

09.03.2026 року ОСОБА_1 подано письмові пояснення, якими позивач вказав про отримане поранення та довготривале лікування внаслідок нього. Окрім наведеного позивач висловлює незгоду з діями службових осіб відповідача, оскільки позивачем вживались активні дії для інформування щодо неотримання нагороди та надсилались численні скарги. Також позивач надав пояснення щодо незгоди з висновками службового розслідування, оскільки вважає, що відповідачем протягом тривалого часу не було вжито належних заходів для отримання ним нагороди.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військової частині НОМЕР_1 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2025 № 302 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_5 , бойового медика 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 квітня 2025 року № 100-рс звільненого у відставку відповідно до підпункту «б» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або тимчасову непридатність до військової служби: непридатний до військової служби), вважати таким, що здав справи та посаду 10 квітня 2025 року.

З 10 квітня 2025 року виключити із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 11 квітня 2025 року.

Відповідно до Указу Президента України №447/2022 від 26.06.2022р. ОСОБА_1 було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та державною нагородою України – медаль «Захиснику Вітчизни» згідно з Указом Президента України №397/2022 від 08.06.2022 року.

Однак, медаль «Захиснику Вітчизни» не було вручено ОСОБА_1 .

26.08.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 6522 за фактом втрати державної винагороди «Захиснику Вітчизни» сержанта ОСОБА_2 було призначено проведення службового розслідування, яке було покладено на заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону майору ОСОБА_4 29.11.2025 за № НОМЕР_6 був зареєстрований рапорт про скасування та перепризначення службового розслідування заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону майора ОСОБА_4 , в якому він, у зв`язку з завершенням визначених строків проведення службового розслідування, а також у зв`язку з його переведенням до військової частини НОМЕР_4 прохає про скасування проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 6522, перепризначення цього службового розслідування та доручення його проведення заступнику командира роти з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону молодшому лейтенанту ОСОБА_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2025 № 1056 майор ОСОБА_4 вважається таким, що справи та посаду здав 15 грудня 2025 року та вибув до нового міста служби у військову частину НОМЕР_7 .

13.01.2026 командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ № 351, яким відповідно до рапорту вх. № 48349 від 29 листопаду 2025, за фактом втрати державної винагороди – медалі «Захиснику Вітчизни» сержанта ОСОБА_2 , призначив проведення службового розслідування терміном 30 діб за цим фактом, яке доручив провести заступнику командира роти з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону молодшому лейтенанту ОСОБА_3 .

Молодшим лейтенантом ОСОБА_3 розслідування було проведено та за підсумками його проведення виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2026 № 742.

Пунктами 4, 5 резолютивної частини цього наказу зазначено: 4. Враховуючи обставини втрати державної нагороди, а саме втрату іншою особою, згідно з п.2 статті 14 розділу ІІІ Закону України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 року № 1549-ІІІ, клопотати перед вищим командуванням про подальше направлення матеріалів до Комісії державних нагород та геральдики для визнання вказаних обставин, що вони не залежать від нагородження та здійснити видачу дублікату медалі «Захиснику Вітчизни» та посвідчення до нього. 5. Помічнику начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 подати клопотання командуванню військової частини НОМЕР_8 через військову частину НОМЕР_7 про подальше сприяння щодо видачі дубліката державної нагороди України - медалі «Захиснику Вітчизни» сержанту ОСОБА_7 .

Не погоджуючись з бездіяльністю військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного проведення службового розслідування з порушенням встановлених строків, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України встановлені загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

За приписами ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Приписами ст. 6 Дисциплінарного статуту встановлено право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.

Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

За невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, що передбачено ст.45 Дисциплінарного статуту.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначені дисциплінарні стягнення, які можуть бути накладені на військовослужбовців, зокрема, попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби, п. ґ).

Статтями 83-95 Дисциплінарного статуту встановлений порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Так, за правилами ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтею 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно із приписами ст. 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст.86 Дисциплінарного статуту).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 (далі Порядок № 608).

Службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (абз. 4 п. 2 розділу І Порядку № 608).

Порядок проведення службового розслідування визначений розділом ІІІ Порядку №608, пунктом 9 якого встановлено, посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку № 608. Зокрема п. 1 цього розділу визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

За приписами п. 3 розділу ІV Порядку № 608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.

Приписами п.1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Частиною 3 ст. 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Отже, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.

Згідно з абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Так, в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 26.08.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 6522 за фактом втрати державної винагороди «Захиснику Вітчизни» сержанта ОСОБА_2 було призначено проведення службового розслідування, яке було покладено на заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону майору ОСОБА_4 29.11.2025 за № НОМЕР_6 був зареєстрований рапорт про скасування та перепризначення службового розслідування заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону майора ОСОБА_4 , в якому він, у зв`язку з завершенням визначених строків проведення службового розслідування, а також у зв`язку з його переведенням до військової частини НОМЕР_4 прохає про скасування проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 6522, перепризначення цього службового розслідування та доручення його проведення заступнику командира роти з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону молодшому лейтенанту ОСОБА_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.12.2025 № 1056 майор ОСОБА_4 вважається таким, що справи та посаду здав 15 грудня 2025 року та вибув до нового міста служби у військову частину НОМЕР_7 .

13.01.2026 командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ № 351, яким відповідно до рапорту вх. № 48349 від 29 листопаду 2025, за фактом втрати державної винагороди – медалі «Захиснику Вітчизни» сержанта ОСОБА_2 , призначив проведення службового розслідування терміном 30 діб за цим фактом, яке доручив провести заступнику командира роти з психологічної підтримки персоналу 2 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону молодшому лейтенанту ОСОБА_3 .

Молодшим лейтенантом ОСОБА_3 розслідування було проведено та за підсумками його проведення виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2026 № 742.

Пунктами 4, 5 резолютивної частини цього наказу зазначено: 4. Враховуючи обставини втрати державної нагороди, а саме втрату іншою особою, згідно з п.2 статті 14 розділу ІІІ Закону України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 року № 1549-ІІІ, клопотати перед вищим командуванням про подальше направлення матеріалів до Комісії державних нагород та геральдики для визнання вказаних обставин, що вони не залежать від нагородження та здійснити видачу дублікату медалі «Захиснику Вітчизни» та посвідчення до нього. 5. Помічнику начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 подати клопотання командуванню військової частини НОМЕР_8 через військову частину НОМЕР_7 про подальше сприяння щодо видачі дубліката державної нагороди України - медалі «Захиснику Вітчизни» сержанту ОСОБА_7 .

Таким чином, судом встановлено порушення строків проведення службового розслідування Військовою частиною НОМЕР_1 , чим допущено протиправну бездіяльність та порушене право позивача.

Однак, суд зауважує, що нормами КАСУ передбачено, що суд розглядає спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог та в даному випадку позивач просить суд зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 надати результати службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6522 від 26.08.2025 року, у зв`язку зі спливом встановлених законодавством строків.

З цього приводу суд зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 разом із відзивом проти позову було надано копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2026 року «Про результати службового розслідування», яким завершено службове розслідування відносно факту втрати державної нагороди України – медалі «Захиснику Вітчизни» ОСОБА_1 .

Таким чином в ході розгляду адміністративної справи відповідачем було вчинено дії на усунення встановленого порушення, а відтак суд вважає, що покладення на відповідача дій зобов`язального характеру не відновить порушене право позивача.

В ході розгляду адміністративної справи судом не надається оцінка доводам позивача стосовно незгоди з результатами службового розслідування, оскільки такі доводи виходять за межі предмету та підстав позову, викладених у позовній заяві. При цьому, заяви про уточнення або зміну позовних вимог позивач не подавав. Пояснення з твердженнями про незгоду з результатами службового розслідування були подані поза межами строку, встановленого КАСУ для подання заяви про уточнення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, вивчивши надані докази, фактичні обставини справи у сукупності з нормами чинного законодавства, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 242-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у недотриманні строків проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6522 від 26.08.2025 року.

В решті позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук