Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №160/35216/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 рокуСправа №160/35216/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний інститут медико – соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної Установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» ЦО 766 від 09.07.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.09.2025 №2088 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій з 07.06.2023 по 31.07.2025 в сумі 208 291,37 грн.

Також позивач заявляє клопотання про витребування доказів від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», у якому просить витребувати наступні документи:

- належним чином завірені копії медичних документів ОСОБА_1 , на підставі яких було прийнято рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № ЦО 766 від 09.07.2025;

- належним чином завірену копію листа від Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-01-1348/25 від 31.01.2025 з додатками, на підставі якого ініційовано перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії від 07.06.2023 щодо інвалідності ОСОБА_1 ..

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. ОСОБА_2 з 30.01.2020 р. встановлено ІІ інвалідності за загальним захворюванням. Позивач відчуває проблеми зі здоров`ям та постійно перебуває під наглядом лікарів. У зв`язку із вищевикладеним, наявні достатні підстави для встановлення позивачу 2 групи інвалідності. Однак 07.11.2025 від відповідача надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатом перевірки обгрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування обоси або рішення медико – соціальної експертної комісії № ЦО 766 від 09.07.2025 року, яким скасовано рішення про встановлення групи інвалідності. При цьому, огляду експертною комісією проведено не було, та не було зроблено жодного повноцінного обстеження, а також позивача не повідомлено про те, що відносно нього буде здійснюватись перевірка. Крім того, у відповідача були відсутні підстави для перегляду вже встановленої групи інвалідності. Окрім наведеного позивач зазначає, що внаслідок прийняття неправомірного рішення про скасування встановленої групи інвалідності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області стягуються виплачені суми пенсії. У зв`язку з вищезазначеним звернувся з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/35216/25, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні та витребувано у від Державної установи «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ІНВАЛІДНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ» додаткові докази у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

16.01.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано письмові пояснення, згідно з якими зазначають, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 було повідомлено про обов`язок письмово повідомити органи, що призначають і виплачують пенсію, про зміну відомостей, які можуть вплинути на пенсійне забезпечення, про що свідчить його особистий підпис у заяві. До Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов лист Головного управліня Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.09.2025 №0400-011101-9/170412 про направлення за належністю копію акту приймання – передачі Витягів з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від державної установи «Український державний науково – дослідний інститут медико – соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Витяг від 09.07.2025 №ЦО 766 про невстановлення групи інвалідності з 07.06.2023 ОСОБА_2 та скасування попереднього рішення медико – соціальної експертної комісії, яким йому було встановлено інвалідність. Враховуючи вищезазначені обставини, виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 було припинено та утворилася переплата пенсії в т.ч. переплата аліментів на дітей за період з 07.06.2023 по 31.07.2025 в загальному розмірі 208 291,37грн. З огляду на викладене зазначають, що у позивача відсутні підстави для отримання пенсії по інвалідності, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

21.01.2026 року позивач подав відповідь на відзив проти позову, в якому зазначає, що при призначенні пенсії по інвалідності ним не було подано жодних недостовірних даних та позивач також не погоджується з рішенням про скасування встановленої групи інвалідності. З огляду на викладене позивач зазначає, що підстав для утримання з нього нарахованих сум пенсії немає та наполягає на задоволенні позовних вимог.

11.02.2026 року Державною установою «Український державний науково – дослідний інститут медико – соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 було покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673). Враховуючи зазначене, ЦМСЕК МОЗ України було передано всі нерозглянуті матеріали та справи за запитами правоохоронних органів до Центру оцінювання функціонального стану особи (скорочено – ЦОФСО) для подальшого розгляду на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року. З огляду на вказані обставини, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, яка в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025, а також КПК України, було надіслано до Відповідача лист ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, до якого долучено постанову про залучення спеціалістів у якій визначено: 1. Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». 2. Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами: Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам: ОСОБА_1 . У п. 4 цієї постанови попереджено ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового розслідування, передбачену ст. 387 КК України. Враховуючи вказані вище обставини, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи Позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування попереднього рішення МСЕК. За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи Позивача було встановлено, що згідно наданої медико – експертної документації, враховуючі дані огляду профільними спеціалістами перед оглядом МСЕК, ступінь функціональних порушень з боку опорно – рухового апарату ( статико – динамічна функція хребта) та нервової системи є нерізкий, що не дає підстав для встановлення жодної з груп інвалідності. Крім того, враховуючи, що захворювання не підпадає під перелік незворотних та невиліковних змін, рішення щодо безтерміновості є передчасним. Підстава: Постанова КМУ №1317 від 2009р. ( дійсна на момент винесення рішення МСЕК) Постанова КМУ №10 від 2015р. ,Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024р. з 07.06.2023р. Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі Позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Разом із відзивом проти позову відповідачем було надано на виконання вимог ухвали витребувані докази.

16.02.2026 року позивач подав відповідь на відзив проти позову, в якому зазначає що процедурних порушень під час проведення перевірки рішення про встановлення інвалідності, зокрема зазначає, щодо відсутності такої підстави для перегляду рішення про встановлення інвалідності, як лист слідчого. Враховуючи вищевикладене позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.

30.01.2020 року Міжрегіональною медико – соціальною експертною комісією м. Костянтинівки прийнято рішення про надання ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи за загальним захворюванням на строк до лютого 2022 року, що підтверджується довідкою до акта медико – соціальною експертною комісією серії 12 ААЮ №583693.

14.06.2023 року Обласною медико – соціальною експертною комісією №1 міста Краматорськ за результатами переогляду ОСОБА_1 прийнято рішення про продовження позивачу інвалідності ІІ групи за загальним захворюванням безстроково, що підтверджується довідкою серії 12 ААВ №783306.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області віл 23.09.2025р. №100-0404-8/125709 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність повернення нарахованої та виплаченої пенсії через скасування інвалідності від 07.06.2023р.

Листом від 07.11.2025 року №7175/01-19 Відповідач -1 надав відповідь на адвокатський запит до якого додано оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результати перевірки обгрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико – соціальної експертної комісії від 09.07.2025 №ЦО-766.

В обґрунтування рішення зазначено наступне.

Згідно наданої медико – експертної документації, враховуючі дані огляду профільними спеціалістами перед оглядом МСЕК, ступінь функціональних порушень з боку опорно – рухового апарату (статико – динамічна функція хребта) та нервової системи є нерізкий, що не дає підстав для встановлення жодної з груп інвалідності. Крім того, враховуючи, що захворювання не підпадає під перелік незворотних та невиліковних змін, рішення щодо безтерміновості є передчасним. Підстава: Постанова КМУ №1317 від 2009р. (дійсна на момент винесення рішення МСЕК) Постанова КМУ №10 від 2015р. ,Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024р. з 07.06.2023р.

Крім того, в рішенні зазначено, що підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці є постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці: лист ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та повідомленням про необхідність повернення призначеної пенсії по інвалідності, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності), а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечитиналежнийсоціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1317 (втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024) булозатверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, відповідно до якихмедико-соціальну експертизу проводили медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 №561 (втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я №2067 від 10.12.2024) була затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності, пунктом 1.4 якої було визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. При огляді у МСЕК проводились вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Вказана Інструкція була чинна станом на час встановлення позивачу групи інвалідності у 2020 та 2023 р.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії було покладено на державну установу "Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з дати підписання цього наказу. Цим же наказом затверджено нове Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ. Вказаний наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я №2022 від 03.12.2024 "Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи". Цим наказом права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладені на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Відповідно до цього наказу Центру оцінювання функціонального стану особи наказано забезпечити прийняття медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Положення) експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою №1338. У пункті 7 Положення зазначено, що права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Згідно з пунктом 10 Порядку №1338 рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024№ 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення.

Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Аналогічне положення зазначенеу пункті 51 Порядку, в якому встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Згідно з абзацом 13 пункту 51 Порядку за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 53 Порядку після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи" затверджено серед іншого: перелік відомостей, що містяться в направленні на оцінювання повсякденного функціонування особи;перелік відомостей, що містяться в протоколі розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи;перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; форму направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи;форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оцінюючи усі докази по справ у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» №ЦО 766 від 09.07.2025 р., яким скасовано встановлену позивачу ІІ групу інвалідності.

Суд зазначає, що фактично звернення позивача до суду з даним позовом направлено на вирішення питання щодо відновлення йому відповідної групи інвалідності.

В рішенні зазначено, що підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці є постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Судом встановлено зі змісту наданого листа ДБР, що враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, яка в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025, а також КПК України, було надіслано до Відповідача лист ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, до якого долучено постанову про залучення спеціалістів у якій визначено: 1.Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». 2. Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами: Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам: ОСОБА_1 .

Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці: лист ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року.

В обґрунтування рішення зазначено наступне.

Згідно наданої медико – експертної документації, враховуючі дані огляду профільними спеціалістами перед оглядом МСЕК, ступінь функціональних порушень з боку опорно – рухового апарату ( статико – динамічна функція хребта) та нервової системи є нерізкий, що не дає підстав для встановлення жодної з груп інвалідності. Крім того, враховуючи, що захворювання не підпадає під перелік незворотних та невиліковних змін, рішення щодо безтерміновості є передчасним. Підстава: Постанова КМУ №1317 від 2009р. (дійсна на момент винесення рішення МСЕК) Постанова КМУ №10 від 2015р., Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024р. з 07.06.2023р.

Надаючи оцінку вказаному Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів «Інструкції про встановлення груп інвалідності», «Положення про медико-соціальну експертизу» та «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності».

При цьому, в постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

З огляду на зазначене, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.

Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою №1338.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Отже, позивачем не доведено факту вчинення з боку відповідача порушення його прав, свобод та інтересів.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт відповідача, а саме, рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» №ЦО -766 від 09.07.2025 р., та відповідно зобов`язувати його встановити інвалідність у відповідності до стану здоров`я.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про утримання надміру виплачених сум пенсій з 07.06.2023 по 31.07.2025 року всумі 208 291,37грн. №2088 від 09.09.2025р., суд зазначає наступне.

Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-ІV) та статтею 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ)

Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 103 Закону №1788-ХІІ визначено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 №6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 №25-3) (далі - Порядок №6-4).

Пунктами 3 та 4 Порядку №6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Вказаними нормами передбачено обов`язок позивача повідомляти відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.

Виходячи зі змісту зазначених норм, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

Таким чином, діючим законодавством України визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

Відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі частини 1 статті 103 Закону №1788 виключно в наслідок зловживання з боку такої особи, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 18.08.2020 у справі №638/10460/17, від 22.04.2021 у справі №688/742/17.

Всупереч вимогам 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в оскаржуваному рішенні Пенсійним органом не зазначено які зловживання з боку позивача, як пенсіонера або подання яких недостовірних даних страхувальником призвели до надміру виплати пенсії.

Суд встановив, що 30.01.2020 року Міжрегіональною медико – соціальною експертною комісією м. Костянтинівки прийнято рішення про надання ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи за загальним захворюванням на строк до лютого 2022 року, що підтверджується довідкою до акта медико – соціальною експертною комісією серії 12 ААЮ №583693.

14.06.2023 року Обласною медико – соціальною експертною комісією №1 міста Краматорськ за результатами переогляду ОСОБА_1 прийнято рішення про продовження позивачу інвалідності ІІ групи за загальним захворюванням безстроково, що підтверджується довідкою серії 12 ААВ №783306.

З пояснень представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву слідує, що рішення від 09.09.2025 прийнято Пенсійним органом на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", яким визначено, що друга група інвалідності встановлена позивачу необґрунтовано, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також в ході розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено правомірність прийняття рішення про скасування встановленої групи інвалідності, про що викладено в зазначеному судовому рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.09.2025 "Про утримання надміру виплачених сум пенсій" є правомірним та не підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову було відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний інститут медико – соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна