Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №715/3400/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року

м. Чернівці

справа № 715/3400/25

провадження № 22-ц/822/412/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

учасники справи:

позивач Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА»

відповідача ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА», в інтересах якого діє Афанасьєва Лілія Петрівна, на заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 грудня 2025 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Цуркан В. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про зустрічне забезпечення

У жовтні 2025 року Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (далі – АТ «СК «УНІКА») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Просило суд стягнути із ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 25 275 гривень 62 копійки.

Позов обґрунтовувало тим, що 12 листопада 2021 року між АТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір №206787726 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, об`єктом страхування за яким був автомобіль марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 .

14 жовтня 2022 року на автомобільній дорозі М-19 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Toyota Camry» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату матеріального збитку від 20 жовтня 2022 року, АТ «СК «УНІКА» визнала вказану вище подію страховим випадком та 14 листопада 2022 року здійснила страхову виплату на користь відповідача у розмірі 25 275 гривень 62 копійки.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2022 року у справі № 715/3017/22, яка набрала законної сили 22 листопада 2022 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП.

Позивач зазначав, що відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується саме винною особою, а оскільки ОСОБА_2 визнана невинною, у АТ «СК «УНІКА» не виникло обов`язку з відшкодування збитків, а отримана відповідачем сума є безпідставно набутим майном.

Також, посилаючись на статтю 1212 ЦК України позивач вважав, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути його, зокрема і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області у позові АТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та достатніх доказів безпідставності набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 25 275 гривень 62 копійки. Судом встановлено, що кошти були сплачені страховиком добровільно на підставі власного страхового акту/наказу № 5061053045/1 від 20 жовтня 2022 року у зв`язку з визнанням майнових вимог потерпілого за результатами ДТП, яка відбулася 14 жовтня 2022 року.

Матеріали справи не містять відомостей про скасування вказаного страхового акту чи рішення про виплату страхового відшкодування. Суд зазначив, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у договірних відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні лише за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Суд також застосував до спірних правовідносин положення статті 1215 ЦК України та дійшов висновку, що кошти, сплачені особою добровільно, за відсутності зобов`язання, не підлягають поверненню, якщо платник не доведе наявність недобросовісності з боку набувача або наявність рахункової помилки.

Оскільки АТ «СК «УНІКА» не довела факт недобросовісності в діях ОСОБА_1 під час отримання виплати, а також не підтвердила наявність рахункової помилки при здійсненні розрахунку, суд вважав позовні вимоги необґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник АТ «СК «УНІКА» просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційну скаргу мотивовано порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Скаржник зазначає, що оскільки постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області було встановлено відсутність вини страхувальника ( ОСОБА_2 ) у вчиненні ДТП, то у АТ «СК «УНІКА» не виникло обов`язку щодо відшкодування матеріального збитку.

Відтак, правова підстава, на якій відповідач набув грошові кошти, згодом відпала, що є прямою умовою для застосування норм про безпідставне збагачення.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, яка зобов`язує особу повернути майно, набуте без достатньої правової підстави. Скаржник наголошує, що між страховою компанією та потерпілим (відповідачем) відсутні будь-які договірні відносини, а перехід майна суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту.

Крім того, апелянт посилається на помилковість висновків суду про те, що відсутність відомостей про скасування страхового акту чи рішення є перешкодою для задоволення позову.

Скаржник вважає, що положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватися незалежно від скасування вказаних документів, зокрема у випадку, коли є правові підстави вважати, що такий перехід майна від однієї особи до іншої не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судами встановлено, що між АТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №206787726 від 12 листопада 2021 року. За цим договором застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 10).

14 жовтня 2022 року о 15:28 год на автодорозі М-19, у межах села Стерче Чернівецького району Чернівецької області, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 (а. с. 11 – 19)

20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , як власник пошкодженого транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», звернувся до страхової компанії із заявою №5061053045/1 про виплату страхового відшкодування (а. с. 21).

АТ «СК «УНІКА» визнала вказану подію страховим випадком та 14 листопада 2022 року перерахувало на рахунок відповідача страхове відшкодування в розмірі 25 275 гривень 62 копійок. Виплата була здійснена згідно зі страховим актом/наказом №5061053045/1 на підставі платіжного доручення №056003 (а. с. 31 – 32).

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2022 року у справі №715/3017/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статті 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Суд встановив, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не доведена. Вказана постанова набрала законної сили 22 листопада 2022 року (а. с. 15 – 18).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судове рішення не відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи зазначене вище, а також з огляду на предмет та підстави позовної заяви, а також доводи апеляційної скарги, перед апеляційним судом у даній справі постало питання:

– про коло обставин, які підлягають встановленню судом у даній справі;

– чи відбулася страхова подія та чи настав обов`язок страховика з виплати страхового відшкодування за полісом страхування;

– чи застосовні до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.

За обставин цієї справи, суд апеляцій інстанції дійшов висновку, (1) що для вирішення спору у даній справі необхідним є з`ясування обставини того, чи настав страховий випадок; (2) відсутність факту настання страхового випадку не створює у страховика обов`язку із виплати страхового відшкодування, (3) внаслідок набуття відповідачем грошових кошти в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулося безпідставне збагачення останнього за рахунок позивача як страховика, правові наслідки якого врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо обставин, які підлягають встановленню у даній справі

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту статті 1212 ЦК України вбачається, що зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Відмовляючи в задоволенні позову із зазначених вище підстав, суд залишив поза увагою вимоги пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України, відповідно до яких положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Отже, зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв`язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Суд виходить з того, що відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ЦК України обов`язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку.

З огляду на зазначене вище, у даній справі належить встановити чи відбулась страхова подія та чи настав обов`язок страховика з виплати страхового відшкодування за полісом страхування, чого судом першої інстанції зроблено не було.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 04 жовтня 2017 № 753/23725/15-ц (провадження № 6-1216цс17) та Верховного Суду, наведеними у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 756/6155/23.

Щодо питання про настання страхового випадку та виникнення у страховика обов`язку зі виплати страхового відшкодування

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про страхування» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по суті є майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Обов`язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку – дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, у страховика також не виникає зазначений обов`язок.

Суд враховує, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.

Зокрема, згідно з положеннями статтями 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, покладається на особу, винну в заподіянні відповідної шкоди.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 910/21313/16.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок згідно з яким, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2022 року у справі № 715/3017/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, оскільки маневр здійснювався на виїзді з прилеглої території, що згідно із ПДР не є перехрестям, а надана поліцією схема пригоди була визнана недопустимим доказом через численні технічні недоліки. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто у даному спорі, відсутність вини ОСОБА_2 у вчинені ДТП підтверджено судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення № 715/3017/22, яке набрало законної сили та відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України є обов`язковими для вирішення спірних правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що протилежний підхід фактично означав би можливість ревізії у цивільному судочинстві висновків суду у справі про адміністративне правопорушення щодо наявності/відсутності у діях особи, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Близьким за змістом є висновки наведені Верховним Судом у постанові від 19 березня 2025 року № 761/4688/20.

Відповідно до статей 1166, 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, покладається на особу, винну в заподіянні відповідної шкоди.

Разом тим, у матеріалах справ відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 цивільного делікту у розумінні статей 1166, 1188 ЦК України.

Відповідно до положень статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відтак у разі відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності у страховика не виникає обов`язок щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода (див. постанову Верховного суду від 28 березня 2018 № 910/21313/16).

Отже, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена відсутність вини ОСОБА_2 та враховуючи, що судами не встановлено наявності у діяннях останньої всіх елементів складу цивільного правопорушення, то суд апеляційної інстанції доходить висновку, що цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, а у позивача відсутній обов`язок зі сплати страхового відшкодування відповідачу.

Щодо можливості стягнення із відповідача безпідставно набутого майна

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача її майна, що набуте чи збережене поза межами правової підстави, – у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї – якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі – потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов`язаннями з безпідставного збагачення.

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункт 43)). Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17).

Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 вересня 2022 у справі № 913/703/20).

Такий підхід до розуміння норми статті 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави, адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страхувальника шляхом збереження власних коштів за рахунок виплати, що не мала бути взагалі сплачена.

Положення статті 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У даній справі, судами встановлено, що між АТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

14 жовтня 2022 року у межах села Стерче Чернівецького району Чернівецької області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого, останньому була завдана матеріальна шкода.

За наслідками розгляду заяви власника пошкодженого транспорту АТ «СК «УНІКА» перерахувало на рахунок відповідача страхове відшкодування в розмірі 25 275 гривень 62 копійок.

Зважаючи на висновок апеляційного суду про відсутність цивільно-правової відповідальності страхувальника за наслідками вказаного вище ДТП та у зв`язку із цим кореспондуючого обов`язку страховика виплатити відповідачу страхове відшкодування, відтак, в результат отримання ним грошових коштів відбулось його безпідставне збагачення за рахунок позивача, правові наслідки якого врегульовані статтею 1212 ЦК України.

Зазначене узгоджується із висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року №910/21313/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1215 ЦК України, оскільки відповідно до пункту першого частини першої цієї статті не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Сплачені АТ «СК «УНІКА» кошти не є за своєю юридичною природою коштами, що можна віднести до переліку, визначеному у приведеній вище нормі, оскільки вони стосуються відшкодування шкоди майну ОСОБА_1 , як третьої особи.

Під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції помилкового врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 1215 ЦК України зроблені у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, оскільки у вказаній справі, на відміну від справи, що переглядається, позивач просив стягнути із відповідача виплачену вихідну допомогу, адже після поновлення останнього на роботі підстава для її виплати відпала, натомість, у даній справі, грошові кошти, які були помилково сплачені відповідачу не відносяться до жодної із категорій визначених пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України.

На вищевказане суд першої інстанції увагу не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову АТ «СК «УНІКА».

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи наведене вище, заочне рішення суду першої інстанції від 19 грудня 2025 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «СК «УНІКА» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 25 275 гривень 62 копійок.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «СК «УНІКА» у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір за подання в письмовій формі позовної заяви у розмірі 3028 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 14 серпня 2025 року (а. с. 7).

За подання апеляційної скарги в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС АТ «СК «УНІКА» підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 633 гривень 60 копійок (3028 х 1,5 х 0,8).

Однак, як вбачається із платіжної інструкції від 13 січня 2026 року апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 4 542 гривень, що є більшим за розмір встановлений законом за подання апеляційної скарги в електронній формі.

За наслідками перегляду цієї справи у суді апеляційної інстанції позов АТ «СК «УНІКА» до ОСОБА_1 задоволено повністю.

З урахуванням викладеного, із ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6 661 гривень 60 копійок (3028 + 3633,6).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» задовольнити.

Заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 25 275 (двадцять п’ять тисяч двісті сімдесят п`ять) гривень 62 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6 661 (шість тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повна постанова складена 23 березня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Наталія Височанська

Мирослава Кулянда