Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №583/4201/25 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4201/25

1-кп/583/111/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження №12025200460000593 від 17.06.2025 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олешня Охтирського району Сумської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, військовослужбовця, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

установив:

17.06.2025 близько 15 години ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщенні кухні будинку, з причин раптово виниклої суперечки із своїм сином ОСОБА_6 , умисно заподіяв один удар ножем, який тримав у своїй правій руці, в лівий бік живота останнього, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани в ліву плевральну та черевну порожнину в Х-му міжребір`ї по середній аксилярній лінії, розміром 2,5x1,0 см, з пошкодженням легені, діафрагми та великого сальника, у зв`язку з чим 17.06.2025 був доставлений до КНП ОМР «Охтирської ЦРЛ», де госпіталізований до хірургічного відділення. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії предметів, що мають колючо-ріжучі властивості, та за ознакою небезпеки для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження (відповідно до пунктів 2.1.1.а), 2.1.2, 2.1.3. й, к) правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.95). Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя на момент заподіяння.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнавав частково. Не спростовував факту спричинення тілесних ушкоджень своєму сину ОСОБА_6 , однак вказував на відсутність у нього умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Так обвинувачений повідомив, що 17.06.2025 о 5 год. ранку за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вони зарізали порося, випили по 100 гр самогонки і почали розбирати м`ясо. На території його домоволодіння окрім нього були присутні його син ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_7 та сусідка ОСОБА_8 . Близько 15 год. він почув гуркіт у літній кухні та, прийшовши туди, побачив, що ОСОБА_6 упустив чавунну каструлю з м`ясом, яке висипалося на підлогу. Він сказав синові: «Дякую, що нагодував» і повернувся в кухню, що знаходиться у житловому будинку, де продовжив кухонним ножем розробляти м`ясо. Він сидів на ліжку за столом, тримаючи ніж у правій руці, коли в кухню зайшов ОСОБА_6 з чавунною каструлею, яку перед цим упустив, у руках. Він повернувся до сина обличчям і останній вдарив його каструлею по голові. Обвинувачений був в окулярах, які від удару трохи спали, через жир, що стікав, він погано бачив. Після цього ОСОБА_6 замахнувся каструлею, щоб вдарити вдруге. Тоді обвинувачений встав з ліжка, зробив один крок на зустріч ОСОБА_6 , щоб скоротити між ними відстань та не допустити повторного удару, та, перебуваючи на відстані приблизно за 50 см від сина, вдарив його ножем у живіт, але останній закрився руками і ніж порізав йому ліву руку, зачепивши бік живота. Каструля тоді впала. Необхідності наносити удар ножем не було, він вдарив сина по інерції, тоді не розумів, що робив. Після удару ножем ОСОБА_6 відійшов від нього на 1,5 метри, відходив обличчям до нього. Після цього ОСОБА_6 вибіг на вулицю, а він, поклавши ніж на стіл, пішов за ним, щоб закрити будинок. Коли він підійшов до дверей на веранді та почав їх закривати, ОСОБА_6 , який стояв на вулиці, двічі ударив його лопатою по лівій руці. Ті двері закрити він не зміг та, забігши в будинок, закрив двері на защіпку. ОСОБА_6 почав кричати та рубати двері, але обвинувачений не відкрив. Після цього ОСОБА_6 пішов на двір до лавочки і почав комусь телефонувати. Під час цієї події сусідка ОСОБА_8 знаходилася у вітальній кімнаті будинку, а дружина ОСОБА_7 десь вийшла в той час, коли ОСОБА_6 зайшов в будинок із каструлею. Зазначив, що спричинив тілесні ушкодження сину з метою самозахисту, оскільки неодноразово син ОСОБА_6 вчиняв щодо нього домашнє насильство, застосовував фізичну силу та він боявся за своє життя, очікував, що ОСОБА_6 продовжить його бити.

У подальшому обвинувачений змінив свою позицію, зазначив про повне визнання вини, що із сином примирився та щиро шкодує про вчинене, просив суворо його не карати.

Крім того, винуватість ОСОБА_4 підтверджується зібраними та дослідженими судом наступними доказами.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що проживає з родиною ОСОБА_10 по сусідству у с. Грінчинкове, товаришує з ними та влітку 2025 року ОСОБА_11 – дружина обвинуваченого, запросила її допомогти розробити м`ясо, так як вони зарізали порося. Вона прийшла близько 9 години ранку до ОСОБА_10 , тоді у них у відпустку приїхав син ОСОБА_12 . Вона знаходилася у кімнаті будинку, дивилася телевізор та в цей час ОСОБА_12 зайшов до кімнати, де знаходився ОСОБА_4 і крикнув: «На, жри», після чого одразу почула як каструля вдарилася об шафу та через 5 с був крик ОСОБА_12 : «Ай!» та він вибіг з кімнати, а ОСОБА_4 вибіг за сином та голова у нього була у крові. Коли вона вийшла на двір, то побачила, що ОСОБА_12 сидить і схопився за бік, а ОСОБА_11 знаходилася поряд з ним, ОСОБА_4 приносив бинти. Через деякий час приїхала поліція і швидка допомога. Коли вона зайшла до тієї кімнати, де сталася подія, то побачила, що біля шафи за ліжком лежала чавунна каструля та розкидане м`ясо на підлозі. У літній кухні також на підлозі було розкидане м`ясо.

Також свідок повідомила, що ОСОБА_13 часто бив батька, тому і мати і батько побоювалися його, але того дня вона не чула, щоб ОСОБА_12 поводив себе агресивно. Натомість ОСОБА_14 . Після цієї події був збуджений, знервований, кричав.

Також винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами.

Даними протоколів огляду місця події від 17.06.2025 з відеозаписами та фототаблицями до них, якими зафіксовано огляд домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , під час яких виявлено та вилучено на підлозі коридору та вхідних дверях речовину бурого кольору (вилучено змиви цієї речовини, запаковано в конверт №1), два кухонних ножа з нашаруванням речовини бурого кольору (запаковано в конверти №2 та №3), чавунну каструлю з нашаруванням маслянистої речовини та ще один кухонний ніж (запаковано в конверт №Б1) (а.с. 46-53, 56-61).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.08.2025 за участю потерпілого ОСОБА_6 з відеозаписом до нього, під час якого потерпілий відтворив на місці події обставини отримання ним тілесних ушкоджень, які мали місце 17.06.2025, а саме розповів, що під час сварки з батьком ОСОБА_4 він зайшов до кухні будинку, де ліворуч від входу сидів ОСОБА_4 з ножем у правій руці, за допомогою якого розбирав м`ясо. В цей час потерпілий тримав у руках чавунну каструлю, яку кинув у батька та поцілив йому в голову. Після цього ОСОБА_4 з ножем у правій руці підійшов до потерпілого та наніс останньому ножем прямий удар в лівий бік, спричинивши ножове поранення (а.с. 68-72).

Даними протоколу огляду місця події від 17.06.2025 з фототаблицею до нього, яким зафіксовано огляд складського приміщення Охтирської ЦРЛ, що розташоване за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Петропавлівська, 15, під час якого виявлено та вилучено кофту з капюшоном сірого кольору зі вставками синього кольору, на якій маються плями бурого кольору, що належить потерпілому ОСОБА_6 (а.с. 73-78).

Даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 17.06.2025, відповідно до якого під час особистого обшуку затриманого 17.06.2025 о 19.22 год. ОСОБА_4 виявлено та вилучено футболку блакитного кольору із плямами речовини бурого кольору, спортивні штани темно-синього кольору, пару чоловічих резинових капців чорного кольору та пару шкарпеток чорного кольору (а.с. 82-87).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.06.2025 з відеозаписом до нього, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , за участю підозрюваного ОСОБА_4 , який на місці відтворив обставини, що мали місце 17.06.2025 та розповів, що 17.06.2025 близько 15.00 год. його син ОСОБА_6 на літній кухні упустив чавунну каструлю з м`ясом, внаслідок чого м`ясо висипалося на підлогу. ОСОБА_4 словесно відреагував на це та повернувся в кухню, що розташована в житловому будинку, де розбирав м`ясо. Через декілька хвилин у кухню зайшов ОСОБА_6 з чавунною каструлею в руках, якою наніс удар по голові ОСОБА_4 . Після цього ОСОБА_4 , тримаючи в правій руці ніж, піднявся з ліжка. В цей час ОСОБА_6 , знаходячись обличчям до ОСОБА_4 , почав відходити назад. Підійшовши до потерпілого, ОСОБА_4 кухонним ножем, який тримав у правій руці, наніс прямий удар ножем у лівий бік свого сина ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_6 вибіг з будинку, а ОСОБА_4 пішов за ним. ОСОБА_6 , намагаючись відійти від батька, замахнувся совковою лопатою, але не попав. В цей час ОСОБА_4 зачинив двері до будинку та зателефонував до дільничного (а.с. 104-108).

Протоколами отримання зразків для експертизи від 17.06.2025 та 02.07.2025, якими зафіксовано відібрання у ОСОБА_4 зразків букального епітелію, змивів з долонь обох рук, зразків вільних країв нігтьових пластин пальців обох рук, крові та слини для проведення відповідних судових експертиз (а.с. 114-115, 117-118, 120-121, 124, 125).

Протоколами отримання зразків для експертизи від 02.07.2025, якими зафіксовано відібрання у ОСОБА_6 зразків крові та слини для проведення відповідних судових експертиз (а.с. 128,129).

Даними висновку експерта №381 від 27.08.2025, за результатом проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_6 , згідно з наданою медичною документацією, маються тілесні ушкодження: а) проникаюча колото-різана рана в ліву плевральну та черевну порожнини в Х-му міжребір`ї по середній аксилярній лінії, розміром 2,5x1,0 см, з пошкодженням легені, діафрагми та великого сальника. Дані тілесні ушкодження утворились внаслідок дії предметів, що мають колючо-ріжучі властивості. Дані тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження (відповідно до пунктів 2.1.1.а), 2.1.2, 2.1.3. й, к) правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.95 р.). Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя на момент спричинення. Різана рана лівого плеча в нижній третині по передній поверхні, розміром 4,0х1,5 см. Дане тілесне ушкодження утворилось внаслідок дії предметів, що мають ріжучі властивості. Дане тілесне ушкодження по тривалості розладу здоров`я кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день) (відповідно до пунктів 2.3.2.а), 2.3.3. правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.95 р.). Враховуючи кількість та анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень, дані тілесні ушкодження могли утворитись від не менше двох травматичних дій. Послідовність нанесення ударів не встановлена (а.с. 130-131).

Даними висновку експерта №382 від 27.08.2025, за результатом проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_4 , згідно з наданою медичною документацією, маються тілесні ушкодження: два садна в ділянці правого передпліччя, забито-рвана рана неправильної форми лобно-тім`яної ділянки розміром 1,5x0,3x0,3 см. Дані тілесні ушкодження утворились внаслідок травматичної дії тупих твердих предметів, про що свідчить їх характер. Рана утворилась по механізму удар. Садна утворились по механізму ковзання-тертя. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження не встановлено. Дані тілесні ушкодження по тривалості розладу здоров`я кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я, так як мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (відповідно до пунктів 2.3.2.6, 2.3.5. правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.95 р.). Враховуючи кількість та анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень, дані тілесні ушкодження могли утворитись від не менше двох травматичних дій. Послідовність нанесення ударів не встановлена (а.с. 132).

Даними висновку експерта №1793 від 15.07.2025, за результатом проведення судово-медичного дослідження зразків крові та слини потерпілого ОСОБА_6 , відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_6 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВ0. Він є видільником (Se), властивих йому групових антигенів В та Н, що встановлено дослідженням зразка його слини (а.с. 134-135).

Даними висновку експерта №1792 від 15.07.2025, за результатом проведення судово-медичного дослідження зразків крові та слини підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до якого кров підозрюваного ОСОБА_4 належить до групи 0 з ізогемаглютиніном анти-А та анти-В ізосерологічної системи крові АВ0. Він є видільником (Se), властивих йому групового антигену Н, що встановлено дослідженням зразка його слини (а.с. 137-138).

Даними висновку експерта №262 від 29.07.2025, за результатом проведення судово-медичної експертизи речового доказу, відповідно до якого при судово-медичній експертизі ножа, вилученого при огляді місця події, на його клинку (об`єкт №1) виявлена кров людини та на руків`ї даного ножа (об`єкт №2) виявлені змішані сліди крові та поту людини. Статева належність крові в об`єктах №№1,2 не встановлена в зв`язку з непридатністю клітинних елементів крові для цитологічного обліку. Ядровмісні епітеліальні клітини не знайдені. При визначенні групової належності крові в об`єкті №1 та змішаних слідів крові та поту в об`єкті №2 виявлені антигени В та Н ізосерологічної системи крові АВ0. Отже, враховуючи отримані результати досліджень, групову характеристику осіб, що проходять по кримінальній справі, та за умови відсутності контакту речового доказу (ножа) з кров`ю тварин або птахів, експерт дійшов висновку, що походження крові на клинку ножа можливо від особи (осіб), організму якої (яких) властиві антигени В та Н ізосерологічної системи крові АВ0, в тому числі як від потерпілого ОСОБА_6 , так і при змішуванні крові ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (у випадку наявності у підозрюваного тілесних ушкоджень, що могли привести до зовнішньої кровотечі). На руків`ї ножа походження змішаних слідів крові та поту можливо від особи (осіб), організму якої (яких) властиві антигени В та Н ізосерологічної системи крові АВ0, в тому числі як від потерпілого ОСОБА_6 , так і при змішуванні крові та поту ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 139-141).

Даними висновку експерта №262 від 29.07.2025, за результатом проведення судово-медичної експертизи речового доказу, відповідно до якого при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин з обох рук підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкти №№1,2) виявлена кров людини статева належність якої не встановлена в зв`язку з непридатністю клітинних елементів крові. Ядровмісні епітеліальні клітини, тканини тіла людини, мікроволокна не знайдені. При визначенні групової належності крові в об`єктах №№1,2 виявлені антигени В та Н ізосерологічної системи крові АВ0. Отже, враховуючи отримані результати досліджень, групову характеристику осіб, що проходять по кримінальній справі, та за умови відсутності контакту речового доказу (піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин) з кров`ю тварин або птахів, експерт дійшов висновку, що походження крові в піднігтьовому вмісті з обох рук ОСОБА_4 можливо від особи (осіб) організму якої (яких) властиві антигени В та Н ізосерологічної системи крові АВ0, в тому числі як від потерпілого ОСОБА_6 , так і при змішуванні крові ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (у випадку наявності у підозрюваного тілесних ушкоджень, що могли привести до зовнішньої кровотечі) (а.с. 143-145).

Даними висновку експерта №1796 від 22.08.2025, за результатом проведення судово-медичної експертизи речового доказу, відповідно до якого в об`єктах №№1,3,4,7,8 на фуфайці (футболці), вилученій 17.06.2025 під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , поміщеній слідчим до паперового пакету № 1, наданій на дослідження, знайдено кров людини, виявлено в об`єктах №№1,3,4,7,8 та в контрольному матеріалі до них антигени В та Н ізосерологічної системи крові АВ0. В об`єктах №№2,5,6 на цій же фуфайці (футболці), вилученій 17.06.2025 під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , поміщеній слідчим до паперового пакету № 1, наданій на дослідження, присутності крові не встановлено. Зважаючи на одержані результати серологічного дослідження слідів крові на речовому доказі та стійкий вплив предмето-носія на ізосироватку та екстракт і не можливість його усунення, зробити висновок про можливе походження цих слідів крові від конкретної особи не можна (а.с. 151-153).

При цьому висновок експерта №1794 від 22.08.2025 не має доказового значення для справи, оскільки не підтверджує та не спростовує винуватість обвинуваченого.

Оцінивши досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає їх належними та допустимими, а у сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та такі його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

При цьому суд вважає неспроможною версію захисту стосовно наявності у діях обвинуваченого необхідної або уявної оборони, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту.

Згідно зі ст. 37 КК уявною обороною визнаються дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Особливістю необхідної оборони є специфіка мотиву діяння, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.

Таким чином, для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Зазначене узгоджується з рішенням, наведеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 липня 2021 року (справа №663/2520/16-к, провадження № 51-1449км21).

Суд вважає, що у даному випадку визначальним у поведінці ОСОБА_4 є спричинення потерпілому ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження із застосуванням ножа у той час, як потерпілий, на момент заподіяння йому тілесного ушкодження, був без будь-яких додаткових засобів захисту, оскільки, як достовірно встановлено у судовому засіданні каструля, якою він вдарив обвинуваченого, знаходилася в той час біля шафи на підлозі та потерпілий відійшов від обвинуваченого на безпечну відстань, натомість сам обвинувачений наблизився із ножем до потерпілого та завдавав йому тілесне ушкодження застосовуючи ніж, що є не співмірним способу захисту чи відверненню шкоди та, на переконання суду, є свідченням не відвернення нападу, а саме бажанням заподіяти шкоду потерпілому.

Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. У даному випадку відсутні докази які б доводили «поза розумним сумнівом», що обвинувачений ОСОБА_4 діяв у стані необхідної оборони.

Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого, причини припинення злочинних дій, а саме що потерпілий після удару ножем самостійно покинув будинок, суд дійшов обґрунтованого висновку про направленість умислу у ОСОБА_4 саме на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Також суд не знаходить підстав вважати, що ОСОБА_4 перебував у стані уявної оборони, оскільки встановлені фактичні обставини справи та досліджені судом докази не вказують на дії зі сторони потерпілого ОСОБА_6 , які обвинувачений помилково міг розцінити як реальне суспільно небезпечне посягання.

При призначенні покарання суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

За приписами ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора», правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Такепокарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання, призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Крім того відповідно до практики Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к), згідно якої визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За статтею 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ч.1 ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

При цьому судом не встановлено обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, розлучений, має постійне місце проживання, не працює, але на даний час проходить військову службу, за місцем служби характеризується позитивно, за місцем проживання характеризується посередньо, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки.

При цьому суд приймає до уваги вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. З урахуванням даних обставин суд, керуючись принципом індивідуалізації покарання та справедливості, вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті інкримінованого йому злочину у виді позбавлення волі.

Разом з цим, враховуючи поведінку обвинуваченого до вчинення злочину та одразу після нього, беручи до уваги особу винного, який раніше не судимий, після вчинення злочину до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, що свідчить про зроблені ним належні висновки з вчиненого, наявність вищевказаних пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, зважаючи на позицію потерпілого, який матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, вік обвинуваченого, що він проходить військову службу, отже наявний суспільний інтерес у її продовженні. Тому, керуючись принципом індивідуалізації покарання та справедливості, суд доходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та вважає за доцільне звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з призначенням іспитового строку на підставі ст.75 КК України.

Звільняючи обвинуваченого від реального відбування покарання, суд покладає на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України, для контролю за поведінкою в період іспитового строку.

Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків визначених ст. 76 КК суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, тобто визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення терміном на 3 роки, в силу ч. 4 ст. 75 КК.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення при застосуванні в т.ч. норм ст. 75, 76 КК.

Суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК до обвинуваченого, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Така міра покарання, на думку суду, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надійшло.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати у справі відсутні.

Відповідно до ст. 174 КК України підлягає скасуванню арешт, накладений за ухвалою слідчого судді від Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2025.

Доля речових доказів підлягає вирішенню у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладанням обов`язків, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи;

Речові докази: кухонний ніж з нашаруванням РБК, запакований до конверту №2; кухонний ніж з нашаруванням РБК, запакований до конверту №3; чавунну каструлю з нашаруванням маслянистої речовини; кухонний ніж, запакований до конверту №Б1, що знаходяться на зберіганні в Охтирському РВП ГУНП в Сумській області згідно з квитанцією № 602332 від 19.08.2025 – знищити, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2025.

Речовий доказ – кофту з капюшоном з плямами бурого кольору, що знаходиться на зберіганні в Охтирському РВП ГУНП в Сумській області згідно з квитанцією № 002331 від 19.08.2025 – знищити, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2025.

Речові докази: футболку блакитного кольору із плямами речовини бурого кольору; спортивні штани темно-синього кольору; пару чоловічих резинових капців чорного кольору; пару шкарпеток чорного кольору, що знаходяться на зберіганні в Охтирському РВП ГУНП в Сумській області згідно з квитанцією № 002331 від 19.08.2025 – знищити, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2025.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1