Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №554/6005/22 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 554/6005/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/292/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.15 ч.2 ст. 186 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 та прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 на вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12021221170003553 від 26.12.2021, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, який раніше судимим не був, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 186 КК України і призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно статті 76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно вироку, 25.12.2021 приблизно о 08 години 45 хвилин, точний час не встановлено, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою і в групі з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, знаходились біля будинку АДРЕСА_2 де побачили ялинки, реалізацією яких здійснює фізична особа – підприємець ОСОБА_10 . В цей час у ОСОБА_8 , разом з особою матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, виник спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з погрозою застосування насильства.

Особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, реалізуючи свій спільний з ОСОБА_8 єдиний злочинний прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи із корисних спонукань, відкрито, з метою власного незаконного збагачення, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, з метою власного незаконного збагачення, підійшов разом з ОСОБА_8 до ялинок, відкрито взяв в обидві руки одну ялинку, а саме дерево породи «Сосна», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи 588 гривень 00 копійок, та почав разом з ОСОБА_8 та деревом в руках покидати місце вчинення злочину, розуміючи, що на місці реалізації ялинок були інші особи, які бачили їх дії.

В цей час дії ОСОБА_8 та особи матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, були викриті очевидцями даного злочину, які допомагали потерпілій ОСОБА_10 на її прохання повернути дерево, а саме, які просили ОСОБА_8 та особу матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, зупинитись та повернути дерево.

Одночасно з цим, ОСОБА_8 , продовжуючи виконувати свою частину спільного злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_10 , діючи із корисних спонукань, відкрито, з метою незаконного збагачення, почав штовхати та відсторонювати від ялинки, яку тримала особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, очевидців даного злочину та потерпілу ОСОБА_10 , які вимагали повернути викрадене дерево.

В цей час особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, виконуючи свою частину спільного злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення майна потерпілої, поєднаного із погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, діючи із корисних спонукань, відкрито, з метою незаконного збагачення намагався вдарити свідка ОСОБА_11 , який тримав дерево, проте останній ухилився від його удару. Крім того, особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, погрожував застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, свідку ОСОБА_12 , та потерпілій ОСОБА_10 , які висували законні вимоги повернути потерпілій дерево.

Після приїзду поліції ОСОБА_8 та особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, відмовлялися віддати дерево, але згодом на неодноразові законні вимоги поліцейських припинили свої протиправні дії та були вимушені покласти дерево на землю.

Так, ОСОБА_8 та особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, вчинили всі дії, які вважали за необхідне для завершення злочину, а саме відкритого викрадення чужого майна, але не довели до кінця свій єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з причин, які не залежали від їх волі, оскільки їх злочинні дії були викриті третіми особами, потерпілою та працівниками поліції.

Своїми злочинними діями ОСОБА_8 та особа матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, намагались спричинити матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_10 на загальну суму 588 гривень 00 копійок.

Не погодившись з зазначеним вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 та прокурор подали апеляційні скарги.

Захисник, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 06.08.2025 – скасувати, постановити новий вирок, яким, визнавши ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 186 КК України, призначити йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільнивши його на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції призначено ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а саме при призначенні покарання судом недостатньо враховано конкретні обставини справи та особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не судимий, має міцні соціальні зв`язки, є соціально адаптованою особою, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває. Повністю визнав вину у скоєному та щиро розкаявся, обставини, що обтяжують покарання відсутні, потерпіла у письмовій заяві не наполягала на суворій мірі покарання, а в питанні призначення покарання покладалась на розсуд суду.

Звертає увагу на те, що суд не врахував другорядну роль ОСОБА_8 у вчиненні злочину, а також відсутність шкоди, заподіяної його діями. Ураховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, обставини скоєння злочину, дані про особу засудженого, а також усі обставини кримінального провадження в їх сукупності, вважає, що у суду були наявні всі підстави для застосування положень статті 69 КК України, визначення покарання у виді позбавлення волі на один рік та звільнення ОСОБА_8 від покарання з випробуванням строком на один рік.

Крім того, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку, визнавши ОСОБА_8 винним у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, кваліфікував його дії за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України, чим також допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не застосувавши закон, який підлягає застосуванню та застосувавши закон, який не підлягає застосуванню, що тягне за собою, відповідно до вимог статті 413 КПК України, скасування або зміну судового рішення.

Прокурор, не оспорюючи вину та правильність кваліфікації протиправних дій обвинуваченого, просить вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 06.08.2025 - скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення необгрунтовано м`якого покарання. Ухвалити новий вирок призначивши ОСОБА_8 покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 КК України, у вигляді позбавлення волі на 4 роки із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні вироку необґрунтовано призначив ОСОБА_8 покарання менше від найменшої межі санкції статті Особливої частини КК України. Вироком суду дії, вчинені ОСОБА_8 кваліфіковано як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, що передбачено частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 КК України. Відповідно до вимог частини 2 статті 186 КК України за вчинення визначеного диспозицією цієї статті злочину особі може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

При призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця. За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу (статті 68 КК України).

Однак, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 покарання за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, тобто поза межами санкції статті, за якою засудив обвинуваченого, та дійшов висновку про можливість призначення покарання на довільно визначений ним строк без зазначення обґрунтування свого рішення та без посилання на статтю 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга захисника - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.

Відповідно до вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони є обґрунтованими.

Відповідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно статті 65 КК України та роз`яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з частини 3 статті 65 КК України підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу, відповідно до якої за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 було призначено покарання за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Згідно з частиною 1 статті 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Тобто із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом.

У відповідності з вимогами частини 3 статті 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Норми частини 3 статті 68 КК України має імперативний характер і тому суд зобов`язаний враховувати її положення в усіх випадках призначення покарання за замах на злочин. При цьому призначення покарання за правилами частини 3 статті 68 КК України має бути умотивоване судом у вироку із обов`язковим посиланням на цю норму закону.

Це узгоджується із наданими Верховним Судом України роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму №7 від 24.10.2003 року "Про судову практику призначення судами кримінального покарання".

Разом з тим, при обчисленні двох третин від максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, можливі такі варіанти: 1) одержаний таким чином показник є більшим за мінімальну межу цього покарання; 2) одержаний показник дорівнює його мінімальній межі; 3) одержаний показник є меншим за мінімальну межу відповідного виду покарання. У першому випадку обираючи конкретний строк або розмір покарання, суд може врахувати фактичні обставини справи та особу винного, тобто зберігає за собою можливість індивідуалізації покарання. В цьому випадку суд визначає розмір покарання між мінімальною межею, визначеною санкцією статті, та максимальною, визначеною на підставі частини 3 статті 68 КК України. У другому та третьому випадках суд, призначаючи покарання, виявляється «зв`язаним» тим показником, який буде одержаний при застосуванні положень частини 3 статті 68 КК України.

Натомість, наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів судового провадження та змісту оскаржуваного вироку ОСОБА_8 вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, та його дії кваліфіковані за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 КК України.

Санкцією частини 2 статті 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. Таким чином, дві третини максимального строку за санкцією цієї статті, становить 4 роки позбавлення волі.

Між тим, всупереч наведеним положенням КК України, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, та жодним чином не мотивував призначення такого розміру покарання, внаслідок чого, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з пунктом 4 частиною 1 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За приписами частини 1 статті 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв' язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

У зв`язку із наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок - скасуванню в частині призначення покарання.

Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_8 покарання за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 КК України КК України, суд апеляційної інстанції враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимим не був, не одружений, на спеціалізованих обліках не перебуває, визнав вину в повному обсязі, не заперечував обставин скоєного злочину, позицію потерпілої, яка цивільний позов не заявляла, в суді першої інстанції не наполягала на призначенні ОСОБА_8 суворої міри покарання.

Обставини, відповідно до частини 1 статті 66 КК України, що пом`якшують покарання: у виді щирого каяття, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання у мінімальних межах, що передбачено санкцією статті 186 КК України, зі звільненням його від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до положень статті 75 КК України, з покладанням на нього відповідних обов`язків, передбачених пунктами 1,2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України.

На думку суду апеляційної інстанції, саме таке вид та міра покарання відповідатиме вимогам статей 50,65 КК України, принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 про необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі статті 75 КК України з випробуванням, та встановленням іспитового строку 1 рік, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки захисником не наведено в апеляційній скарзі будь-яких нових обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, та слугували б підставами для призначення ОСОБА_8 покарання відповідно до положень статті 69 КК України, у зв`язку з чим його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 370, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 421 КПК України, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити.

Вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_8 за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк – 2 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2025 року - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: