Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №610/3681/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 610/3681/25 Головуючий суддя І інстанції Феленко Ю. А.

Провадження № 22-ц/818/1858/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іванова Олексія Андрійовича на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року, у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

23.09.2025 позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (далі - ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ") звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 97 258,8 грн за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2897759 від 03.02.2022.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.02.2022 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА") та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2897759 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач отримав 20 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Договір був підписаний відповідачем електронним підписом, що відтворений шляхом використання ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім кредитору в ІТС Товариства та зазначений в Договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Договору вважається направленням кредитору повідомлення про прийняття в повному обсязі його умов. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при вході його в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", у тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого йому на номер мобільного телефону, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" умови Договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на вказану вище суму, тоді як відповідач умови договору не виконав. У зв`язку із порушенням зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 його заборгованість за Договором № 2897759 від 03.02.2022 становить 97 258,8 гривень, та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20 000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків - 77 258,8 грн.

10.08.2023 між первісним кредитором ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" було укладено Договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 2897759 від 03.02.2022.

Посилаючись на викладене, ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн (а.с. 2-6).

06.10.2025 засобом поштового зв`язку відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд відмовити ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" у їх задоволенні.

Відзив мотивований тим, що спірна заборгованість виникла більше 3-х років тому, тобто строк давності для її стягнення минув відповідно до ст. 257 ЦК України. Відповідач нe отримував від позивача жодних письмових повідомлень або претензій щодо цієї заборгованості (а.с. 59).

13.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Стосовно заперечень відповідача щодо подачі позову поза межами строку позовної давності, представник позивача, посилаючись на положення ЗУ від 30.03.2020 № 540-ІХ та п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, зазначив, що строк позовної давності для звернення з вказаним позовом до суду позивачем не було пропущено. Доводи відповідача про недотримання позивачем письмових повідомлень щодо наявності заборгованості представник позивача вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Представник позивача стверджує, що у передбачений законом спосіб було вжито усіх можливих заходів для мирного врегулювання спору до звернення до суду. Зокрема на адресу відповідача була направлена письмова вимога щодо погашення заборгованості, яка містила чіткий виклад суті порушення, розмір заборгованості, порядок її погашення та строк для добровільного виконання зобов`язання. Відповідна вимога була надіслана засобом поштового зв`язку з описом вкладення та повідомленням про вручення, що підтверджує її направлення у належному порядку та за визначеною договором адресою відповідача. Таким чином, позивач надав відповідачу можливість врегулювати спір до звернення до суду. Незважаючи на отримання вимоги, відповідач не вжив жодних заходів для виконання зобов`язання: не погасив заборгованість, не звернувся з відповіддю або пропозицією врегулювання, не надав жодних пояснень (а.с. 60-32).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року Х позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2897759 від 03.02.2022 року у сумі 97258 грн 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Іванов О.А. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення скасувати, новим рішенням стягнути з відповідача на користь позивача 30000 грн тіло кредиту та 10000 грн заборгованість за сумою відсотків, в іншій частині позовних вимог відмовити. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

Скарга мотивована тим, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23. Колегія суддів стверджує, що дійсно розмір відсотків є завищеним відносно тіла кредиту, непропорційними і нерозумними, що є за своєю суттю несправедливим, оскільки порушують права споживачів кредитних послуг. Вимога про нарахування та сплату відсотків у розмірі 77 258,80 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (за позовом заборгованість за тілом кредиту становить 20000), є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. За таких обставин, з огляду на суттєву неспівмірність заявленого позивачем розміру заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та тілом кредиту, що не є справедливим та, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» , вважаю, що стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом не може перевищує 50% від тіла кредиту та відповідатиме балансу інтересів кредитора та боржника.

Вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000,00 гривень. Відповідно до п. 1.3. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі слати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, тип процентної ставки: фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на умовах, визначених п. 1.4.1, 1.4.2 договору. Згідно п. 1.4.1

Стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Також договором передбачена можливість застосування до нарахування процентів за зниженою процентною ставкою. Відповідно до п. 1.4.2 знижена процентна ставка становить 0,60% в день та застосовується на таких умовах.

Якщо Клієнт до 05.03.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання Відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Відповідно у Відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка на момент подання позову до суду складала 97 258,80 грн.

Враховуючи, що Відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування не були відомі Відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору. Наведений Позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок. Отже, ОСОБА_1 уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором.

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг.

Заявлена сума у 8 000,00 грн є співмірною зі складністю справи про стягнення кредитної заборгованості, яка потребує не лише знання банківського законодавства, а й аналізу значного обсягу документації. Дана сума відповідає середнім ринковим розцінкам на подібні юридичні послуги в Україні. Отже, відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є обґрунтованим, відповідає чинному законодавству, узгоджується з підходами Верховного Суду та не перевищує середньоринковий рівень оплати аналогічних послуг. Заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до положень ст.ст. 1046, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

При цьому питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом визначаються умовами кредитного договору.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 03.02.2022 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" і ОСОБА_1 було укладено договір № 2897759 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 20 000 грн (п. 1.2 Договору) зі строком кредиту 360 днів (п. 1.3 Договору), шляхом безготівкового перерахування з використанням картки № НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору) (а.с. 9-13).

Пунктом 1.4. Договору визначено тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

1.4.2. Знижена процентна ставка становить 0,60% в день та застосовується на таких умовах.

Якщо Клієнт до 05.03.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної застосування процентної ставки.

На підставі зазначених умов було складено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 14).

Аналогічні умови укладення Договору зазначені у Паспорті споживчого кредиту, який було підписано відповідачем 03.02.2022 о 13:58:16 год, електронним підписом - одноразовим ідентифікатором В698, який було надіслано відповідачу на його мобільний номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 15).

Договір з додатками відповідач підписав 03.02.2022 о 13:58:55 год електронним підписом - одноразовим ідентифікатором В698, який було надіслано відповідачу на його мобільний номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 9-14).

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено Договір № 2897759 від 03.02.2022, ідентифікований ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА". Аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора В698, яким позичальник підписав Договір, був відправлений йому 03.02.2022 о 13:58:02 год на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 16).

З довідки iPay.ua № 4730-0403 від 04.03.2024 встановлено, що на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеного між ТОВ УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" та ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", 03.02.2022 о 14:00:10 год було успішно перераховано кошти у сумі 20 000 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 (а.с. 17).

За даними витребуваної судом інформації у АТ "ТАСКОМБАНК" на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), на яку 03.02.2022 було здійснено зарахування коштів у сумі 20 000 грн (а.с. 67).

З виписки по особовому рахунку, наданої АТ "ТАСКОМБАНК" на виконання ухвали суду про витребування доказів, убачається, що 03.02.2022 на банківську картку № НОМЕР_4 було зараховано грошові кошти у сумі 20 000 грн із зазначенням деталей операції: кредитова частина НОМЕР_6 , перерахування № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , ОСОБА_1, Kyiv (а.с. 67-68).

З розрахунку заборгованості ТОВ "ЛІНЕУРА" убачається, що 03.02.2022 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 20 000 грн. За період з 03.02.2022 до 23.02.2022 проценти за користування кредитом нараховувалися за зниженою процентною ставкою 0,6 % в день, а з 24.02.2022 до 29.01.2023 - за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день

Тобто, нарахування процентів здійснювалося первісним кредитором в межах строку кредитного договору та відповідно до його умов, узгоджених сторонами договору (а.с. 18-23).

10.08.2023 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" був укладений Договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги від ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" до ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" у т.ч. і за Договором № 2897759 від 03.02.2022, укладеним між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та відповідачем. На підтвердження зазначеного позивачем надано копію Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, копію Витягу з реєстру Боржників до Договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 10.08.2023 (а.с. 24-29).

Відповідно до платіжної інструкції № 72296 від 10.08.2023 на виконання умов вказаного вище договору ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" здійснило плату ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" за відступлення прав вимоги у сумі 783 410,49 грн (а.с. 30).

Як убачається з вказаного вище Витягу з реєстру Боржників, сума заборгованості відповідача становить 97 258,80 грн, з яких: залишок за тілом кредиту - 20 000 грн; залишок за відсотками - 77 258,80 грн (а.с. 28).

Таким чином, до ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" перейшли всі права ТОВ "ЛІНЕУРА" щодо права вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2897759 від 03.02.2022 у сумі 97 258,80 грн.

12.09.2025 позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу, у якій повідомив відповідача про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за Договором № 2897759 від 03.02.2022, вимагав сплатити наявну заборгованість за вказаним договором у сумі 97 258,50 грн на реквізити нового кредитора (а.с. 31).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20000 грн.

Відповідачем визнається факт укладення ним вказаного вище кредитного договору та отримання кредитних коштів, ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково, не визнає суму нарахованих відсотків, оскільки вони завищені і явно не відповідають вимогам щодо справедливості, у зв`язку з чим просить їх зменшити.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, «що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідача щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів».

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками є непропорційно великою у порівнянні із сумою наданого кредиту, що суперечить принципам розумності й добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до 10000 грн.

Позивач не спростував обґрунтувань щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків річних, зазначивши лише, що перед укладенням кредитного договору клієнта було ознайомлено з його умовами.

Кредитор у відзиві на апеляційну скаргу наполягає на розрахунку, що проведений з порушенням законодавства про споживче кредитування, тоді як такі нарахування неправомірні.

Колегія суддів надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення сторонами кредитного договору від 03.02.2022 року №2897759 та отримання позичальником кредитних коштів; встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування; враховуючи, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за відсотками в розмірі 10000 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає зміні про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2897759 від 03.02.2022 року в розмірі 30000 грн., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20000грн та заборгованості зі сплати відсотків у сумі 10000 грн.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково ( на 30,85 %), на користь позивача підлягає стягненню 740 грн. 76 коп. судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( 2422,40грн. х 30,85 %) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2468 грн.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633.60 грн, тому пропорційно до розмірну задоволених вимог з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2512,63 грн. (3633,60 грн * 69,15%)

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ТОВ ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1765,32 грн. (2512,63-740,76).

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_1 під час перегляду справи судом апеляційної інстанції представляла адвокат Іванов О.А. на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2025 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Матеріали справи свідчать про те, що протягом її перегляду судом апеляційної інстанції представником Івановим О.А. подано апеляційну скаргу.

При цьому нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції представником не подавалось.

Судові засідання у справі не проводились. Її розглянуто без участі сторін, тобто, обсяг наданої представником відповідача правничої допомоги фактично обмежується складанням апеляційної скарги.

Отже, з урахуванням обсягу та складності наданих представником ОСОБА_1. послуг з правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2500 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іванова Олексія Андрійовича задовольнити частково.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 листопада 2025 року змінити.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2897759 від 03.02.2022 року в розмірі 40000 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20000 грн та заборгованості зі сплати відсотків у сумі 20000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 740, 76 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 2468 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2500 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 25 березня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Н.П.Пилипчук.

О.Ю.Тичкова.