Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №344/20857/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/20857/25

Провадження № 33/4808/159/26

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Андрусів Л. М.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Федьківа В.Б.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Федьківа В.Б. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 ,

Визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, -

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що 16 листопада 2025 року о 02 год. 53 хв. по вул. Хіміків, 1 в м. Івано-Франківськ, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Opel Zafira» номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога та підтверджується висновком номер 472 від 16.11.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила п.п. 2.9 ПДР України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник адвокат Федьків В.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 та провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що ОСОБА_1 не перебувала у стані сп`яніння, що підтверджується довідкою КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» №34 від 16.11.2025 року, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 не перебуває в стані алкогольного чи іншого сп`яніння та відповіддю медичного закладу на адвокатський запит.

Зазначає, що ОСОБА_1 не порушувала ПДР, а її транспортний засіб було безпідставно обмежено в русі у темну пору доби, всупереч нормам ст.. 35, 37 Закону України «Про національну поліцію», які передбачають вичерпний перелік випадків, які дають право поліцейським на зупинку транспортного засобу чи обмеження його у пересуванні.

Крім того, вказує, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не було, що видно на відеозаписі.

Також стверджує, на відеозаписі не зафіксовано порушень ПДР, які б давали підстави для зупинки чи обмеження у пересуванні транспортного засобу.

Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належним чином не було роз`яснено процесуальних прав перед початком вчинення процесуальних дій, зокрема право скористатись безоплатною правовою допомогою, вона не розуміла наслідків своїх дій та можливого покарання, що завадило належним чином захистити свої права, оскільки вона є юридично необізнаною.

Стверджує, що ОСОБА_1 не було пред`явлено належних дозвільних документів на спеціальний технічний пристрій, зокрема сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку його технічного стану щодо дотримання умов калібрування та придатності для використання, хоча останнє долучено до матеріалів справи. Також працівники поліції не повідомляли і не роз`яснювали порядок застосування спеціального технічного засобу.

Вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів винуватості особи, а дійти такого висновку виключно з наявного змісту протоколу про скоєння адміністративного правопорушення неможливо.

На думку захисника, суд дійшов помилкового висновку про те, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при зупинці та складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явилася, хоча в установленому законом порядку повідомлялись про розгляд апеляційної скарги.

Захисник адвокат Федьків В.Б. просив розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , яка знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення її становища у зв`язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не подала клопотання про відкладення розгляду провадження, не повідомила про причини неявки до суду та не довела їх наявність.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважав, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Федьків В.Б., підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Зокрема, діючий Кодекс України про адміністративні правопорушення був прийнятий за часів панування радянської системи регулювання суспільних відносин, що була спрямована на побудову тоталітарної моделі держави, в якій не було місця для справжніх демократичних цінностей, поваги до прав та свобод громадян, визначених Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Федьків В.Б. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №514500 від 16.11.2025 (а.с. 1) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 16.11.2025 року о 02 год. 53 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Хіміків 1, водій керувала ТЗ Opel Zafira д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога та підтверджується висновком №472 від 16.11.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Водія відсторонено від керування ТЗ, чим порушила п.2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що вона звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським 1 взводу 1 роти УПП БУПП в Івано-Франківській області Циктором І.І. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою. ОСОБА_1 від підпису відмовилася

При цьому, із відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 була присутня при його складанні, ознайомлена із його змістом, їй були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що надасть їх в суді.

Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було вилучене посвідчення водія НОМЕР_2 та виданий тимчасовий дозвіл на керування – НОМЕР_3 .

На переконання апеляційного суду, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатні дані про те, що ОСОБА_1 була ознайомленна зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи наявна роздруківка приладу Драгер з результатами огляду (а.с. 2) відповідно до яких огляд був проведений за допомогою приладу Alkotest 7510 №ARLM-0283, результат огляду 1.00% проміле.

Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук за допомогою Алкотест Драгер 7510 ARLM-0283, результати огляду на стан сп`яніння – 1 проміле. У відповідній графі зазначеного акту ОСОБА_1 своїм власним підписом підтвердив свою незгоду з позитивним результатом огляду на стан сп`яніння. (а.с. 3).

Згідно даними направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.11.2025 року до КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» (а.с. 4), згідно якого 16.11.2025 року о 03 год. 15 хв. у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 472 від 16.11.2025 року (а.с. 5), огляд ОСОБА_1 був проведений лікарем ОСОБА_2 , який прийшов до висновку , що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила, що вона ознайомлена із результатами огляду.

Також до матеріалів справи долучені: інформація про посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 6), копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобі вимірювальної техніки (а.с. 7).

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 8).

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відеозаписом зафіксовано як працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , з`ясовують в нею причини порушення вимог комендантської години та роблять зауваження стосовно того, що діти не пристебнуті у ТЗ ременем безпеки. ОСОБА_1 повідомляє, що їде додому бо забирала дітей. Відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції просить надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу., запитує чи вживала ОСОБА_1 алкогольні напої та чи готова пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Водій повідомляє, що за допомогою Драгера не бажає пройти огляд. Працівник поліції повідомляє, що із салону автомобіля відчутний запах алкоголю, водій повідомила, що алкоголь відчутний від пасажирки. Згодом, працівники поліції роз`яснили, що водій має право проїхати в медичний заклад для проходження огляду. Далі відеозаписом зафіксовано як ОСОБА_1 надають мундштук для перевірки герметичності його упакування, вона перевіряє його та передає працівникам поліції, які проводять тест на наявність алкоголю в приладі, після чого працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 як проходити огляд. Відеозаписом зафіксовано як ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння (тест №931) і працівник поліції повідомляє, що результат огляду становить 1,00 проміле, що підтверджує перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, оскільки допустимою нормою є 0,2 проміле. Водію повідомили, що у разі, якщо вона не згідна з результатом тестування, вона може проїхати до медичного закладу для проходження тесту. ОСОБА_1 погоджується проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Далі працівник поліції складає направлення на огляд у медичному закладі. Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 їде разом з працівниками поліції до медичного закладу ПОК ЦПЗ ІФ ОР, працівники поліції повідомляють, що в медичному закладі ОСОБА_1 повинна повторно продути Драгер та здати біоматеріал для проведення аналізу. В медичному закладі ОСОБА_1 працівник лікарні роз`яснив процедуру проходження огляду, лікар провів огляд ОСОБА_1 та повідомив, що вона перебуває в стані алкогольного сп`яніння, про що вона розписалася у висновку. При цьому, відеозаписом зафіксовано, що лікар медичного закладу проводить детальне обстеження водія транспортного засобу та застосовує різні методи дослідження. Зокрема, відеозаписом зафіксовано як водій ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу в результаті чого отримано позитивний результат - 0,64 проміле. Після чого ОСОБА_1 повертається з працівниками поліції до місця зупинки ТЗ. На місці працівники поліції складають адміністративні матеріали, згодом ознайомлюють водія із ними. Від підпису у протоколі водій відмовилася, отримала копію протоколу, отримала тимчасовий дозвіл на право керування ТЗ, розписалася в акті огляду про ознайомлення.

Відеозаписом із відео реєстратора службового транспортного засобу (диск 1.3, clip-3), зафіксовано рух транспортного засобу Опель д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та зупинку автомобіля на вимогу працівників поліції.

Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останньої ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

Зокрема, відеозаписом зафіксовано, що перед початком процесуальних дій працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 її процесуальні права, у тому числі право на правову допомогу, а також порядок проведення огляду на стан сп`яніння із використанням приладу «Драгер». При цьому вона не висловлювала зауважень чи клопотань, що свідчить про розуміння нею своїх прав та відсутність перешкод у їх реалізації.

Твердження сторони захисту щодо непред`явлення документів на технічний засіб є необґрунтованими, оскільки відповідне свідоцтво про повірку міститься в матеріалах справи, що підтверджує його придатність до використання.

Крім того, встановлено, що причиною зупинки транспортного засобу було порушення комендантської години, що є законною підставою для зупинки та подальших дій працівників поліції.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що результати огляду на стан сп`яніння не можуть вважатися беззаперечним доказом, який має заздалегідь встановлену силу, оскільки суд приходить до висновку про винуватість у вчиненні правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів.

Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.

За таких обставин, результати огляду на стан сп`яніння, який був проведений поліцейським або висновок лікаря медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів не можуть бути визнані єдиним та достатнім доказом, який поза розумним сумнівом доводить перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, оскільки це питання вирішується судом внаслідок дослідження сукупності всіх доказів по справі.

Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об`єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що в дійсності ОСОБА_1 не перебувала у стані сп`яніння, що підтверджується довідкою КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» №34 від 16.11.2025 року, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 не перебуває в стані алкогольного чи іншого сп`яніння та відповіддю медичного закладу на адвокатський запит.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що такий огляд було проведено о 05 год. 20хв. 16.11.2025 року, тобто більше ніж через дві години після виявлення працівниками поліції підстав для проведення такого огляду, що свідчить про порушення вимог ч.3 ст.266 КУпАП та безумовно впливає на об`єктивність висновку щодо керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу проведений після спливу тривалого часу з моменту виникнення підстав для його проведення не може вважатися таким, що дозволяє отримати об`єктивний результат, який відповідає фактичному стану водія транспортного засобу.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту матеріалів провадження вбачається, що водій ОСОБА_1 , будучи у стані сп`яніння, перевозила малолітніх дітей, що створювало реальну загрозу для їх безпеки.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов`язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Федьківа В.Б. залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв