Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №352/890/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/890/25

Провадження № 22-ц/4808/512/26

Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державної іпотечної установи, ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 28.12.2012 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір дарування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В., та зареєстровано у реєстрі за №2490. На підставі цього договору 15.01.2013 зареєстровано право власності позивача на вказане майно, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №83424 від 21.01.2013. Вказує, що під час формування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №413827940 від 18.02.2025 йому стало відомо про те, що на вказане майно, яке належить йому на праві власності, накладено обтяження - арешт нерухомого майна, про що внесений відповідний запис №6122913 від 25.06.2014. Зазначений запис внесено до реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.03.2014, винесеної заступником начальника відділу ДВС Тисменицького РУЮ Коржаком Б.Б.

При цьому, згідно запису про обтяження №6122913 від 25.06.2014, особу, майно/права якої обтяжуються, зазначено ОСОБА_2 , яка була попереднім власником вказаного нерухомого майна. Запис про обтяження зареєстрований у державному реєстрі 25.06.2014, тобто після набуття ним права власності на вказане нерухоме майно. Таким чином, станом на день винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження стосовно ОСОБА_2 вона не була власником нерухомого майна, а саме 1/2 частки нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , а власником арештованого нерухомого майна був позивач. Згідно листа Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції№39914 від 05.03.2025 проінформовано,що у відділі ДВС Тисменицького РУЮ перебувало виконавче провадження ВП №40805929 по виконанню виконавчого листа від №352/1000/13-ц від 17.10.2013, виданого Тисменицьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 412 206,76 грн заборгованості за кредитним договором та 3 441 грн судових витрат по сплаті судового збору. Заступником начальника відділу ДВС Тисменицького РУЮ Коржаком Б.Б. 27.11.2013 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Просить зняти арешт з нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладений на 1/2 частки власності нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №40805929 від 13.03.2014, винесеної заступником начальника відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції Коржаком Б.Б., зареєстрований 25.06.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ), реєстраційний номер обтяження 6122913

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 року залучено Державну іпотечну установу залучено співвідповідачем по справі №352/890/25.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державної іпотечної установи, ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна задоволено.

Знято арешт з нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , накладений на 1/2 частки власності нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №40805929 від 13.03.2014, винесеної заступником начальника відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції Коржаком Б.Б., зареєстрований 25.06.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ), реєстраційний номер обтяження 6122913.

Стягнуто з Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державної іпотечної установи, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 322,98 грн з кожного.

Не погодившись з рішенням суду, представник Державної іпотечної установи адвокат Подольна О.М. безпосередньо до апеляційного суду через систему «Електронний суд», подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2026 року скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Державна іпотечна установа не є належним співвідповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна, оскільки не порушила права чи охоронювані законом інтереси позивача. Відсутні докази того, що апелянт своїми протиправними діями або бездіяльністю заподіяв шкоду ОСОБА_1 , що є предметом судового позову. Державна іпотечна установа не має нести відповідальність за незаконні дії державного виконавця, який не перевірив необхідні обставини і передчасно арештував майно, що не належало боржнику. Таким чином помилково залучено Державну іпотечну установу до даної справи у якості співвідповідача, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, суд першої інстанції при ухваленні рішенні за результатом розгляду позовної заяви ОСОБА_1 протиправно стягнув судовий збір з Державної іпотечної установи.

05 березня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Зубченко І.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що арешт майна було накладено саме з метою забезпечення виконання рішення суду в інтересах стягувача, правонаступником якого є Державна іпотечна установа, задоволення позову про зняття арешту безпосередньо впливатиме на її майнові права та законні інтереси, як стягувача у виконавчому провадженні. За таких обставин Державна іпотечна установа є особою, в інтересах якої накладено арешт, а відтак - належним відповідачем у справі про зняття арешту.

У судовому засіданні представник Державної іпотечної установи адвокат Подольна О.М. підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Зубченко І.І. доводи апеляційної скарги заперечила, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Якіміщак У.М. до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2012 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено договір дарування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т. В., та зареєстровано у реєстрі за № 2490(а.с.18-19 Т.1).

Згідно з даними Витягу з Державного реєстру правочинів №12437013, виданого 28.12.2012, вказаний договір дарування внесений в реєстр за №5435316, предмет правочину: реєстраційний номер об`єкта у Реєстрі прав власності на нерухоме майно – 7170791, нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_1 , дарувальники: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ; обдарований ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 (а.с.16 Т.1).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 83424 від 21.01.2013, реєстратором реєстраційної служби Надвірнянського районного управління юстиції 15.01.2013 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1760626240, об`єкт нерухомого майна: будівля, цегельний завод, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності: договір дарування нежитлових будівель, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В., зареєстрований в реєстрі №2490(а.с.13-15 Т.1).

З відповіді на заяву позивача про скасування постанови про арешт майна від 19.02.2025 Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №39914 від 05.03.2025 вбачається, що за реєстром АСВП у відділі ДВС Тисменицького РУЮ, перебувало виконавче провадження ВП №40805929 по виконанню виконавчого листа від №352/1000/13-ц від 17.10.2013, виданого Тисменицьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 412 206,76 грн заборгованості за кредитним договором та 3 441 грн судових витрат по сплаті судового збору. 27.11.2013 заступником начальника відділу ДВС Тисменицького РУЮ Коржаком Б.Б. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Матеріали виконавчого провадження №40805929 знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання в архіві, відповідно до п. 2 розділу XI Наказу Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (а.с.24-25 Т.1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №413827940 від 18.02.2025, за ОСОБА_1 15.01.2013 зареєстровано право власності на нерухоме майно – будівля, цегельний завод, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1760626240, підстава виникнення права власності: договір дарування нежитлових будівель, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В., зареєстрований в реєстрі №2490.

Також міститься запис про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 6122913 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: 25.06.2014, особа, майно/права якої обтяжуються - Якіміщак У.М., опис об`єкта обтяження: 1/2 частка нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , вид обтяження - арешт нерухомого майна. Зазначений запис внесено до Реєстру на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.03.2014, винесеної заступником начальника відділу ДВС Тисменицького РУЮ Коржаком Б. Б. Згідно запису про обтяження №6122913 від 25.06.2014.

Відповідно до відомостей ВП-спецрозділ від 30.11.2025 виконавче провадження №40805929 з примусового виконання виконавчого листа від 17.10.2013 №352/1000/13-ц, виданого Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 412 206,76 грн заборгованості за кредитним договором та 3 441 грн судових витрат по сплаті судового збору, який надійшов до органу ДВС 15.11.2013, відкрито 19.11.2013. Державним виконавцем 26.11.2013 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, 27.11.2013 - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 20.01.2014 - постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні. Заступником начальника відділу Коржаком Б.Б. 25.03.2014 виконавчий документ повернуто стягувачеві, оскільки стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, про що винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.161-162 Т.1)

Відповідно до копії ухвали Тисменицького районного суду від 24.04.2025 у справі №352/1000/13-ц на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. знаходиться виконавче провадження №72348789 з примусового виконання виконавчого листа № 352/1000/13-ц, виданого 29.06.2023 Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з боржника в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 412 206 грн 76 коп. заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Тисменицького районного суду від 08.12.2020 у справі № 352/1000/13-ц замінено сторону стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником Державною іпотечною установою. Згідно даних з сайту судової влади боржниками за клопотанням у справі № 352/1000/13-ц Тисменицького районного суду Івано-Франківської області є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.92-93 Т.1).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, однак таке майно станом на час відкриття виконавчого провадження та накладення арешту боржнику за виконавчим листом не належало. Фактичних майнових претензій правонаступника стягувача до позивача не існує, а позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, який не наділений правом звернутися із скаргою щодо протиправності дій державного виконавця щодо накладення арешту на його майно та у зв`язку з накладенням арешту позивач позбавлений права розпоряджається своїм майном на власний розсуд, що вказує про порушення його прав і необхідність їх захисту. Відтак суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та зняття арешту з нерухомого майна, що належить йому на праві приватної власності, накладеного на 1/2 частки власності нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №40805929 від 13.03.2014, винесеної заступником начальника відділу ДВС Тисменицького РУЮ Коржаком Б.Б., зареєстрований 25.06.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ), реєстраційний номер обтяження 6122913.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Керуючись наведеними правовими нормами, у разі звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) вказані позовні вимоги можуть бути пред`явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт - стягувача у виконавчому провадженні.

Предметом спору в цій справі є звільнення з-під арешту 1/2 частки власності нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З огляду на викладене, позивач обрав правильний спосіб захисту, звернувшись до суду з позовом до особи, в інтересах якої накладено арешт, - Державна іпотечна установа.

При цьому колегія суддів враховує те, що наявність протягом тривалого часу арешту на майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, при тому, що майно боржника вибуло з його володіння до накладення арешту на нього, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Державна іпотечна установа є неналежним співвідповідачем у справі, оскільки відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Так як у відділі ДВС Тисменицького РУЮ, перебувало виконавче провадження ВП №40805929 по виконанню виконавчого листа від №352/1000/13-ц від 17.10.2013, виданого Тисменицьким районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 412 206,76 грн заборгованості за кредитним договором та 3 441 грн судових витрат по сплаті судового збору. 27.11.2013, заступником начальника відділу ДВС Тисменицького РУЮ Коржаком Б.Б. було винесено постанову про арешт майна боржника, що є предметом судового розгляду, проте ухвалою Тисменицького районного суду від 08.12.2020 у справі № 352/1000/13-ц замінено сторону стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника Державну іпотечну установу, тому саме Державна іпотечна установа є належним співвідповідачем у справі, як особа, в інтересах якої накладено арешт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.11.2024 року у справі №208/6868/21.

Відповідно, у зв`язку із обгрунтованістю позовних вимог, судом першої інстанції правомірно здійснено розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державної іпотечної установизадоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 25 березня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

В.А.Девляшевський