Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №348/683/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/683/25

Провадження № 22-ц/4808/478/26

Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Максюти І.О.,

секретар Кузів А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» адвоката Рокетської Світлани Володимирівни на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», де в неї відкриті картка для виплат № НОМЕР_1 та кредитна картка № НОМЕР_2 . 29.11.2024 при намірі зайти в «Приват 24», виявлено, що не може зайти в додаток. Після чого, вона звернулася до місцевого відділення АТ КБ «ПриватБанк» у м. Надвірна Івано-Франківської області, де їй повідомили, що 28.11.2024 о 13 год. 11 хв. шахрайськими діями було взято кредит і знято кошти з її кредитної картки № НОМЕР_2 у сумі 11 361,84 грн, після чого було змінено номер кредитної картки на НОМЕР_3 . Того ж дня, 28.11.2024 о 17 год. 40 хв., з карти № НОМЕР_3 було знято грошові кошти у сумі 28 466,63 грн. Кім того, з карти для виплат о 17 год. 40 хв. шахрайськими діями було викрадено 15 075 грн заробітної плати. Під час спілкування з працівником відділення банку, остання їй повідомила, що вказані махінації були проведені шахраями, які змінили її номер телефону на інший, після чого змінили пароль для входу в додаток «Приват 24».

03.12.2024 вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За цим фактом відкрито кримінальне провадження, яке перебуває на стадії досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091200000483 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, проте АТ КБ «ПриватБанк» продовжувало стягувати відсотки за користування кредитними коштами, які були викрадені шахрайським шляхом без її відома.

У відповідь на її заяву від 31.01.2025 до АТ КБ «ПриватБанк», в якій просила повернути безпідставно списані кошти в сумі 81 229,11 грн на її банківську карту, банк вказав, що не може повернути кошти з тих підстав, що «переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Іnternet Ваnking Приват24 (далі - Приват24).

Враховуючи те, що банк добровільно не погодився повертати кошти на її рахунок, не захотів зупинити нарахування відсотків та пені за викраданні шахрайським шляхом кредитні кошти, вимагав сплатити наявний борг, нею сплачено 109 000 грн кредитного боргу.

Враховуючи викладене, вбачається наявність факту порушення її прав, оскільки не мала наміру та волевиявлення на отримання кредитних коштів та їх використання, і своїми діями чи бездіяльністю не сприяла розголошенню особистих даних, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, третіх осіб на вчинення таких дій не уповноважувала.

Як тільки вона дізналась про неможливість входу в додаток «Приват24», одразу звернулася до місцевого відділення банку та до правоохоронних органів. Більше того, працівнику банку було відомо, про що останній її повідомив, що вхід в її акаунт 28.11.2024 у систему Приват24 було здійснено іншою особою та з використанням іншого технічного засобу, який не є типовим для неї, з метою отримання кредиту від її імені та виведення коштів із карти для виплат.

При цьому належних доказів на спростування вищезазначених обставин та, навпаки, підтвердження списання банком цих коштів з відома власника рахунків, банком надано не було.

Просить суд стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на її користь 109 000 грн

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів задоволено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 109 000 гривень.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн..

Не погодившись з рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Рокетська С. В. через систему «Електронний суд» безпосередньо до апеляційного суду подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги пояснення позивачки про те, що вона, бажаючи підписати петицію, перейшла за посиланням та здійснила авторизацію через Приват24. Згідно з висновком службового розслідування списання коштів 28.11.2024 р. з карт 5457082253174481, 4149497509702355 клієнта ОСОБА_1 в загальній сумі 42713,25 грн. (+комісія), а також оформлення кредиту “Оплата частинами” на суму 79533 грн. відбулося внаслідок компроментації логіна та пароля для входу в Приват24 ймовірно при переході за “фішинговим” посиланням, в результаті чого було здійснено вхід в Приват24, змінено логін, отримано інформацію по картам та здійснено перекази коштів шляхом створення платежів в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24, вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією клієнта. Таким чином, списання грошових коштів з рахунку позивача було здійснено на підставі її дистанційного розпорядження, що надійшло до банку з допомогою систем дистанційного обслуговування в порядку, передбаченому законодавством та умовами договору. Факт шахрайства по відношенню до ОСОБА_1 став можливим через порушення нею Умов і правил надання банківських платіжних послуг: розголошення індивідуальну облікову інформацію третім особам; не забезпечено належного зберігання інформації, яка дає змогу ініціювати та виконувати платіжні операції, не повідомлено негайно банк про втрату доступу до фінансового номеру телефону.

Позивачкою не надано жодного доказу, що списання грошових коштів з її рахунку відбулося саме з вини банку, тобто нею не доведено у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України ті обставини, що втрата кредитних коштів сталась внаслідок незаконних дій відповідача.

09 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зарадній О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що відповідач не надав жодних технічних або документальних доказів, які б підтверджували, що спірні транзакції були здійснені саме позивачем. Відсутність таких доказів свідчить про те, що відповідач фактично не підтвердив належну авторизацію спірних платіжних операцій. Позивач є споживачем фінансових послуг. У таких правовідносинах банк виступає професійним учасником ринку фінансових послуг, який має значно більші можливості щодо контролю за безпекою платіжних операцій та доступу до технічної інформації. Факт, що правоохоронними органами не завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо встановлення особи, яка здійснила шахрайські дії, не позбавляє позивача права звернутися до суду з цим позовом. При цьому АТ КБ «ПриватБанк» не позбавлене права звернутися до винних осіб із позовом про відшкодування збитків. При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, виявивши безпідставне списання коштів, негайно повідомив про цей факт правоохоронні органи та Банк, а Банком не доведено дій чи бездіяльності позивача, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

У судовому засіданні представник Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» адвокат Рокетська С.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просили апеляційну скаргу задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Дяченко Д.С. заперечили доводи апеляційної скарги. Вважають рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з випискою по кредитному договору №24112837607930 від 28.11.2024 за період 28.11.2024-28.11.2024 залишок кредиту на початок періоду – 79 533,00, залишок кредиту на кінець періоду – 68 171,16 грн, дата платежу 28.11.2024, тіло 11 361,84 грн, комісія 0,00, залишок по договору після погашення - 68 171,16 грн.

Відповідно до копії виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00023560514 від 04.02.2016 за період 28.11.2024-28.11.2024 кредитний ліміт 0,00 грн, баланс на початок періоду 16 510,00 грн, баланс на кінець періоду 6 888,94 грн, дата операції 28.11.2024 17:34 рахунок НОМЕР_6 , деталі операції: переказ на свою «Скарбничку» 26*31 решта від округлення витрат до 10 грн, сума у валюті операції -5,00 грн, сума у валюті картки - 5,00 грн, залишок після операції 6 888,94 грн; дата операції 28.11.2024 17:30 рахунок НОМЕР_6 , деталі операції: на картку, сума у валюті операції - 15 075,00 грн, сума у валюті операції – 15 075,00 грн, сума комісій 75,00 грн, залишок після операції 6 893,94; дата операції 28.11.2024 17:30 рахунок НОМЕР_6 , деталі операції: зарплата, Парищенський ЗДО «Золотий ключик», сума у валюті операції – 5 458,94 грн, сума комісій 0,00, залишок після операції 21 968,94 грн.

Згідно з скріншотом відповіді на заявку про шахрайські дії зі сторони третіх осіб, заявнику рекомендовано звернутися в поліцію.

Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.12.2024 до реєстру 04.12.2024 внесено відомості про кримінальне правопорушення №12024091200000483 за ч. 4 ст.190 КК України відповідно до заяви ОСОБА_1 від 03.12.2024. Згідно з коротким викладом обставин 26.11.2024 ОСОБА_1 в мережі «Facebook» перейшла за посиланням щодо голосування петиції та в подальшому ввівши облікові дані додатку «Приват24». Надалі 28.11.2024 о 17:30 невідома особа шляхом обману із застосуванням незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами в сумі 135 000 грн, які зберігалися на банківській картці НОМЕР_7 та належить ОСОБА_1 .

Згідно з копієй заяви від 19.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», який знаходиться за адресою вул. В`ячеслава Чорновола, 4, м. Надвірна, та повідомила, що 04.12.2024 порушене кримінальне провадження щодо незаконних операцій з її зарплатною та кредитною картками і заволодіння грошовими коштами у сумі 125 тис. гривень, які їй були доступні і знаходились на її банківських картках. Також в цій заяві просила не знімати з її кредитної картки ніякі кошти до закінчення кримінального провадження, оскільки триває слідство щодо виявлення осіб, які вчинили ці незаконні дії.

Згідно з даними платіжної інструкції BASS 22353441808 від 18.02.2025 позивачем ОСОБА_1 18.02.2025 о 09:06 перераховано кошти в сумі 109 000 грн, призначення платежу: поповнення картки/рахунку, платник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки від 21.02.2025 №4KN2HT7QPJ2G4A1H, виданої ОСОБА_1 , в неї станом на 21.02.2025 немає заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з випискою за договором №б/н за період 27.11.2024-18.02.2025 ОСОБА_1 станом на 15.05.2025 всього витрат: 111 480,10 грн, по картці № НОМЕР_8 28.11.2024 здійснено операцію оплата частинами в сумі 11 361,84 грн, по картці № НОМЕР_9 здійснено: 28.12.2024, 28.01.2025 здійснено операції оплати частинами в сумі по 11 361,84 грн, 18.02.2025 – дострокове погашення «Оплата частинами» в сумі по 45 452,83 грн, списання процентів за використання кредитного ліміту 01.01.2025 в сумі 1 594,60 грн, 01.02.2025 - в сумі 1 864,58 грн, з картки № НОМЕР_10 28.11.2024 здійснено переказ на картку в сумі 27 637,50 грн, сума у валюті картки – 28 466,63 грн. Також надходження по картці № НОМЕР_9 – 26.12.2024 в сумі 1 991,42 грн, 06.02.2025 в сумі 2 500,00 грн та 18.02.2025 в сумі 109 000,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком на підставі моніторингу спроб шахрайських операцій за власною ініціативою було заблоковано рахунок НОМЕР_10 після проведення платежів 28.11.2024 17:48:52, рахунок НОМЕР_11 також після проведення платежів 28.11.2024 17:48:56. Таким чином, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача, що списання грошових коштів з рахунку позивача було здійснено на підставі його дистанційного розпорядження, що надійшло до банку з допомогою систем дистанційного обслуговування в порядку, передбаченому законодавством та умовами договору. Внаслідок дій невстановлених осіб з рахунків позивача було списано кредитні кошти в загальній сумі 107 175,85 грн (108 004,98 грн разом з комісіями) та проценти за користування кредитними коштами в розмірі 3 459,18 грн, позивачем заявлено вимогу про стягнення 109 000 грн, яка підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах , установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до п. 32.3.2. Закону України Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов`язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Згідно із ст. 7, п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Із положень п. 39.2 ст. 39 цього Закону вбачається, що при проведенні переказу його суб`єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.

Пунктом 39.4. ст. 39 Закону встановлено, що працівники суб`єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.

Відповідно до ч. ч. 7, 8, 9 розділу VI Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705 (що діяло під час виникнення спірних відносин), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить про те, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник АТ КБ «Приват Банк» зазначав, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того факту, що 28 листопада 2024 року операції по її рахунку здійснювались не нею.

Разом з тим, колегія приходить до висновку про наявність факту порушення прав позивачки, яка не мала наміру та волевиявлення на отримання кредитних коштів та їх використання, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла розголошенню особистих даних, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, третіх осіб на вчинення таких дій не уповноважувала, після виявлення списання коштів з її рахунку відразу звернулася із заявою до поліції та повідомила банк.

При цьому, 28 листопада 2024 року зафіксовано зняття з рахунку позичальника кредитних коштів, сума яких в подальшому фактично стала підставою для заборгованості за кредитним договором, яку позивачка погасила добровільно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 зазначено, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Банк не заперечував, що за аналізом логів входів в період 27.11.2024-28.11.2024 року в «Приват24» під акантом клієнта ОСОБА_1 відбулось з нетипового для клієнта девайса(додаток) 41859748 +380961914976 88.130.221.178 27.11.24 07:57:53 TABLET SMS908E|SAMSUNG ANDROID 9, MOBILE 9220F23262DF618B, 41859748 +380973510434 176.221.241.5 28.11.24 16:04:12 SMARTPHONE IOS, 17.6 MOBILE SAFARI, 41859748 +380973510434 94.131.254.38 28.11.24 16:33:13 PHONE SMS908E|SAMSUNG ANDROID 9, MOBILE 9220F23262DF618B. Типовий для клієнта 41859748 +380961914976 193.56.12.160 24.11.24 21:45:43 PHONE 21061119DG|REDMI ANDROID 13, MOBILE 18C34C72E77E91D0.

Наявна інформація з «Архіву повідомлень», а саме «IVR-опитування системи «Confirm Service» (Сервісу підтвердження операцій) клієнта, де зафіксовано авторизпацію в Приват24 27.11.24 07:57:16,+380961914976 P24AOS2, авторизацію в Приват24 28.11.24 16:03:48 +380973510434, зміну логіна 27.11.24 08:00:04 +380961914976 P24AOS2, пароль не змінювався, а отже немає інформації і про використання PIN-коду однієї з діючих карток клієнтки для зміни пароля на вхід в обліковий запис.

Тобто, в цьому випадку можна вважати, що зміни статичного пароля входу в обліковий запис не відбувалося, акаунт заблоковано після проведення платежів. За інформацією вибірки «FINNUM» встановлено, що фінансовий номер +380961914976 заявника змінено 27.11.24 08:00:21 через Приват24 на +380973510434.

Судом встановлено, що як тільки позивачка дізналась про неможливість входу в додаток «Приват24», одразу повідомила засобами телефонного зв`язку працівника банку.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги пояснення позивачки про те, що вона, бажаючи підписати петицію перейшла за посиланням та здійснила авторизацію через Приват24, тобто, власними діями сприяла отриманню її ідентифікаційних даних шахраям. З обставин справи – дій позивачки після з`ясування факту порушення її прав - вбачається, що позивачка не мала наміру та волевиявлення на отримання кредитних коштів та їх використання, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла розголошенню особистих даних, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції на отримання коштів.

Зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 своїми діями не сприяла здійсненню вказаних банківських операцій. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банку.

При цьому належних доказів на спростування вищезазначених обставин та, навпаки, підтвердження списання банком цих коштів з відома власника рахунків, відповідачем не представлено. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 19 березня 2025 року у справі № 755/12569/22.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок позивачки.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 березня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

І.О. Максюта