Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №344/20248/14-ц — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/20248/14-ц

Провадження № 22-ц/4808/397/26

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Племяннікова Богдана Дементійовича та представника Державної іпотечної установи – адвоката Подольної Ольги Миколаївни на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 січня 2026 року, постановлену у складі судді Бабій О.М. в м. Івано-Франківську, у справі за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Племяннікова Богдана Дементійовича про визнання виконавчого листа № 344/20248/2014, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 07 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних заяви

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Племянніков Б.Д. звернувся із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 344/20248/2-14.

Заяву мотивовано тим, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2016 року частково задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., що належить відповідачам на праві спільної сумісної власності. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та змінено рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості. Визначено, що заборгованість за кредитним договором від 15.12.2005 № 771pv7-05, у рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, становить 762 248,99 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Представник заявника зазначив, що виконавчий лист № 344/20248/2014 не змінювався після перегляду справи апеляційним судом та не відповідає постанові апеляційного суду від 10.01.2022, якою змінено розмір заборгованості. Отже, виконавчий лист не відповідає судовому рішенню та не може бути прийнятий до виконання.

Крім того, на думку представника заявника, стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Зокрема, виконавчий лист, виданий 07.09.2016, передбачав строк пред`явлення до виконання один рік. Після повернення виконавчого документа 23.07.2020 стягувач повторно пред`явив його до виконання лише 27.06.2023, не поновивши строк у судовому порядку та не отримавши дубліката виконавчого листа.

За таких обставин представник заявника вважає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено, у зв`язку з чим він не підлягає виконанню.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Племяннікова Б.Д. про визнання виконавчого листа № 344/20248/2014, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 07.09.2016 щодо ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково.

Визнано такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи № 344/20248/2014, видані Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 07 вересня 2016 року на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 13 липня 2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 15.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Кучак Н.В., за реєстровим № 3643 – квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., яка на праві спільної власності в рівних частинах, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Фрич Р.І. від 12.12.2001 за реєстровим № Д-1918, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 771 pv7-05 від 15.12.2005, у загальній сумі в гривневому еквіваленті становить 2 231 056 грн 08 коп., з яких: тіло кредиту 550 730 грн 14 коп., відсотки 399 795 грн 61 коп., щомісячна комісія 32 833 грн 16 коп., пеня 1 263 838 грн 06 коп. в частині боржника ОСОБА_1 щодо суми заборгованості 1 468 807 грн 09 коп. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.01.2022 змінено заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.07.2016 у частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором: суму боргу зменшено з 2 231 056,08 грн до 762 248,99 грн. Оскільки виконавчі листи від 07.09.2016 були видані на підставі рішення суду першої інстанції у первісній редакції та не приведені у відповідність до зміненого судового рішення, їх зміст у відповідній частині не відповідає чинному судовому рішенню.

Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчих листів № 344/20248/14-ц такими, що не підлягають виконанню в частині суми заборгованості, на яку її було зменшено апеляційним судом, а саме — у розмірі 1 468 807,09 грн щодо боржника ОСОБА_1 .

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційних скарг

Представник ОСОБА_1 – адвокат Племянніков Б.Д. подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з ухвалою в частині відмови визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині пропущених строків.

На думку представника апелянта, відкриття виконавчого провадження саме по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо пропущено строк його пред`явлення до виконання. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував ці доводи та фактично проігнорував аргументи сторони, задовольнивши заяву лише частково — у частині суми заборгованості. Вказує, що згідно з відповіддю Івано-Франківського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.11.2024 виконавче провадження №52387518 з примусового виконання виконавчого листа № 344/20248/2014 було відкрито, однак 23.07.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, як зазначено у відповіді приватного виконавця Витвицьким В.В. від 11.10.2024, 27.06.2023 ним відкрито нове виконавче провадження з примусового виконання цього ж виконавчого листа. Згідно з інформацією Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.10.2024 дублікат виконавчого листа у справі № 344/20248/2014 не видавався, а заяви про поновлення строку його пред`явлення до виконання до суду не подавалися.

Представник апелянта зазначає, що виконавчий лист № 344/20248/2014 виданий 07.09.2016, тобто у період дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який передбачав річний строк пред`явлення виконавчих документів до виконання. Новий Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, яким встановлено трирічний строк пред`явлення виконавчих документів, набрав чинності лише 05.10.2016, тобто після видачі зазначеного виконавчого листа.

З огляду на те, що виконавчий документ був повернутий стягувачу 23.07.2020, а повторно пред`явлений до виконання лише 27.06.2023, без звернення до суду із заявою про поновлення строку та без отримання дубліката виконавчого листа, апелянт вважає, що строк його пред`явлення до виконання пропущено.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні заяви та ухвалити нове рішення, яким визнати виконавчий лист № 344/20248/2014 таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Представник Державної іпотечної установи – адвокат Подольна О.М. також подала апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з оскарженою ухвалою, вважає її постановленою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку представника апелянта, під час розгляду заяви було порушено принцип змагальності сторін, оскільки суд першої інстанції не надав можливості ОСОБА_2 висловити свою позицію щодо заяви ОСОБА_1 . Так, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник зазначила лише Державну іпотечну установу, не повідомивши іншого учасника справи – ОСОБА_2 , що суперечить вимогам ЦПК України. Матеріали справи не містять доказів направлення йому копії заяви та доданих документів.

Представник апелянта також зазначає, що предметом позову у справі № 344/20248/2014 було не стягнення заборгованості як такої, а звернення стягнення на предмет іпотеки — квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів. Таким чином, виконавчий лист спрямований саме на реалізацію предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому суд першої інстанції не врахував, що постановою апеляційного суду від 10.01.2022 змінено лише розмір заборгованості, визначивши її у сумі 762 248,99 грн, однак саме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без змін. Отже, виконавчий лист не є таким, що не підлягає виконанню повністю, а може бути визнаний таким лише у частині суми стягнення, яка перевищує 762 248,99 грн.

Представник Державної іпотечної установи також вказує, що суд першої інстанції не дослідив питання фактичного виконання рішення суду та не встановив обставини припинення зобов`язань боржників. Докази виконання рішення або припинення зобов`язань у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене представник апелянта просить оскаржену ухвалу скасувати. Ухвалити нове рішення, яким викласти резолютивну частину наступним чином: заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Племяннікова Б.Д. про визнання виконавчого листа №344/20248/2014, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 07.09.2016 щодо ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково. Визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи №344/20248/2014, видані Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 07 вересня 2016 року в частині суми стягнення, що перевищує 762 248,99 грн в частині боржника ОСОБА_1 . В задоволенні решти вимог заяви відмовити. Стягнути на користь Державної іпотечної установи судовий збір за подання апеляційної скарги.

Позиція інших учасників справи

04 березня 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу Івано-Франківського апеляційного суду направлено додаткові пояснення від представника Державної іпотечної установи, які по суті є відзивом, однак, апеляційний суд не бере їх до уваги. Так, копію ухвалу про відкриття провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Племяннікова Б.Д. від 02 лютого 2026 року, в якій визначений 10-денний строк з моменту її отримання для подання відзиву, було доставлено в електронний кабінет Державної іпотечної установи 03 лютого 2026 року.

В силу вимог статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У зв`язку з наведеним апеляційний суд залишає цей відзив без розгляду.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Представник Державної іпотечної установи – адвокат Подольна О. М. подала клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було відхилено.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Фактичні обставини справи

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2016 року частково задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 771 pv7-05 від 15.12.2005, у загальній сумі в гривневому еквіваленті становить 2 231 056 грн 08 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 15.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Кучак Н.В., за реєстровим № 3643 – квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., яка на праві спільної власності в рівних частинах, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» по 1827 грн судового збору з кожного.

07 вересня 2016 року на виконання заочного рішення Івано-Франківського міського суду було видано чотири виконавчі листи, по два щодо кожного боржника.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника – Державну іпотечну установу.

06 жовтня 2021 року до суду надійшла постанова приватного виконавця Витвицького В.В. від 20.09.2021 про закінчення виконавчого провадження № 66340466, в якій зазначено, що заборгованість згідно виконавчого документа в сумі 1827 грн стягнута в повному обсязі. З боржника ОСОБА_1 стягнуто 182 грн 70 коп. основної винагороди приватного виконавця.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, змінено заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2016 року у частині суми заборгованості за кредитним договором від 15.12.2005 року № 771pv7-05 стягнутої з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, визначено розмір заборгованості за кредитним договором від 15 грудня 2005 року № 771pv7-05 у рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки в сумі 762 248,99 грн, в решті рішення суду залишено без змін. Постанова Івано-Франківського апеляційного суду набрала законної сили.

З відповіді Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження від 11.11.2024 щодо виконавчого провадження № 52387518 вбачається, що в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем: 29.06.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 23.07.2020 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також 11.10.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області – Витвицьким В.В. надано відповідь, згідно якої виконавче провадження № 72124952 з примусового виконання виконавчого листа № 344/20248/2014, виданого 07.09.2016 Івано-Франківським міським судом, ним відкрито 27.06.2023. Приватним виконавцем виконавче провадження не завершувалося.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Правовідносини, які виникли у даній справі на стадії виконання судового рішення, регламентовані положеннями розділу VI ЦПК України та нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обставини, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Ці обставини, в залежності від достатніх для цього підстав, можна умовно поділити на дві групи: в одних випадках виконавець приймає таке рішення самостійно (п.п. 1, 3, 4, 6, 7 ч. 1 ст. 39 цього Закону), в інших - лише на підставі судового рішення (п.п. 2,5,10 даної норми).

Закінчення виконавчого провадження здійснюється постановою виконавця, а підстави закінчення встановлюються в залежності від об`єктивних обставин та не мають альтернативного характеру.

Однією із підстав закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Іншою підставою закінчення виконавчого провадження є визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п. 5 ч. 1 ст. 39 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.01.2022 було змінено заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 13.07.2016 у цій справі в частині визначення розміру заборгованості. Зокрема, суму заборгованості зменшено з 2 231 056 грн 08 коп. до 762 248 грн 99 коп.

За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, для визнання виконавчих листів № 344/20248/14-ц, виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 07 вересня 2016 року на виконання рішення від 13 липня 2016 року, такими, що частково не підлягають виконанню в частині боржника ОСОБА_1 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 15.12.2005, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 771 pv7-05 від 15.12.2005 року, у загальній сумі в гривневому еквіваленті становить 2 231 056 грн 08 коп. щодо суми заборгованості 1 468 807 грн 09 коп., тобто суми, на яку було зменшено заборгованість відповідно до рішення апеляційного суду.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, позиція представника апелянта ОСОБА_1 – адвоката Племяннікова Б.Д. зводиться до того, що виконавчий лист № 344/20248/2014 не підлягає виконанню у зв`язку з пропуском строку пред`явлення його до виконання. Проте, такі обставини не встановлені судом.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі №553/1951/14-ц.

Як вбачається з матеріалів справи 07.09.2016 видано виконавчі листи у даній справі, 29.06.2016 держаним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином виконавчий лист був своєчасно пред`явлений до виконання, а первісний стягувач реалізував своє право на пред`явлення виконавчого документа у межах трирічного строку, визначеного Законом з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Водночас колегія суддів зауважує, що вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі та заявник не позбавлений права звернутися із скаргою на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, якщо він вважає, що підстав для відкриття виконавчого провадження не було та стягувачем пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відтак доводи апеляційної скарги, що виконавчий лист пред`явлено до виконання з пропуском строку колегія суддів відхиляє.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про невидачу дубліката виконавчого листа. Так, дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу, тотожний за змістом та має силу первісного документа. Водночас в матеріалах справи відсутні докази втрати оригіналу виконавчого листа.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника Державної іпотечної установи щодо порушення місцевим судом принципу змагальності, то такі колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог. У даній справі заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, подана представником боржника ОСОБА_1 , стосувалася виключно питання можливості виконання виконавчого листа щодо неї. Суд першої інстанції не вирішував питання щодо прав та обов`язків іншого боржника – ОСОБА_2 .

Крім того, колегія суддів зауважує, що Державна іпотечна установа як стягувач не є представником іншого боржника у розумінні ст. 58 ЦПК України та має з ним протилежний правовий інтерес. Боржник ОСОБА_2 ухвалу суду першої інстанції не оскаржував та не позбавлений права звернутися до суду із самостійною заявою.

Щодо вимоги апелянта про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині, що перевищує 762 248,99 грн, то такі безпідставні, оскільки як зазначалося вище, суд дійшов саме такого висновку про що чітко зазначено у резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення є лише ті порушення процесуального права, які вплинули або могли вплинути на правильність вирішення справи. Оскільки суд не вирішував питання прав та обов`язків іншого боржника, відсутність його участі у розгляді заяви не могла вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого рішення.

За таких обставин доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду та не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Племяннікова Богдана Дементійовича та представника Державної іпотечної установи – адвоката Подольної Ольги Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 березня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта