Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №345/3685/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/3685/25

Провадження № 22-ц/4808/513/26

Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мунтяну Ігор Іванович,

на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року, ухвалене в складі судді Кулаєць Б.О.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.02.2021 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір № 810967459 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у розмірі 5050 грн на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-6622, яку відповідач вказав в заявці при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору факторингу, які продовжили строк дії договору факторингу. Відповідно до умов договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року.

04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договоро, що підтверджується реєстром боржників №б/н від 04.06.2025 року..

Зазначив, що станом на дату подання позовної заяви загальна сума заборгованості за кредитним договором становить – 17 962,85 грн, яка складається з 5050 грн - заборгованості по кредиту; 12 912 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; - 00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» вказану заборгованість за кредитним договором №810967459 від 28.02.2021 року, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 року у розмір 17 962,85 грн, з яких 5050 грн - заборгованості по кредиту; 12 912 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 2422, 40 грн судового збору та 3000 гривень за надання професійної правничої допомоги.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 . Стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що пунктом 1.2. договору №810967459 передбачено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Пункт 1.3. договору встановлює, що сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Звертає увагу суду, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції встановлюється факт, що відповідачем було порушено умови договору та не здійснено погашення кредиту та процентів за користуванням ним, що дає підстави вважати, що п1.3. договору в частині оплати всіх фактично нарахованих процентів не було виконано, а також не надано доказів, що позичальником активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Вважає, що п.1.3. договору не виконаний і договір є укладеним на строк, передбачений п.1.2. договору на 30 днів.

Скаржник зазначає, що враховуючи строк договору, нарахування відсотків можливе в межах кредитного договору, які мають бути розраховані наступним чином: 5 050*1.17%*30 = 1 772, 55 грн, а тому визначена судом сума заборгованості за відсотками у розмірі 12 912, 85 грн не є обґрунтованою та порушує умови договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5 050,00 грн (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*1,17 (процентна ставка)/100= 1 772,55 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів).

Пунктом 1.7.2. передбачено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, а саме 5 050,00 (сума виданого кредиту)* 2,30 (процентна ставка)/100 = 116,15 грн (сума за один день користування кредитом після закінчення дисконтного періоду), що здійснювалось за період 04.04.2021 -27.06.2021.

Зазначило, що за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором та за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.

Приписами ст. 625 ЦК України встановлено розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, які є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку, яка буде застосовуватись в період прострочення, тому всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору.

Згідно статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 17 962,85 грн і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору № 810967459 від 28.02.2021 року та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначеному договором.

Враховуючи, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору № 810967459 від 28.02.2021 року, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, а також, беручи до уваги правомірність набуття права вимоги позивачем за спірним кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в межах заявлених позовних вимог в розмірі 17962,85 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону,виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.02.2021 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на підставі заявки останнього було укладено договір кредитної лінії № 810967459 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 5050, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів у позику

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.п. 1.4.1 договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 427,05 (чотириста двадцять сім цілих п?ять сотих) процентів річних, що становить 1,17 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п.п. 1.4.3 договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Відповідно до п.п. 1.7.1, 1.7.2 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, розміні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак, при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов?язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 4.2. договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання.

Згідно з п. 4.3 кредитного договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Факт перерахування коштів у сумі 5050 грн відповідачу на вказану у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням від 28.02.2021 року.

Згідно із розрахунком заборгованості, який надано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 року станом на 04.05.2021 року заборгованість становить 11 574,60 грн, з яких: 5050 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 640,75 грн – заборгованість за процентами.

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТзОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 132 від 04.05.2021 на виконання договору факторингу № 28/1118-01 до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 на суму 11690,75 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості, який надано ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 року станом на 31.07.2021 року заборгованість становить 17 962,85 грн, з яких: 5050 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 912,85 грн – заборгованість за процентами.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, за яким від ТОВ «Таліон Плюс»» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 на суму 17962,85 грн., що підтверджується витягом з реєстру права вимоги № 10 від 31.07.2023.

04.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого ТзОВ «Юніт Капітал» зобов`язується передати в розпорядження ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату, а ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТзОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому для третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з витягом з Реєстру боржників від 04.06.2025 на виконання договору факторингу № 04/06/25-Ю до ТзОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 на суму 17962,85 грн.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 810967459 від 28.02.2021 року у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора MNV6АR52, в якому були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів.

Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факт перерахування коштів у сумі 5050,00 грн відповідачу на вказану у заявці на отримання грошових коштів в кредит банківську карту № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням від 28.02.2021 року.

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.

Внаслідок послідовного укладення договорів факторингу про відступлення прав вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 року.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором 810967459 від 28.02.2021 року станом на момент подання позовної заяви у розмірі 17 962,85 грн, яка складається з 5050,00 грн - заборгованості по кредиту; 12 912 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.(пункт 1.3. договору).

Відповідно до п.п. 1.4.1 договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 427,05 (чотириста двадцять сім цілих п?ять сотих) процентів річних, що становить 1,17 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п.п. 1.4.3 договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.7.2 договору сторони погодили, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 4.2. договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору.

Згідно з п. 4.3 кредитного договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів пролонгації кредитного договору № 810967459 від 28.02.2021 року відповідно до умов п. 1.3. договору, а саме позивачем не надано докази того, що ОСОБА_1 протягом дисконтного та пільгового періоду здійснено оплату всіх фактично нарахованих процентів, та те, що ним в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

За таких обставин у кредитора наявні підстави для нарахування процентів лише в межах строку кредитування встановленого п.1.2 договору.

Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 5050 грн слід проводити із відсоткової ставки 1,17%, яка обмежується 30 днями та їх загальний розмір становить 1 772,55 грн (5050 грн х 1,17% х 30 днів).

Водночас, як вбачається із розрахунку заборгованості, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» після закінчення дисконтного періоду, що фактично є закінченням строку кредитування, відповідно п. 1.7.2 продовжував нараховувати проценти за процентною ставкою 2,3% за кожен день користування кредитом.

При цьому, відповідно до умов п. 4.3. кредитного договору, вказані нарахування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України (п.4.4).

Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.

З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору, у даному випадку, нарахування відсотків могло відбуватись лише протягом 30 днів, а саме за період з 28.02.2021 по 29.03.2021 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

Суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків за користування кредитом, в той час як нараховані за межами строку кредитування проценти не є процентами за користування кредитом, а згідно пункту 4.3 кредитного договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, а отже позов в цій частині не підлягав задоволенню.

З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом після 29.02.2021 року, тобто поза межами строку кредитування.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та помилково дійшов висновку про стягнення відсотків поза межами строку кредитування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не в повній мірі відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 та стягнення з останнього на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості в розмірі 6 822,55 грн, яка складається з 5050 грн заборгованість за тілом кредиту та 1 772,55 грн – заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

За подання позовної заяви позивачем ТОВ «Юніт Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,4 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №18153 від 11.07.2025 (а.с.16).

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.02.2026 (а.с.102).

Позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» задоволено на 37,98%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягав стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 920,02 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 62,02 %, том з позивача на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2253,55 грн.

Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 333,54 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Тараненко та партнери»; додаткову угоду №25770554574 від 05.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової №05/06/25-01 від 05.06.2025 року на загальну суму 7000 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012 року виданого на ім`я Тараненка А.І.; довіреність від 05.06.2025 року.

Позивачем було документально доведено понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Враховуючи характер правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Тараненко А.І. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 2658,60 грн (7000 грн * 37,98 %).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на її користь витрати на правничу допомогу в Івано-Франківському апеляційному суді в розмірі 10 000 грн.

На підтвердження витрат до апеляційної скарги додано договір про надання правничої допомоги № 34123963 від 20 листопада 2025 року, згідно п. 1.2. якого за цим договором надається послуги щодо супроводу справи клієнта в суді апеляційної інстанції. Пунктом 2.3 даного договору вартість послуг адвоката становить 10 000 грн.

Згідно акту надання послуг до договору про надання правничої допомоги № 34123963 від 20 листопада 2025 року адвокат зобов`язується надати правову допомогу, а клієнт оплатити надання таких послуг: первинна консультація, підготовка та подання апеляційної скарги, представництво клієнта до отримання судового рішення, загальна вартість яких становить 10 000 грн.

Відповідачем документально підтверджено та доведено витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти розміру вартості виконаних робіт, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ст. 141 ЦПК України, тому підлягають перерозподілу з урахуванням складності справи.

Колегія суддів оцінивши подані стороною відповідача докази, заяву представника позивача про не співмірність витрат адвоката з обсягом робіт, враховуючи, складність справи, реальність (дійсність та необхідність), обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу розміру виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, а саме те, що апеляційна скарга містить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву та те, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яку просить стягнути ОСОБА_1 на свою користь з ТОВ «Юніт Капітал» до 5 000 грн.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з урахуванням принципу пропорційності на користь відповідача з позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3101 грн (5 000 * 62,02% грн).

З огляду на приписи ч.1 ст.141 ЦПК України суд зобов`язує позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю відповідачу, а саме: судовий збір у розмірі у розмірі 1 333,54 грн, витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 442, 40 грн. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мунтяну Ігор Іванович, задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 зареєстрований адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: 01024, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, заборгованість за кредитним договором № 810967459 від 28.02.2021 у розмірі 6 822,55 грн, з яких 5050 грн заборгованість за тілом кредиту та 1 772,55 грн – заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: 01024, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 зареєстрований адресою АДРЕСА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 333,54 грн, витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 442, 40 грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 березня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева