Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №591/568/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/568/26

Провадження № 2/591/192/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання – Волкової Є.Р.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Сергеєвої С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 591/568/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 та свої вимоги мотивує тим, що 08 жовтня 2021 року між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» було укладено договір № 3491758, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 8000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом 1800 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Крім того, 11 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено договір № 77251492, відповідно до умов якого відповідачці було надано позику у сумі 2692 грн зі сплатою фіксованої базової процентної ставки у розмірі 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою.

Позивач зазначає, що набув право вимоги до відповідачки за укладеним між нею та ТОВ «Мілоан» кредитним договором № 3491758 на підставі укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» договору від 13 січня 2022 року № 13-01/2022-79 та на підставі укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» договору від 10 січня 2023 року № 10-01/2023.

Окрім того, позивач набув право вимоги до відповідачки за укладеним між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитним договором № 77251492 на підставі укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» договору від 22 лютого 2022 року № 22/02/2022 та на підставі укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» договору від 10 березня 2023 року № 10-03/2023/01.

Вказує, що заборгованість за кредитними договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Так, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 3491758 від 08 жовтня 2021 року становить 52200 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 8000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 42600 грн, заборгованість за комісіями – 1600 грн.

Окрім того, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 77251492 від 11 жовтня 2021 року становить 8192 грн 82 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 2692 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 5500 грн 38 коп., нараховані 3 % річних – 0,44 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитним коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами становить 60392 грн 82 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 10692 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 48100 грн 38 коп., заборгованість за комісіями – 1600 грн, нараховані 3 % річних – 0,44 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з неї на користь позивача фактично отриману суму кредитних коштів – 10692 грн та відсотки за користування кредитом в розмірі 20 % від суми тіла кредиту, що становить 2138 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовити. При цьому, зазначає, що визнає позовні вимоги в частині наявної заборгованості за тілом кредиту, але відсотки за користування кредитом вона погоджується сплатити лише в розмірі 20 % від суми тіла кредиту, оскільки визначений в договорах розмір відсотків не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та є несправедливим. Крім того, відповідачка просить зменшити суму відшкодування судових витрат на правничу допомогу до 1000 грн та стягнути з неї суму пропорційно заявленим позовним вимогам (а.с. 138-141).

25 лютого 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Зауважує, що у розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. У свою чергу, відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, у тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам (а.с. 144-148).

25 лютого 2026 року відповідачка подала заперечення на відповідь на відзив, у якому вважає, що позивачем не спростовано обґрунтованість її позиції, викладеної у відзиві (а.с. 151-152).

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Сергеєва С.А. підтримали позицію, викладену у відзиві та запереченні на відповідь на відзив та просили позов задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, відсотки у розмірі 20 % від суми отриманих кредитів. Також заявили клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вона є непропорційною сумі основних зобов`язань і сумі доходів відповідачки, позовна заява є стандартною формою, тому вважають, що визначена позивачем сума правничої допомоги є завищеною.

Позивач про розгляд справи повідомлений судом належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши думку відповідачки та її представника про часткове задоволення позову, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3491758, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 8000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором (а.с. 20 на звороті – 24, 25 – 27).

За умовами договору кредит надається строком на 15 днів з 08 жовтня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23 жовтня 2021 року.

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1600 грн, яка нараховується за ставкою 20,0 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2 договору сторони визначили розмір процентів за користування кредитом: 1800 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6).

Пунктом 2.2. договору передбачена плата за кредитом:

Згідно пункту 2.2.1 позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1.-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п.2.3 договору.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору.

Відповідно до 2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п.1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3. договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування.

У п. 2.3.1 зазначено, що продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

Відповідно до пункту 2.3.1.1. пролонгація на пільгових умовах:

позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження 3 дні – 3 %, строк продовження 7 днів – 5 %, строк продовження 15 днів – 10 %.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

Відповідно до п.2.3.1.2 договору пролонгація на стандартних (базових) умовах:

позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

З довідки ТОВ «Мілоан» вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3491758 від 08 жовтня 2021 року ідентифікована ТОВ «Мілоан». Договір підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор F14367, час відправки ідентифікатора позичальнику 08 жовтня 2021 року, номер телефону, на який було направлено ідентифікатор: НОМЕР_1 (а.с. 32).

З квитанції від 08 жовтня 2021 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 – 8000,00 грн (а.с.32 на звороті).

Відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» по кредитному договору 3491758 відображає нарахування комісії та процентів згідно п. 1.5.2 договору за період з 08 жовтня 2021 року по 23 жовтня 2021 року та процентів згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору за період з 24 жовтня 2021 року по 22 грудня 2021 року (а.с. 33).

Крім того, 11 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77251492 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), згідно умов якого відповідачці було надано позику у сумі 2692 грн на строк 14 днів зі сплатою фіксованої базової процентної ставки у розмірі 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. Дата повернення позики 25 жовтня 2021 року. Орієнтовна загальна вартість позики 2695 грн 77 коп. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 8).

13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі, до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 3491758 (а.с. 36-40, 41-49).

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, згідно якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (реєстрі боржників), у тому числі, до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 3491758 (а.с. 62 на звороті – 67, 68 – 77).

Крім того, 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників за договорами позики, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі, до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 77251492 (а.с. 49 на звороті – 54, 55-62).

В подальшому, 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, згідно якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (реєстрі боржників), у тому числі, до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 77251492 (а.с. 78-83, 84-93).

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено та відповідачкою не заперечується в судовому засіданні факт укладення між нею та ТОВ «Мілоан» кредитного договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису. Також в судовому засіданні відповідачка визнала факт отримання нею кредитних коштів у сумі 8000 грн за укладеним кредитним договором та визнала положення кредитного договору щодо обов`язку повернути кредитні кошти в сумі 8000 грн.

Окрім того, в судовому засіданні відповідачка визнала факт укладення між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору позики, факт отримання нею коштів за договором позики у сумі 2692 грн, а також обов`язок повернути позику в сумі 2692 грн.

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідачка визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами в частині заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Так, положеннями пункту 1.5.2 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит від 08 жовтня 2021 року № 3491758 передбачено проценти за користування кредитом: 1800 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У пунктах 1.3, 1.4 сторони визначили строк кредитування – 15 днів з 08 жовтня 2021 року та термін повернення кредиту та процентів за користування кредитом: 23 жовтня 2021 року.

Разом з тим, у пункті 2.3 укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили умови пролонгації строку кредитування.

Зокрема, пунктом 2.3.1.2 цього ж договору передбачено пролонгацію на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

При цьому, пунктом 1.6 укладеного між сторонами кредитного договору визначена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом, що становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена можливість продовження строку договору шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Ураховуючи, що відповідачка не надала, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту виконання нею обов`язку зі своєчасного та у повному обсязі повернення кредитних коштів та сплати процентів у межах строку кредитування, суд дійшов висновку, що відбулась пролонгація кредитного договору на стандартних (базових) умовах строком на 60 днів, тобто до 22 грудня 2021 року, що підтверджується також відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с. 33).

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3491758 ТОВ «Мілоан» здійснено нарахування процентів за користування кредитом згідно п. 1.5.2 договору за період з 09 жовтня 2021 року по 23 жовтня 2021 року та процентів згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору за період з 24 жовтня 2021 року по 22 грудня 2021 року (а.с. 33).

На момент укладення договору факторингу між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» (13 січня 2022 року) заборгованість відповідачки складала у загальному розмірі 35400 грн, а саме: тіло кредиту – 8000 грн, проценти – 25800 грн, комісія за кредит – 1600 грн (а.с. 49).

Водночас, з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що у період з 13 січня 2022 року по 10 січня 2023 року відповідачці було нараховано відсотки в сумі 16800 грн, внаслідок чого заборгованість відповідачки станом на 10 січня 2023 року склала 52200 грн, а саме: тіло кредиту – 8000 грн, проценти – 42600 грн (25800 грн + 16800 грн), комісія за кредит – 1600 грн (а.с. 34 на звороті).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» заборгованість ОСОБА_1 станом на 08 січня 2026 року складає у загальному розмірі 52200 грн, а саме: заборгованість по основній сумі кредиту – 8000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (10 січня 2023 року) – 42600 грн, заборгованість за комісією – 1600 грн (а.с. 35 на звороті).

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що здійснюючи нарахування процентів після закінчення дії договору, з урахуванням пролонгації строку, ТОВ «Вердикт Капітал» на власний розсуд змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд доходить висновку, що нарахування процентів після закінчення дії договору із розрахунку 5 % річних є не правомірним, оскільки проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені в договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами – проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто припинення нарахування передбачених договором процентів можливе у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором про споживчий кредит від 08 жовтня 2021 року № 3491758, а саме: в сумі 25800 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договором позики від 11 жовтня 2021 року № 77251492, суд зазначає таке.

Як вбачається із договору позики від 11 жовтня 2021 року № 77251492, сума позики за спірним договором становить 2692 грн (пункт 2.1.). Строк позики – 14 днів. Дата надання позики – 11.10.2021, а дата повернення позики – 25.10.2021. Денна процентна ставка 1,99 %. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину) – 2,70 % (а.с. 8).

Судом встановлено і відповідачкою визнано, що, отримавши суму позики, відповідачка ОСОБА_1 так і не повернула її позивачу з відсотками, як було передбачено договором.

Відповідно до пунктів 16, 17 договору позики, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування.

Водночас, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», тобто станом на момент укладення спірного договору, була установлена у 2021 році мінімальна заробітна плата: у місячному розмірі: з 1 січня – 6000 гривень, з 1 грудня – 6500 гривень.

Таким чином, ураховуючи, що сума позики за укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договором позики від 11 жовтня 2021 року № 77251492 становила 2692 грн, що не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування позикою понад встановлений договором строк не відповідає положенням укладеного між сторонами договору позики, тому є неправомірним. Так, положеннями договору позики передбачено право позикодавця нараховувати пеню, а не проценти за користування позикою понад встановлений договором строк, оскільки сума отриманої відповідачкою позики не перевищувала розміру однієї мінімальної заробітної плати станом на день укладення договору позики.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення процентів за користування позикою в межах строку договору позики, тобто, за період з 11 жовтня 2021 року по 25 жовтня 2021 року. Сума процентів за користування позикою розраховується наступним чином: 2692 грн * 1,99 % * 14 днів = 749 грн 99 коп. Разом з тим, як вбачається з даних по кредиту, відповідачкою 27 жовтня 2021 року здійснено часткову оплату процентів за користування кредитом на суму 70 грн 98 коп. Відтак, сума процентів за користування позикою, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, складає 679 грн 01 коп. (749,99 грн – 70,98 грн).

У той же час, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

За нормами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :

«згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У договорі про споживчий кредит № 3491758 від 08 жовтня 2021 року, укладеному між відповідачем та ТОВ «Мілоан», містяться умови про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту, а саме:

пункт 1.5 «загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 340,00 грн в грошовому виразі та 553,031.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 11400,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань»;

пункт 1.5.1 «комісія за надання кредиту: 1600 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово»;

пункт 2.2.1 «позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору»;

пункт 2.3.1.1 «пролонгація на пільгових умовах:

позичальник має право неодноразово продовжувти строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documems і є невід`ємною частиною нього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту.

пункт 2.4.1 «позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації – не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування»;

пункт 2.4.3 «з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань позичальника по погашенню кредиту, комісії, процентів та пені позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає товариству здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника, відкритих ним у банках, у розмірі, що становить суму кредиту, комісії за надання кредиту, процентів, штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань позичальника перед кредитодавцем, за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань, передбачених цим договором, а також ініціювати переказ та здійснювати договірне списання коштів за правилами відповідної платіжної системи, якщо списання здійснюється у платіжній системі».

Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Позивачем порушено питання про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією в сумі 1600 грн.

Договір про споживчий кредит № 3491758 від 08 жовтня 2021 року у частині встановлення комісії за надання кредиту є нікчемним.

Суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Ураховуючи, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії у розмірі 1600 грн.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 08 жовтня 2021 року № 3491758 у розмірі 33800 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 8000 грн, заборгованість за процентами – 25800 грн.

Окрім того, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 11 жовтня 2021 року № 77251492 у розмірі 3371 грн 54 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 2692 грн, заборгованість за процентами – 679 грн 01 коп., нараховані 3 % річних – 0,44 грн (нараховані у період з 22.02.2022 по 23.02.2022, що підтверджується розрахунком заборгованості, а.с. 34).

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 37171 грн 54 коп. (33800 грн + 3371,54 грн).

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 61,55 % (37171,54 грн * 100 % / 60392,82 грн), тому з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові втрати зі сплати судового збору у сумі 1638 грн 71 коп. (61,55 % від 2662,40 грн).

Крім того, позивач ставить питання про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідачки заявила клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки визначена позивачем сума понесених витрат є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. Для підтвердження розміру цих витрат позивач надав копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 98 на звороті – 100), заявки на надання юридичної допомоги № 511 від 01 грудня 2025 року та витяг з акта № 17 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року (а.с. 104).

Суд погоджується із запереченням сторони відповідача, що розмір заявлених позивачем витрат за надання правничої допомоги 16000,00 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

З врахуванням принципів реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, тому клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. За таких обставин, на підставі ст.ст. 133, 137 ЦПК України, з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 6000 грн. Відповідно, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3693 грн (61,55 % від 6000 грн).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 137, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами в сумі 37171 грн 54 коп., судовий збір у сумі 1638 грн 71 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3693 грн.

У задоволенні ін шої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова