Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №635/240/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/240/26

Провадження № 2-о/635/91/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю присяжних Вародової О.М., Мухтарової Л.П.

секретаря Старишко Д.В.

заявника ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

07.01.2026 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить оголосити померлим свого батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти з 26.03.2022 р. у с. Мала Рогань Харківського району Харківської області.

В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Село Мала Рогань було окуповане в перші дні війни 24 лютого 2022 року, в той час батько заявника перебував у себе вдома і не виїжджав за межі села. Після цього з ним втратився і телефонний зв`язок. 26 березня 2022 року село Мала Рогань було визволене від окупації. Наступного дня заявник та його бабуся, яка приходиться матір`ю ОСОБА_3 , поїхали до села Мала Рогань за місцем проживання батька, однак його там його не виявилось. Сусіди та знайомі повідомили, що з початку окупації села вони бачили ОСОБА_3 , а потім він зник. Також деякі односельці казали, що він ніби загинув від окупантів. Оскільки самостійні пошуки батька вийшли безрезультатними, його бабця ОСОБА_4 21.04.2022 р. звернулась з заявою відділення поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області про те, що її син ОСОБА_3 зник безвісти, відомості про що було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 ККУ за № 12022221170001222. Харківською обласною прокуратурою було повідомлено, що слідчим відділом Управління СБ України в області не здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях, де затримувався чи у яких повідомлено про підозру ОСОБА_3 . Відділенням поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області повідомлено, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. Також повідомлено, що ОСОБА_3 оголошений у державний розшук, вживаються заходи, щодо встановлення його місцезнаходження. Враховуючи, що станом на дату подання заяви ОСОБА_3 так і не був знайдений, що є значним часом більш ніж три роки є всі підстави вважати, що він дійсно загинув під час окупації села Мала Рогань. Оголошення батька померлим необхідне задля забезпечення схоронності належного йому майна, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 08.01.2026 р. провадження у справі відкрито.

Ухвалою суду від 05.02.2026 р. витребувано додаткові докази по справі.

В судовому засіданні заявник, заінтересована особа ОСОБА_2 заяву підтримали з підстав, викладених у ній.

Суд, вислухавши заявника, заінтересовану особу ОСОБА_2 , допитавши свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Роганською селищною радою Харківського району Харківської області.

17.01.2023 р. за № 1781/459 на ім`я ОСОБА_6 направлено сповіщення сім`ї №40, яким сповіщено, що відданий Військовій присязі захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, зник безвісти 14.01.2023 ОСОБА_7 .

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221170001222 від 21.04.2022 р. внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України за заявою ОСОБА_4 про зникнення безвісти 27.03.2022 р. її сина ОСОБА_3 , який проживав у с. Мала Рогань Харківського району Харківської області.

З листа Харківської обласної прокуратури від 03.04.2023 року вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України в області не здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях, де затримувався чи у яких повідомлено про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, у провадженні слідчого відділу відділення поліції № 1 Харківського РУП №2 ГУНП в області перебуває кримінальне провадження № 12022221170001222 від 21.04.2022 розпочате за фактом безвісного зникнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. У кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування, процесуальне керівництво здійснюється Харківською окружною прокуратурою. До Харківського РУП №2 ГУНП в області ОСОБА_3 не доставлявся, жодні слідчі дії за його участю не проводились.

Згідно листа Харківської обласної прокуратури від 04.03.2024 року СВ ВП №1 Харківського РУП №2 ГУНП в області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022221170001222 від 21.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 . Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії направлені на встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 .

Відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області листом від 06.03.2024 року повідомило, що за фактом зникнення безвісті ОСОБА_3 у провадженні СВ відділення поліції №1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, що внесені до ЄРДР за № 12022221170001222 від 21.04.2022 за ч. 1 ст. 115 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. Також повідомлено, що ОСОБА_3 оголошений у державний розшук, вживаються заходи, щодо встановлення його місцезнаходження.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_3 – її син, жив у с. Мала Рогань Харківського району Харківської області. Після окупації села всі виїхали, а він залишився, оскільки доглядав сусіда, який не міг ходити. Проживав із співмешканкою. В період окупації села вона передавала сину продукти через його співмешканку. Після деокупації села, 27.03.2022 рок вона намагалась пройти до села, але її не пустили військові. Зі слів сусідів, його забрали військові ЗСУ. Вона шукала сина, зверталась до правоохоронних органів, однак його так і не знайшли.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що знає ОСОБА_3 з дитинства. ОСОБА_3 проживав у с. Мала ОСОБА_8 зі співмешканкою, після окупації села він не виїхав і проживав у селі. Після деокупації села, зі слів сусідів, його забрали військові і більше його ніхто не бачив.

Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.02.2026 р. відомості щодо перетинання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією в період з 01.01.2022 р. по 10.02.2026 р. в базі даних не виявлено.

Згідно відомостей Інформаційного центру ГУ НП України в Харківській області від 10.02.2026 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.04.2022 року розшукується відділенням поліції № 1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області як особа, зникла безвісти за особливих обставин.

З відповіді Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.02.2026 р. актові записи про зміну імені та смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не значаться.

Згідно листа ДП «Український національний центр розбудови миру» від 09.03.2026 р. відомості про перебування у полоні ОСОБА_3 відсутні.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 307 ЦПК України, суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 3 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі №591/1461/19.

Встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, яка загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошених громадянина померлим.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, які в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 зник безвісти в період окупації с. Мала Рогань Харківського району Харківської області в період з 24.02.2022 р. по 30.04.2022 р., відсутність інформації про ОСОБА_3 протягом чотирьох років та результатів заходів, спрямованих на встановлення його місцезнаходження, суд доходить висновку про ці докази свідчать про обґрунтоване припущення смерті останнього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 розглянула, зокрема, питання щодо початку відліку строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Так, оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Також у цій постанові ВП ВС наголосила на тому, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

Так як Наказ № 309 втратив чинність, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 на території с. Мала Рогань Харківського району Харківської області велися активні бойові дії з 24.02.2022 по 30.04.2022 року. Отже, з цього моменту має вираховуватись строк, визначений ч. 2 ст. 46 ЦК України, так як відповідно до неї фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Таким чином вбачається, що на території ймовірної загибелі ОСОБА_3 активні бойові дії закінчилися 30.04.2022 року і з цього часу минуло більше двох років від дня закінчення активних бойових дій на місцевості ймовірної загибелі батька заявника.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259,265,268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перківка Вовчанського району Харківської області, який зник безвісти в с. Мала Рогань Харківського району Харківської області.

Днем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим.

Після набрання законної сили рішення про оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України надіслати рішення суду відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи.

Роз`яснити учасникам справи положення частини другої статті 47, частини першої статті 48 Цивільного кодексу України про те, що спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.03.2026 р.

Суддя О.М. Якішина

Присяжні Л.П. Мухтарова

О.М. Вародова