Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №619/1823/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1823/26

провадження № 1-кп/619/329/26

ВИРОК

іменем України

25 березня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12026225820000004 від 17.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мостове Миколаївської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у порушення ст. ст. 17, 65 Конституції У країни, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в період часу з 01.11.2024 по 01.02.2025 відповідно до Бойового наказу командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр на оборонний бій № 319 дск від 09.10.2024, Бойового наказу командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 337 дск від 01.11.2024, Бойового наказу командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 338 дск від 03.11.2024, Бойового наказу командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 339 дск від 03.11.2024, Бойового наказу командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 340 дск від 06.11.2024, Бойового наказу командира 409 осб 22 омбр № 341 дск від 06.11.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 342 дск від 07.11.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 343 дск від 07.11.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 344 дск від 08.11.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 347 дск від 12.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 348 дск від 13.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 349 дск від 13.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 350 дск від 14.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 351 дск від 15.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 352 дск від 15.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 об 22 омбр № 353 дск від 17.11.2024, Бойового розпорядження командира 409 ос 22 омбр № 354 дск від 17.11.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 355 дск від 19.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 356 дск від 24.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 357 дск від 28.11.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 ооб НОМЕР_3 омбр № 358 дск від 30.11.2024, Рапорту начальника штабу-заступника командира військової частини № 2964 від 01.12.2024, Бойового наказу командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 319 дск на оборонний бій від 09.10.2024, Бойового наказу командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 363 дск на оборонний бій від 07.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб 22 омбр № 359 дск від 02.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 360 дск 03.12.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 361 дск від 03.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 364 дск від 08.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 365 дск від 09.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 366 дск від 11.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 367 дск від 11.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 368 дск від 12.12.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 368/1 дск від 12.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 369 дск від 12.12.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 370 дск від 14.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 371 дск від 15.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 372 дск від 16.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 373 дск від 17.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 374 дск від 20.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 374/1 від 20.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 375 дск від 21.12.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 375/1 дск від 21.12.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 377 дск від 25.12.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 378 дск від 25.12.2024, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб НОМЕР_3 омбр № 381 дск від 27.12.2024, Бойового наказу командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 363 дск на оборонний бій від 07.12.2024, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 1 дск від 02.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб 22. омбр № 2 дск від 03.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 3 дск від 04.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 4 дск від 09.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 5 дск від 09.01.2025. Бойового розпорядження командира 409 осб 22 омбр № 6 дск від 09.01.2025, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 ооб 22 омбр № 7 дск від 09.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 10 дск від 13.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 11 дск від 13.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 13 дск від 16.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 13/1 дск від 17.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 14 дск від 18.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 16 дск від 21.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 18 дск від 25.01.2025, Бойового розпорядження командира 409 осб НОМЕР_3 омбр № 19 дск від 26.01.2025, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб 22 омбр № 20 дск від 26.01.2025, Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб 22 омбр № 22 дск від 27.01.2025 Бойового розпорядження командира НОМЕР_2 осб 22 омбр № 23 дск від 27.01.2025 у період часу з 01.11.2024 по 01.02.2025 повинен був перебувати на бойових позиціях в населеному пункті Уди Харківської області, але фактично 15.11.2024, 17.11.2024, 19.11.2024, 21.11.2024, 23.11.2024, 25.11.2024, 27.11.2024, 28.11.2024, 29.11.2024, 30.11.2024, 07.12.2024, 08.12.2024, 09.12.2024, 10.12.2024, 11.12.2024, 12.12.2024, 17.12.2024, 19.12.2024, 20.12.2024, 14.12.2024, 15.12.2024, 16.12.2024, 05.01.2025, 11.01.2025, 13.01.2025, 16.01.2025, 19.01.2025, 22.01.2025, 25.01.2025, 27.01.2025, 29.01.2025 там не знаходився.

Маючи умисел, направлений на протиправне заволодіння бюджетними коштами, які виділялись з державного бюджету України для нарахувань та виплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 відповідно до встановленого порядку та обсягах визначеним діючим законодавством, ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний намір, шляхом зловживання довірою посадових осіб військової частини НОМЕР_4 не повідомив їм про своє перебування поза територією, зазначеною у бойових розпорядженнях задля здійснення подальших їй нарахувань та виплат.

У результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_2 , передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, шляхом зловживання довірою, не маючи на те законних підстав, отримав відповідно до довідки з військової частини НОМЕР_4 виплати грошового забезпечення за дні свого перебування поза межами бойових позицій у розмірі 107 526 грн 88 коп, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , які виразилися у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим ОСОБА_3 , з урахуванням положень цього параграфа.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

До обвинувального акта прокурором додано клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Крім того, до обвинувального акта додано письмову згоду ОСОБА_2 , яка складена за участі його захисника адвоката ОСОБА_4 .. Згідно змісту згоди ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні, цивільний позов визнає. У вказаній заяві захисником ОСОБА_4 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_2 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності, а також визнання ним цивільного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 381, ч. 1 ст. 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження містять дані на підтвердження того, що обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненому проступку та всі обставини, які ставляться йому в провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2 та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнаються судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостями про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, ставлення винного до скоєного, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність завданої шкоди, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу, у межах санкції цієї статті.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_2 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Харківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону звернулася до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України, а саме Військової частини НОМЕР_4 , та пред`явила до ОСОБА_2 цивільний позов у порядку ст. 128 КПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про стягнення з обвинуваченого суму матеріальної шкоди, заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням, у розмірі 107 526 (сто сім тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень 88 копійок на користь військової частини НОМЕР_4 .

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 цивільний позов визнав у повному обсязі, захисник ОСОБА_4 підтвердив добровільність беззаперечного визнання такого цивільного позову.

Суд, дослідивши докази, надані цивільним позивачем прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, яка звернулася до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України, а саме Військової частини НОМЕР_4 , на підтвердження позовних вимог, враховуючи беззаперечне визнання ОСОБА_2 такого цивільного позову, вважає, що позовні вимоги прокуратури підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Вирішуючи зазначений позов про стягнення спричиненої матеріальної шкоди, суд вважає його документально доведеним в частині понесених витрат.

За таких обставин цивільний позов прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а саме Військової частини НОМЕР_4 до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування суми матеріальної шкоди, заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням, у розмірі 107 526 (сто сім тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень 88 копійок, слід задовольнити, та стягнути цю суму з ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_4 .

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисячнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Цивільний позов прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а саме Військової частини НОМЕР_4 , - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь військової частини НОМЕР_4 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , р/р UA238201720313251001204003690, МФО 820172, ЄДРПОУ 26637232 (призначення платежу - погашення збитків завданих державі за фактом безпідставного нарахування грошового забезпечення ПІБ, згідно наказу/ЄРДР/підстави(вказувати обов`язково), суму матеріальної шкоди, заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням, у розмірі 107 526 гривень (сто сім тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень 88 копійок

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1