Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №398/8238/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/8238/25

провадження №: 2/398/1456/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" березня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Молонової Ю.В., при секретарі Борозні Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник Банковський Олег Георгійович, до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа Перша олександрійська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2025 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник Банковський О.Г., звернувся до суду із позовом до Пантаївської селищної ради, третя особа Перша олександрійська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Державним нотаріусом Першої Олександрійської держанотконтори відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на підтвердження права власності спадкодавця надано Договір купівлі-продажу, зареєстрований на Універсальній товарній біржі «ПАРТНЕР» 26.12.2001 за реєстраційним номером 764. Зазначений вище Договір не відповідає положенням ст.ст. 47 та 227 ЦК УРСР від 18.07.1963 р. № 1540-VI, який діяв на момент його укладення. Таким чином, позивач позбавлений права реалізувати свої спадкові права, тому вимушений звернутися до суду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Постановою від 01.11.2025, державний нотаріус Першої олександрійської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру під АДРЕСА_1 , після його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підставою відмови стало те, що на підтвердження права власності спадкодавця надано Договір купівлі-продажу, зареєстрований на Універсальній товарній біржі «ПАРТНЕР» 26.12.2001 за реєстраційним номером 764. Зазначений вище Договір не відповідає положенням ст.ст. 47 та 227 ЦК УРСР від 18.07.1963 р. № 1540-VI, який діяв на момент його укладення (а.с.12).

Згідно з копією Договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2001, укладеного на Універсальній товарній біржі «ПАРТНЕР», ОСОБА_2 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13).

Згідно з копією Архівної довідки №952 від 29.10.2025, право власності на квартиру по АДРЕСА_2 за архівними даними КП «ОМБТІ» належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 26.12.2001, зареєстрованого на Універсальній товарній біржі «ПАРТНЕР» р№764 (а.с.14).

Також судом досліджено копію спадкової справи №484/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_1 у передбачений законом строк подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 . Крім цього, ОСОБА_3 подав заяву про відмову від спадщини після смерті дружини ОСОБА_2 на користь сина ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає (а.с.55-70).

Як передбачено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Положеннями ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 статті 1268 ЦК України).

У відповідності до розділу 10, п. 4, п. п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України), та є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В постанові Верховний Суд України від 04.04.2011 року (справа № 3-18гс 11) роз`яснено, що згідно з вимогами статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Аналогічні роз`яснення містяться і в пункті 37 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІ1 «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню, (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Відповідно до діючого на даний час законодавства, саме ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що судом було встановлено правомірність набуття спадкодавцем ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , до Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа Перша олександрійська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на квартину АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Молонова