Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №182/7511/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7511/25

Провадження № 2/0182/2238/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.03.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що з 26 листопада 2005 року по 15 травня 2015 року вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зараз є повнолітнім, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі виконавчого листа, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області 29 березня 2010 року, на її користь із відповідача було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів та заробітку до досягнення дитиною 18-річного віку та, на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року, на її користь з відповідача присуджено стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини усіх видів доходів та заробітку до досягнення дитиною 18-річного віку. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, тому, з відповідача було припинено стягнення аліментів на утримання сина, тобто, на дату звернення із цією заявою, з відповідача присуджено стягувати аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 . Зважаючи на те, що аліменти на утримання сина вже не стягуються, а також, зважаючи на зміну обставин, вважає за можливе збільшити розмір аліментів, які присуджено стягнути з відповідача на утримання неповнолітньої доньки. Тому, на підставі викладеного, просить суд ухвалити рішення, яким збільшити розмір аліментів, що стягуються на її користь з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/6 частини до 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходів.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2026 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.21-22).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву не скористався, при цьому, на адресу суду надав заяву, в якій просив суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечував (а.с.24).

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

У відповідності до ч.2 ст.51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до ст.5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом №11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Згідно ст.200 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як встановлено судом, сторони по справі з 26 листопада 2005 року по 15 травня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-7). На підставі виконавчого листа, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області 29 березня 2010 року, на користь позивачки з відповідача було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів та заробітку до досягнення дитиною 18-річного віку та, на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року, на користь позивачки з відповідача присуджено стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини усіх видів доходів та заробітку до досягнення дитиною 18-річного віку (а.с.8-9).

Як вбачається з матеріалів справи та, зокрема, з підстав звернення до суду з даним позовом, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, тому, з відповідача було припинено стягнення аліментів на утримання сина. Тобто, з урахуванням матеріалів справи, на дату звернення до суду, з відповідача стягуються аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватись до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною, ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, встановлений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений чи збільшений за рішенням суду за позовом платника чи одержувача аліментів в разі зміни матеріального чи сімейного положення, погіршення чи покращення здоров`я когось з них.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.

Таким чином, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

З урахуванням викладених обставин, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, що, в даному випадку, буде відповідати вимогам чинного законодавства та, в тому числі, частці стягуваних аліментів на одну дитину.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги щодо зміни розміру аліментів на утримання дитини є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.180-182, 183 СК України, ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити.

Змінити розмір аліментів, які стягнуто на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року у справі № 182/2231/15-ц про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягнувши з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.) 20 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал