Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №182/1579/24 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1579/24

Провадження № 2/0182/56/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.03.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом адвоката Великанова Микити Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Великанова Микити Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обгрунтування заявлених вимог представника позивача, з урахуванням уточненої позовної заяви, посилається на те, що 14 січня 2005 року між ОСОБА_1 та відповідачкою по справі було зареєстровано шлюб, який рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2023 року було розірвано. За час перебування в шлюбі подружжя придбало наступне майно:

- житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ;

- телевізор Samsung 43TU8500UXUA,s/nof 963HIN500363(of 933HIN500363), вартістю 15 500 грн. 00 коп.;

- електропила (пила ланцюгова електрична) моделі CSE-2840, вартістю 2 100 грн. 00 коп.;

- верстак заточний (верстат заточувальний електричний) моделі TBG-6008, вартістю 2 440 грн. 00 коп.;

- газонокосарка електрична Dnipro-М 38, вартістю 4 599 грн. 00 коп.;

- стіл «Вена-3», вартістю 4 594 грн. 00 коп.;

- мікрохвильова піч, вартістю 2 500 грн. 00 коп.;

- фрезер Bosch POF 1200 АЕ, вартістю 2 000 грн. 00 коп.;

- дрель Metabo, вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

- морозильна камера Indesit, вартістю 10 000 грн. 00 коп.;

- кавомашина SIEMENS EQ.300, вартістю 14 000 грн. 00 коп.;

- акустична система GOLDTELLER GT-6068, вартістю 3 500 грн. 00 коп.;

- стіл-книжка, вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

- газова плита Beko, вартістю 10 000 грн. 00 коп.;

- витяжка кухонна, вартістю 5 000 грн. 00 коп.;

- три керамічні обігрівачі, загальною вартістю 3 500 грн. 00 коп.;

- телевізор Samsung з діагоналлю 32 дюйми, вартістю 6 000 грн. 00 коп.

Крім цього, представник позивача зазначає, що подружжя мало заощадження, тобто, готівку 2 000 євро та 3 000 злотих, які залишились у відповідачки.

При цьому, всі вище перелічені речі знаходяться у користуванні відповідачки, яка, в свою чергу, у квітні-травні 2023 року, за відсутності будь-якої згоди позивача, деякі із речей вивезла у невідомому напрямку, позбавивши позивача можливості користуватись вказаними речами. У зв`язку із вчиненням відповідачем вказаних дій, позивач тричі звертався до Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується копією листа Нікопольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вих. № 46/10600 від 31.05.2023 року, № 46/12351 від 26.06.2023 року та копією листа № 46/12766 від 03.07.2023 року, однак, будь-якої відповіді, станом на 18.03.2024 року, отримано не було. Таким чином, враховуючи той факт, що сторони в добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя, змушені звернутись до суду та, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а також, визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступне майно:

- телевізор Samsung 43TU8500UXUA,s/nof 963HIN500363(of 933HIN500363), вартістю 15 500 грн. 00 коп.;

- електропила (пила ланцюгова електрична) моделі CSE-2840, вартістю 2 100 грн. 00 коп.;

- верстак заточний (верстат заточувальний електричний) моделі TBG-6008, вартістю 2 440 грн. 00 коп.;

- газонокосарка електрична Dnipro-М 38, вартістю 4 599 грн. 00 коп.;

- стіл «Вена-3», вартістю 4 594 грн. 00 коп.;

- мікрохвильова піч, вартістю 2 500 грн. 00 коп.;

- фрезер Bosch POF 1200 АЕ, вартістю 2 000 грн. 00 коп.;

- дрель Metabo, вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

- морозильна камера Indesit, вартістю 10 000 грн. 00 коп.;

- кавомашина SIEMENS EQ.300, вартістю 14 000 грн. 00 коп.;

- акустична система GOLDTELLER GT-6068, вартістю 3 500 грн. 00 коп.;

- стіл-книжка, вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

- газова плита Beko, вартістю 10 000 грн. 00 коп.;

- витяжка кухонна, вартістю 5 000 грн. 00 коп.;

- три керамічні обігрівачі, загальною вартістю у 3 500 грн. 00 коп.;

- телевізор Samsung з діагоналлю 32 дюйми, вартістю 6 000 грн. 00 коп., наступним чином:

1. виділити у власність ОСОБА_3 :

а) телевізор Samsung 43TU8500UXUA, s/nof НОМЕР_2 (of 933HIN500363), вартістю 15 500 грн. 00 коп.;

б) електропилу (пила ланцюгова електрична) моделі CSE-2840, вартістю 2 100 грн. 00 коп.;

в) верстак заточний (верстат заточувальний електричний) моделі TBG-6008, вартістю 2 440 грн. 00 коп.;

г) газонокосарку електричну Dnipro-М 38, вартістю 4 599 грн. 00 коп.;

д) стіл «Вена-3», вартістю 4 594 грн. 00 коп.;

е) мікрохвильову піч, вартістю 2 500 грн. 00 коп.;

є) фрезер Bosch POF 1200 АЕ, вартістю 2 000 грн. 00 коп.;

ж) дрель Metabo, вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

з) морозильну камеру Indesit, вартістю 10 000 грн. 00 коп.;

и) кавомашину SIEMENS EQ.300, вартістю 14 000 грн. 00 коп.;

і) акустичну систему GOLDTELLER GT-6068, вартістю 3 500 грн. 00 коп.;

ї) стіл-книжку, вартістю 1 500 грн. 00 коп.;

й) газову плиту Beko, вартістю 10 000 грн. 00 коп.;

к) витяжку кухонну, вартістю 5 000 грн. 00 коп.;

л) три керамічні обігрівачі, загальною вартістю 3 500 грн. 00 коп.;

м) телевізор Samsung з діагоналлю 32 дюйми, вартістю 6 000 грн. 00 коп.,

та стягнувши з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 44 366 грн. 50 коп., взамін 1/2 частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності.

Крім цього, просять суд поділити між позивачем та відповідачем 2 000 євро готівкою і 3 000 злотих готівкою, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 66 409 грн. 95 коп.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.58-59).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка про розгляд справи була повідомлена належним чином, та своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, скористалась, надавши на адресу суду (від свого представника ОСОБА_4 ) відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечували, зазначивши наступне. Так, сторони, дійсно, перебували в зареєстрованому шлюбі, однак, з причини систематичних конфліктів на насилля відносно дружини, шлюбні відносини були припинені та шлюб було розірвано. Той факт, що сторони спільно придбали житловий будинок, не заперечують, проте, спільно подружжя в ньому жити не може, так як позивач вчиняв домашнє насилля, яке психологічно важко було пережити дружині. Після припинення шлюбних відносин, відповідачка прийняла рішення про переїзд до іншого орендованого житла. При цьому, позивач одразу змінив замки до будинку, чим утруднив потрапляння до нього для того, щоб відповідачка забрала власні речі та речі дітей. При цьому, позивач продовжував проживати у будинку, користуватись усіма речами, хоча, не сплачував рахунки за комунальні послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість, внаслідок чого відповідачці як власнику житлового будинку почали телефонувати різні установи щодо сплати боргу, погрожуючи пред`явленням позову до власника будинку щодо стягнення боргу в примусовому порядку. Крім цього, щодо поділу спільного майна подружжя, а саме: безпосередньо речей, які є речами користування, то представник відповідача заперечує, що позивачем всі речі були вивезені з будинку, в якому залишились одні стіни. При цьому, питання щодо поділу нерухомого майна (житлового будинку, придбаного подружжям за час перебування сторін у шлюбі), що є спільною сумісною власністю подружжя, та розпорядження спільним майном може відбуватись шляхом виділу частки або часток. Тому, у відповідності до вимог чинного законодавства та в розумінні ст.70 СК України, частка як позивача так і відповідача є рівною, тобто, кожному належить по 1/2 частині нерухомого майна. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд даний відзив врахувати при ухваленні рішення по даній справі, в порядку поділу виділити ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 та стягнути з позивача на користь відповідача 1/2 частку вищевказаного житлового приміщення, з урахуванням оціночно-будівельної експертизи, а в інших позовних вимогам відмовити повністю (а.с.67-74).

18 грудня 2025 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від представника позивача надійшла «заява про зміну предмету позову». Однак, суд, з урахуванням категорії справи та обставин, які склалися між сторонами, розцінює її як уточнену позову заяву (а.с.99-100).

03 лютого 2026 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення, в яких він послався на обставини, викладенні у відзиві на позовну заяву та, окрім цього, зазначив наступне. Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України, позивач має право змінити предмет (що вимагає) або підстави (чому вимагає) позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання (при спрощеному провадженні). Тому, вважає, що стороною позивача не дотриманні строки подання відповідної заяви та просить суд її до уваги не приймати (а.с.103-106).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини стосовно поділу майна, що було набуте ними у шлюбі.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які, згідно із законом, не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Частиною 1 ст.63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як встановлено судом, сторони з 14 січня 2005 року по 27 липня 2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.8). За час спільного проживання подружжя придбало житловий будинок АДРЕСА_1 , про що свідчить інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 січня 2024 року, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_3 - відповідачкою по справі (а.с.9-11).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доведення позовних вимог, цивільним процесуальним законом покладено на позивача. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також вимоги чинного законодавства, зокрема, ч.1 ст.70 СК України, при цьому, не враховуючи заявлені вимоги сторони позивача щодо компенсації та не враховуючи думку сторони представника відповідача, суд приходить до висновку, що сторони в добровільному порядку не можуть домовитись про частки у майні, що є їх спільною сумісною власністю, поділ майна за взаємною згодою не відбувся та майнові права й обов`язки подружжя не були визначені, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим суддя приходить до висновку, що житловий будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю та підлягає поділу, шляхом визнання за кожним із подружжям по 1/2 частині нерухомого майна, що, в свою чергу, дає суду підстави вважати, що позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Що стосується вимоги позивача про поділ майна (а саме: телевізора Samsung 43TU8500UXUA,s/nof 963HIN500363(of 933HIN500363, вартістю 15 500 грн. 00 коп.; електропили (пила ланцюгова електрична) моделі CSE-2840, вартістю 2 100 грн. 00 коп.; верстака заточного (верстат заточувальний електричний) моделі TBG-6008, вартістю 2440 грн. 00 коп.; газонокосарки електричної Dnipro-М 38, вартістю 4 599 грн. 00 коп.; столу «Вена-3», вартістю 4 594 грн. 00 коп.; мікрохвильової пічі, вартістю 2 500 грн. 00 коп.; фрезеру Bosch POF 1200 АЕ, вартістю 2 000 грн. 00 коп.; дрелі Metabo, вартістю 1500 грн. 00 коп.; морозильної камери Indesit, вартістю 10 000 грн. 00 коп.; кавомашини SIEMENS EQ.300, вартістю 14 000 грн. 00 коп.; акустичної системи GOLDTELLER GT-6068, вартістю 3 500 грн. 00 коп.; столу-книжки, вартістю 1 500 грн. 00 коп.; газової плити Beko, вартістю 10 000 грн. 00 коп.; витяжки кухонної, вартістю 5 000 грн. 00 коп.; трьох керамічних обігрівачів, загальною вартістю 3 500 грн. 00 коп.; телевізору Samsung з діагоналлю 32 дюйми, вартістю 6 000 грн. 00 коп., шляхом виділу вищевказаного майна в користування відповідачки, з подальшою грошовою компенсацією на користь позивача, в розмірі 44 366 грн. 50 коп., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача до позовної заяви були долучені докази (чеки, квитанції та накладені), які є беззаперечним фактом того, що подружжям за час перебування у шлюбі було придбано майно, а саме: телевізор Samsung 43TU8500UXUA,s/nof 963HIN500363(of 933HIN500363), вартістю 15 500 грн. 00 коп.; електропила (пила ланцюгова електрична), моделі CSE-2840, вартістю 2 100 грн. 00 коп.; верстак заточний (верстат заточувальний електричний), моделі TBG-6008, вартістю 2 440 грн. 00 коп.; газонокосарка електрична Dnipro-М 38, вартістю 4 599 грн. 00 коп.; стіл «Вена-3», вартістю 4 594 грн. 00 коп.; мікрохвильова піч, вартістю 2 500 грн. 00 коп.; фрезер Bosch POF 1200 АЕ, вартістю 2 000 грн. 00 коп та дрель Metabo, вартістю 1 500 грн. 00 коп. (а.с.12-18).

Пленум Верховного Суду України в своїй П останові №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», а саме: в п.п.23, 24 зазначив, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які, згідно із законом, не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що саме по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками, виключно, за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (ст.68 СК України).

Тобто, суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилось про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема, щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятись про порядок поділу цього ж майна, а саме: про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна із сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати ухваленням судового рішення та подальшого його виконання.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними), та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

Як зазначалось вище, у суду сумніву не викликає той факт, що подружжя, дійсно, придбало речі, а саме: телевізор Samsung 43TU8500UXUA,s/nof 963HIN500363(of 933HIN500363), вартістю 15 500 грн. 00 коп.; електропилу (пила ланцюгова електрична), моделі CSE-2840, вартістю 2 100 грн. 00 коп.; верстак заточний (верстат заточувальний електричний), моделі TBG-6008, вартістю 2 440 грн. 00 коп.; газонокосарку електричну Dnipro-М 38, вартістю 4 599 грн. 00 коп.; стіл «Вена-3», вартістю 4 594 грн. 00 коп.; мікрохвильову піч, вартістю 2 500 грн. 00 коп.; фрезер Bosch POF 1200 АЕ, вартістю 2 000 грн. 00 коп та дрель Metabo, вартістю 1 500 грн. 00 коп., яке створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя та не потребує доказування і встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує, поки не спростовано. У разі, коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому, частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Сторони не спростували презумпцію спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, а, отже, вищевказане майно є об`єктом спільної сумісної власності сторін.

Стороною позивача, з урахуванням поділу належного спільного майна подружжя, була заявлена вимога щодо стягнення з відповідачки грошової компенсації.

Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 ЦК України (ч.3 ст.370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається, згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (ч.2 ст.364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.2 ст.183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою.

За змістом ч.4 ст.71 СК України, згоду на отримання такої компенсації, замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі, має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч.2 ст.364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (вказаний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Як вбачається з викладених обставин, позивач та його представник зазначають, що речі побутового вживання знаходяться в користуванні відповідачки, однак, представник відповідача даний факт заперечує та вказує, що після припинення шлюбних відносин позивачем були вчиненні дії щодо вивозу відповідних речей. Тобто, в даному випадку, склались такі обставини, які не можуть бути беззаперечним доказом та свідченням того, що спірне майно знаходиться в користуванні відповідача по справі і вона розпоряджається ним на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.3 ст.12, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання спільною сумісною власністю наступного майна: телевізора Samsung 43TU8500UXUA,s/nof НОМЕР_2 (of 933HIN500363), вартістю 15 500 грн. 00 коп.; електропили (пила ланцюгова електрична), моделі CSE-2840, вартістю 2 100 грн. 00 коп.; верстака заточного (верстат заточувальний електричний), моделі TBG-6008, вартістю 2 440 грн. 00 коп.; газонокосарки електричної Dnipro-М 38, вартістю 4 599 грн. 00 коп.; столу «Вена-3», вартістю 4 594 грн. 00 коп.; мікрохвильової пічі, вартістю 2 500 грн. 00 коп.; фрезеру Bosch POF 1200 АЕ, вартістю 2 000 грн. 00 коп та дрелі.

При цьому, що стосується заявленої вимоги щодо компенсації 1/2 частини вартості вищевказаного майна, суд вважає, що в даній частині позову слід відмовити, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо перебування спірного майна в користуванні відповідачки по справі. Долучений стороною позивача адвокатський запит до правоохоронних органів не містить переліку майна, яке, на думку позивача, перебуває в незаконному володінні відповідачки, що дає суду підстави для висновку, що докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Всі долучені листи про результати звернення позивачем до правоохоронних органів містять лише зазначення щодо цивільно-правових відносин, а відповідь на звернення представника позивача не має конкретизації щодо підстав звернення, а лише зазначено про безпідставне заволодіння майна, перелік якого взагалі відсутній.

Що стосується поділу майна, а саме: морозильної камери Indesit, вартістю 10 000 грн. 00 коп., кавомашини SIEMENS EQ.300, вартістю 14 000 грн. 00 коп., акустичної системи GOLDTELLER GT-6068, вартістю 3 500 грн. 00 коп.; столу-книжки, вартістю 1 500 грн. 00 коп., газової плити Beko, вартістю 10 000 грн. 00 коп., витяжки кухонної, вартістю 5 000 грн. 00 коп., трьох керамічних обігрівачів, загальною вартістю 3 500 грн. 00 коп. та телевізору Samsung з діагоналлю 32 дюйми, вартістю 6 000 грн. 00 коп., дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки, в розумінні вимоги чинного законодавства, позивачем належні та допустимі докази на придбання вищевказаного майна (чеки, квитанції та накладні) за час перебування у шлюбі надано не було

Окрім цього, представником позивача була заявлена вимога щодо поділу між позивачем та відповідачем 2 000 євро готівкою і 3 000 злотих готівкою, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача грошової компенсації в розмірі 66 409 грн. 95 коп. На переконання суду, дана вимога задоволенню також не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною відповідача факт наявності вказаних коштів заперечується. Позивачем доказів на підтвердження факту набуття даних коштів за час перебування у шлюбі надано не було, що дає суду підстави вважати, що заявлена вимога про визнання коштів спільною сумісною власністю позивачем не доведена.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.60, 63, 69-71 СК України, ст.ст.4, 12, 13, 206, 263, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги адвоката Великанова Микити Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Провести поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного сумісного майна подружжя, визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

-Визнати спільною сумісною власністю наступне майно:

-телевізор Samsung 43TU8500UXUA,s/nof 963HIN500363(of 933HIN500363), вартістю 15 500 грн. 00 коп.;

-електропилу (пила ланцюгова електрична), моделі CSE-2840, вартістю 2 100 грн. 00 коп.;

-верстак заточний (верстат заточувальний електричний), моделі TBG-6008, вартістю 2 440 грн. 00 коп.;

-газонокосарку електричну Dnipro-М 38, вартістю 4 599 грн. 00 коп.;

-стіл «Вена-3», вартістю 4 594 грн. 00 коп.;

-мікрохвильову піч, вартістю 2 500 грн. 00 коп.;

-фрезер Bosch POF 1200 АЕ, вартістю 2 000 грн. 00 коп.;

-дрель Metabo, вартістю 1 500 грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал