Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №177/882/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/882/26

Провадження № 3/177/230/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 березня 2026 року Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Лященко В.В. розглянувши матеріали, які надійшли до суду від Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №611513 від 10.03.2026 року: 10.03.2026 року приблизно о 07:00 годині в Дніпропетровській області, Криворізький район, Лозуватська ОТГ, с. Лозуватка, по вул. Ватутіна біля буд. 2 водій ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ 1103 днз НОМЕР_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого місце пригоди залишив, чим порушив п.2.10.а ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 122-4 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Згідно ст. 268 КУпАП справа розглянута за його відсутності.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Фільченко М.Р., надала суду клопотання в якому просила закрити провадження по справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На її думку, матеріалами справи не підтверджено наявності в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 122-4 КУпАП. Так, відповідно до пояснень пішохода ОСОБА_2 , 1968 р.н. від 10.03.2026 року остання вказала, що на місці дорожньо-транспортної пригоди, після того, як водій ОСОБА_1 запропонував відвезти її до лікарні, вона відмовилась так як не отримала тілесних ушкоджень, не вважала себе потерпілою, не заявляла про отримання тілесних ушкоджень, а навпаки попросила водія ОСОБА_1 , аби той відвіз її додому. Також, у вказаному поясненні пішохід ОСОБА_2 зазначила, що претензій до водія не має. Виходячи з цього можна дійти висновку, що водій ОСОБА_1 після настання дорожньо-транспортної пригоди не залишив потерпілу без допомоги, а навпаки: одразу зупинився після події, запропонував ОСОБА_2 медичну допомогу та доставлення її до лікарні, діяв відкрито та не ухилявся від встановлення обставин події.

Суд, беручи до уваги клопотання адвоката та дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до змісту вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1.10 ПДР України, під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Тобто, з суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП характеризується наявністю виключно прямого умислу.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Натомість, з письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 встановлено, що на місці дорожньо-транспортної пригоди, після того, як водій ОСОБА_1 запропонував відвезти її до лікарні, вона відмовилась так як не отримала тілесних ушкоджень, не вважала себе потерпілою, не заявляла про отримання тілесних ушкоджень, а навпаки попросила водія ОСОБА_1 , аби той відвіз її додому. Також, у вказаному поясненні пішохід ОСОБА_2 зазначила, що претензій до водія не має (а.с. 4).

З викладеного слідує, що водій ОСОБА_1 після настання дорожньо-транспортної пригоди не залишив потерпілу без допомоги, а навпаки: одразу зупинився після події, запропонував ОСОБА_2 медичну допомогу та доставлення її до лікарні, діяв відкрито та не ухилявся від встановлення обставин події, а матеріали справи не містять доказів на спростування цих пояснень.

Відтак, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 122-4 КУпАП, за вказаними вище обставинами, а тому приходить до переконання про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 9, ст. 122-4, 245, п.1 ст. 247, ст. ст. 252, 278, 280, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Суддя В.В.Лященко