Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №672/668/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/668/25

Провадження № 22-ц/820/743/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю представника позивача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/668/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року у складі судді Пономаренко Л.Е. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ТзОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства заборгованість за кредитними договорами № 2111945709812 від 29.04.2021 та № 104107056 від 09.04.2021 у розмірі 103 286,99 грн, судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 29.04.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі договір про надання фінансових послуг № 104107056, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит в сумі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом нараховані згідно умов договору.

Відповідно до п 1.9 Договору, граничний строк кредитування 1 рік.

Згідно п.1.4 проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в такому розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше,ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 в); д) тип процентної ставки-фіксована.

Враховуючи, що договір було укладено 29.04.2021року, строк дії кредиту закінчився 29.04.2022 року.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору та перерахувала відповідачки коштів в сумі 4000 грн. на її картку.

01.12.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТзОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого, ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» передає (відступає) ТзОВ «Вердикт капітал» за плату, а ТзОВ «Вердикт капітал» приймає належні ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» і боржниками.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 ТзОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 27128,09 грн.

10.03.2023 року між ТзОВ «Вердикт капітал» та ТзОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-03/2023, у відповідності до умов якого, ТзОВ «Вердикт капітал» передає (відступає) ТзОВ «Коллект центр» за плату, а ТзОВ «Коллект центр» приймає належні ТзОВ «Вердикт капітал» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору про відступлення права вимоги №10-03/2023 від 10.03.2023 ТзОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 72836 грн. 71 коп, однак, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 46147 грн. 77 коп., яка складається з 3999 грн.60 коп. – заборгованості за тілом кредиту, 42148 грн. 17 коп. – заборгованості за процентами.

Крім того, 09.04.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 був укладений договір про споживчий кредит № 104107056, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 10000 грн, строк кредиту 30 днів, розпочався з 09.04.2021, дата повернення коштів кредиту 09.05.2025 року.

У розділі 2, сторонами узгоджені умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту, тощо. При цьому, сторони погодили, що позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження строку користування коштами, але загалом строк пролонгації на стандартних умовах не може перевищувати 60 днів.

Відповідно до 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом становлять 3000 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п 1.6 Договору Стандартна (базова) процентна ставка 5%. Комісія за надання кредиту 0 грн. Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтвердила, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

ТзОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, шляхом перерахування кредитних коштів на картку позичальниці, однак відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконувала.

30.11.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТзОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до відповідача за вказаним договором про споживчий кредит №104107056 від 09.04.2021, що підтверджується копією реєстру боржників.

10.01.2023 р. між ТзОВ «Вердикт капітал» та ТзОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, у відповідності до умов якого, ТзОВ «Вердикт капітал» передає (відступає) ТзОВ «Коллект центр» за плату, а ТзОВ «Коллект центр» приймає належні ТзОВ «Вердикт капітал» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 57139 грн. 22 коп, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 7361 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги – 49778 грн.22 коп.

Таким чином загальний розмір заборгованості за обома кредитними договорами склав 103 286,99 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на ТзОВ «Коллект Центр», заборгованість: за договором про надання фінансових послуг №2111945709812 від 29.04.2021 року у розмірі 46147,77 грн, яка складається з 3999,60 грн – заборгованості за тілом кредиту, 42148, 17 грн – заборгованості за процентами; за договором про споживчий кредит №104107056 від 09.04.2021 року у розмірі 2389, 32 грн, 1138,28 грн в рахунок сплати судового збору та 11747,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині позову – відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2111945709812 від 29.04.2021 року, оскільки нарахована заборгованість за процентами у розмірі 42 148,17 грн, з урахуванням тіла кредиту 4 000 грн є явно завищеною. Апелянтка вказує, що сплата процентів щомісяця протягом 1 року за умовами договору суперечить умовам Паспорту споживчого кредиту та Додатку до договору суперечить погодженим умовам кредитування. Умовами кредитного договору передбачено, що тіло наданого кредиту - 4 000грн.(п.1.1 договору), строк кредитування - 16 днів (п.1.3 договору), згідно п.5 Паспорту споживчого кредиту до повернення позичальником підлягає сума в розмірі - 5 280 грн. на 16 день кредитування, таким чином орієнтовна загальна вартість витрат становить 5 280 грн. Згідно п.1.4.1 кредитного договору строк повернення кредиту на 16 день. Сума відсотків яка підлягає поверненню становить – 1280 грн., як зазначено у Графіку платежів, який є Додатком до договору, відтак борг перед первинним кредитором становив - 5 280 грн, згідно погоджених умов кредитування.

Апелянтка вказує, що не визнає нарахований борг в заявленій сумі до стягнення процентів в розмірі 42 148,17 грн, з підстав незаконності пролонгації з першого дня прострочення ще на 60 днів строку дії договору та нарахування процентів за ст. 625 ЦК України, що призвело до безпідставності нарахування процентів з червня 2021 року по 2023 року включно, крім того нарахована сума відсотків суперечить положення Закону України «Про споживче кредитування».

Також апелянтка вважає, що судом стягнуто завищений розмір витрат на правничу допомогу і просить зменшити такі витрати до 3 000 грн.

З огляду на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 просить рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року скасувати частково в частині стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2111945709812 від 29.04.2021р. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 5 280 грн. та зменшити розмір витрат на правничу допомогу ТзОВ «Коллект Центр» до 3 000 грн.

ТзОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу, посилається, що ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору, що підтверджується довідкою ТзОВ Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про переказ коштів в сумі 4000 грн. на картку отримувача № НОМЕР_1 , дата платежу 29.04.2021, номер договору згідно інформації від кредитора №2111945709812. Відповідачка належним чином умови договору не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивачем було зменшено до 46147,77грн, яка складається з 3999,60 грн – заборгованості за тілом кредиту та 42148, 17 грн – заборгованості за процентами. Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення із відповідачки заборгованості за кредитним договором № 2111945709812 від 29.04.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у розмірі 46147 грн. 77 коп. Умовами договору передбачено сплату процентів у визначений «орієнтовний» строк, однак повернення основної суми кредиту можливе протягом усього строку дії договору, але не пізніше одного року. При цьому, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту (п. 1.4.). Отже, умовами Договору прямо передбачено строк кредитування – 1 рік (365 днів), визначено умови кредитування протягом відповідних періодів, із зазначенням кількості днів таких періодів та змін в розмірах процентних ставок, а також прямо передбачено право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом протягом фактичного строку користування кредитом, але не більше 365 днів. Таким чином, умови зазначеного договору є однозначними та передбачають логічно взаємопов`язані строки – короткий орієнтовний строк для сплати процентів та річний граничний строк для остаточного повернення кредиту.

Також безпідставними є доводи апелянтки щодо розміру витрат на правничу допомогу, оскільки в позові товариством вказано, що понесені витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн, при цьому суд першої інстанції з огляду на принцип пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягнув 1138,28 грн судового збору та 11747,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит № 104107056 від 09.04.2021 у розмірі 2389,32 грн не оскаржується, а отже апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні в частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни судового рішення повністю або частково є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 29.04.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 укладено договір №2111945709812.

Відповідно до п.1.1 Договору, за цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.

Згідно 1.2-1.3 Договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Згідно п.1.4.2 Договору, в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Відповідно до п.1.9 Договору, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Згідно п.1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше,ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 в); д) тип процентної ставки-фіксована.

ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору, що підтверджується довідкою ТОВ Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про переказ коштів в сумі 4000 грн. на картку отримувача № НОМЕР_1 , дата платежу 29.04.2021, номер договору згідно інформації від кредитора № 2111945709812.

01.12.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТзОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передає (відступає) ТОВ «Вердикт капітал» за плату, а ТОВ «Вердикт капітал» приймає належні ТОВ «Служба миттєвого кредитування» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і боржниками.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 27128 грн. 09 коп..

10.03.2023 р. між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-03/2023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт капітал» передає (відступає) ТОВ «Коллект центр» за плату, а ТОВ «Коллект центр» приймає належні ТОВ «Вердикт капітал» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників Договору про відступлення права вимоги №10-03/2023 від 10.03.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 72836 грн. 71 коп, при цьому розмір заборгованість було зменшено до 46147 грн. 77 коп., яка складається з 3999 грн.60 коп. – заборгованості за тілом кредиту, 42148 грн. 17 коп. – заборгованості за процентами.

14 червня 2025 року ОСОБА_2 в зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Вказані обставини встановлені судом та підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачці було надано кредитні кошти на умовах, передбачених кредитними договорами, однак ОСОБА_1 належним чином умови договору №2111945709812 від 29.04.2021 року, тому з неї на користь позивача слід стягнути кредитну заборгованість у розмірі 46147 грн. 77 коп., яка складається з 3999 грн.60 коп. – заборгованості за тілом кредиту, 42148 грн. 17 коп. – заборгованості за процентами, однак колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині стягнення процентів за вказаним кредитним договором в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як було встановлено судом, 29.04.2021 року між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі договір про надання фінансових послуг № 2111945709812 «Стандартний».

Відповідно до п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) становить 1 (один) рік, а згідно п. 1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка») протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);

д) тип процентної ставки - фіксована.

Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту залишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п.п. 1.4.1 та п.п. 1.4.2 п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно додатку №1 до кредитного договору, а саме заяви-анкети (для отримання кредиту) сторонами було погоджено розмір кредиту – 4000 грн, строк кредитування – 365 днів з правом повернення достроково, орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів з моменту отримання кредиту та сплатою процентів у розмірі 1280 грн. Також сторонами було погоджено розмір процентів: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4. а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4. б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4. в). Дата початку нарахування процентів за кредитом 29.04.2021 року.

Додаток № 1 до кредитного договору підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно Додатку № 2 до кредитного договору строк кредитування 16 днів, дата сплати кредиту в сумі 4000 грн, з відсотками в сумі 1280 грн. 14.05.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2111945709812, який надало ТзОВ «Служба миттєвого кредитування», становить 27128,09 грн, з яких тіло кредиту 3999,60 грн, проценти 23 128,49 грн, нарахування здійснювалося в період з 29.04.2021 року по 30.11.2021 року, оскільки як було встановлено судом граничний строк кредитування один рік, тому фінансова компанія-фактор ТзОВ «Вердикт Капітал» здійснило донарахування заборгованості у період з 01.12.2021 року по 28.04.2022 року, при цьому розмір нарахованої заборгованості за процентами склав 45 708,62 грн, тому з врахуванням заборгованості по тілу кредиту 3 999,60 грн, таким чином загальний розмір заборгованості - 72 836,71 грн, з яких тіло кредиту 3999,60 грн, 68 837,11 грн відсотки.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає доведеним факт укладання 29.04.2021 року договору про надання фінансових послуг № 2111945709812 на тих умовах на які посилався позивач та перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача в сумі 4 000 грн, що підтверджує виникнення у відповідача зобов`язань щодо виконання договору про надання фінансових послуг, а також перехід до позивача права вимоги за вказаним договором.

Позичальником укладено договір про надання фінансових послуг за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримала від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомилася з усіма умовами договору та правильно зрозуміла суть фінансової послуги і під час його укладання усвідомлювала всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Колект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2111945709812 «Стандартний», укладений між ТзОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою.

При цьому, ТзОВ «Колект Центр» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2111945709812 на користь ТзОВ «Колект Центр».

Твердження апелянтки щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договорів є безпідставними, оскільки відповідно до умов укладеного договору, визначено два окремих строки кредитування, орієнтовний строк повернення кредиту – 16 днів, який передбачає право позичальника користуватися пільговими умовами договору, а саме пільговими відсотками за користування кредитними коштами та граничний строк користування - 1 рік (365 днів).

Тобто, договором передбачено та погоджено сторонами граничний строк користування кредитними коштами - 1 рік, в межах якого і було здійснено нарахування відсотків, оскільки, позичальник не скористалася своїм право щодо повернення кредитних коштів у рекомендований (пільговий) строк, тобто у строк найнижчої відсоткової ставки за користування.

Отже, договір про надання фінансових послуг № 2111945709812 був укладений 29.04.2021 року, однак відповідачка кредитні кошти протягом 16 днів не повернула, тому кредитодавець продовжив нараховувати позичальниці проценти за користування кредитними коштами в межах граничного строку кредитування один рік, тобто до 28.04.2022 року.

Відтак, період з 29.04.2021 по 28.04.2022 року є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів.

Водночас позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом не в повному розмірі, а скориставшись своїм правом зменшив їх розмір з 68 837,11 грн до 42 148, 17 грн.

Однак суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що нараховані відповідачці відсотки за користування кредитними коштами за договором про надання фінансових послуг № 2111945709812 у розмірі 42 148, 17 грн, навіть після їх зменшення товариством, не відповідає умовам кредитного договору.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013 у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

В даній постанові зазначено: «Пункт 8.33, визначено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання ( п 8.4).

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.»

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом п.1.4 проценти договору за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в розмірі 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, а разі невиконання умов договору щодо сплати відсотків у вказаний період процентна ставка збільшується на 1,64 %, на 1,38 % на 2,65 %, в загальному до до 7,67% в день.

Тобто фактично умова договору про збільшення розміру відсотків в разі невиконання умов договору про сплату відсотків у визначений сторонами строк є мірою відповідальності як неустойка у вигляді річних процентів.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою частково вносилися кошти на погашення заборгованості з яких позичальником зараховано 2364,96 грн на погашення відсотків та 0,40 коп на зменшення тіла кредиту.

Таким чином колегія суддів вважає, що розмір відсотків слід розрахувати наступним чином, в межах строку договору 365 днів і відповідно до процентної ставки, яка зазначена у п. 1.4. – 2% в день, відтак розмір відсотків має становити у період з 29.04.2021 року по 15.05.2021 року - 1280 грн, а з 16.05.2021 по 16.05.2022 року 29 197,08 грн ( 3999,60х2%х365), при цьому з врахуванням сплачених коштів залишок по нарахованим відсоткам становить 28 112,12 грн ( 1280+29197,08-2364,96), решта суму 14036,05 грн (42 148, 17 – 28112,12 ) є неустойка у вигляді річних процентів, яка відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, рішення Конституційного Суду України, правових позицій Верховного Суду підлягає зменшенню з врахуванням обставин справи, розміру тіла кредиту, відсоткової ставки за користування кредитом до 2 000 грн., виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності.

Таким чином, розмір тіла кредиту становить 3 999,60 грн, а відсотки - 30 112,12 грн, вказаний розмір заборгованості підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до укладеного Договору про надання фінансових послуг № 2111945709812.

На вказане суд першої інстанції не звернув увагу та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення, в частині стягнення заборгованість за нарахованими процентами відповідно до укладеного Договору про надання фінансових послуг № 2111945709812 від 29.04.2021 року та судових витрат.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд стягнути з відповідачки 103 286,99 грн заборгованості за кредитними договорами.

Позов підлягає задоволенню щодо стягнення заборгованості за двома кредитними договорами на суму 38 501,04 грн, яка складається з заборгованості за договором про надання фінансовиих послуг № 2111945709812 від 29.04.2021 у розмірі 34 112,72 грн, яка складається з 3999,60 грн – заборгованості за тілом кредиту, 30 112, 12 грн – заборгованості за процентами, та за договором про споживчий кредит № 104107056 від 09.04.2021 у розмірі 2389 грн.32 коп, в загальній сумі 36501,04 грн., тобто позовні вимоги задоволено на 35,33 % (36501,04х100/103 286,99).

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп, а тому з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр», слід стягнути 855,69 грн (2422,40х35,33%) сплаченого судового збору.

Крім того, слушними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції стягнуто на користь позивача завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11747,50 грн, оскільки при визначенні суми відшкодування суд мав виходити з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, однак судом застосовано лише принцип пропорційності задоволених позовних вимог, без врахування заявленого відповідачкою клопотання про зменшення з огляду на їх не співмірність та явно завищений розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна вартість послуг оцінена в сумі 25 000 грн, яку сторона позивача просила стягнути з відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката, які включають послуги: надання усної консультації з вивченням документів, підготовка пропозицій мають організаційний характер та зводяться до формування правової позиції позивача та є складовими підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, ціну позову, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

При цьому враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3533грн (10 000х35,33%) витрат на правничу допомогу.

Також при подачі апеляційної скарги апелянтом було сплачено судовий збір в сумі 3633 грн. та оскаржено судове рішення лише в частині стягнення кредитної заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 211945709812. Позов в цій частині було заявлено в сумі 46147,76 грн., підлягає задоволенню на суму 34 112,72 грн., тобто на 73,42% (34 112,72х100/46147,76) та відповідно в задоволені позову слід відмовити на 26,58% від ціни позову в цій частині позовних вимог.

В зв`язку з цим з позивача на користь відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 965,65 грн. (3633х26,58).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року змінити, виклавши абзаци третій та п`ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження 01133, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 211945709812 від 29 квітня 2021 року сумі 34 112,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження 01133, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 855,69 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3533 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження 01133, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 965,65 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 березня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Л.М. Грох