Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №686/14359/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14359/25

Провадження № 22-ц/820/276/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої затопленням квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої затопленням квартири.

ОСОБА_3 зазначила, що 13 липня 2024 року була затоплена квартира АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. Витік води стався внаслідок тріщини перехідника між краном і колбою очисника води у належній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_2 . Згідно з висновком експерта №1181ед/024 від 17 жовтня 2024 року розмір завданої позивачці майнової шкоди становить 110 939 грн, а на складання цього висновку нею витрачено 5 000 грн. Затоплення квартири позивачки сталося з вини ОСОБА_1 , яка відмовляється відшкодувати завдані збитки.

За таких обставин ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 110 939 грн майнової шкоди та 5 000 грн витрат на складання експертного висновку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 110 939 грн відшкодування завданих збитків і 5 000 грн витрат на складання висновку експерта, а всього – 115 939 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 211 грн 20 коп. судового збору.

Суд керувався тим, що затоплення квартири ОСОБА_3 сталося з вини ОСОБА_1 , яка не забезпечила справність сантехнічного обладнання у своїй квартирі, а тому остання зобов`язана відшкодувати позивачці завдані збитки. У зв`язку з розглядом справи ОСОБА_3 понесла витрати на проведення експертизи, які слід покласти на відповідачку. Водночас з ОСОБА_1 у дохід держави слід стягнути судовий збір.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами причини витоку води з системи водопостачання, вину ОСОБА_1 у залитті квартири та розмір завданої шкоди. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд розглянув справу за відсутності відповідачки, яка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 не подала відзив на апеляційну скаргу.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 у тому ж будинку, що розташована поверхом вище, належить ОСОБА_1

13 липня 2024 року стався витік води у квартирі ОСОБА_1 через тріщину перехідника між краном і колбою очисника води, внаслідок чого було затоплено належну ОСОБА_3 квартиру, яка потребує відновлювального ремонту.

Згідно з висновком експерта №1181ед/024 від 17 жовтня 2024 року розмір майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття, яке сталося 13 липня 2024 року у квартирі АДРЕСА_1 , в цінах станом на 17 жовтня 2024 року становить 110 939 грн.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо повідомлення відповідачку про судовий розгляд

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

В силу частини другої статті 211 ЦПК України учасники справи повідомляються про місце, дату і час судового засідання судом.

Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового розгляду справи встановлений статтями 128-130 ЦПК України.

Згідно з частинами другою, четвертою, шостою, восьмою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності – разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Із положень частин першої, третьої, четвертої статті 130 ЦПК України слідує, що у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Частиною першою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Правила надання поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (далі – Правила) визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Як визначено пунктом 2 Правил, рекомендоване поштове відправлення – поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу – повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

В силу пункту 82 Правил рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності – будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

За змістом указаних правових норм повідомлення про судовий розгляд справи відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду, натомість, неналежне повідомлення судом учасника справи про дату, час і місце судового розгляду є порушенням його права на справедливий суд.

Суд повідомляє сторони про розгляд справи без їх виклику судовими повістками-повідомленнями.

За наявності в учасника справи електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» судова повістка надсилається судом до цього електронного кабінету, а за його відсутності – на зазначену у справі адресу.

Судова повістка, адресована фізичній особі, вручається їй під розписку. За відсутності учасника справи або членів його сім`ї судова повістка негайно повертається до суду з поміткою про причини невручення. У такому разі днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.

Неявка в судове засідання відповідача, якого було належним чином повідомлено про судовий розгляд, не є підставою для відкладення судового засідання.

Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру від 22 травня 2025 року (а.с. 46) та довідки Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 27 травня 2025 року (а.с. 49) місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

На час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не мала зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 82).

Ухвалою від 22 травня 2025 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та вирішив питання про її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

26 травня 2025 року суд надіслав на адресу місця проживання ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення судову повістку. Це відправлення було повернуто до суду з відміткою відділення зв`язку від 1 червня 2025 року про його невручення через відсутність адресата (а.с. 48).

Добросовісне виконання працівниками Акціонерного товариства «Укрпошта» своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази протилежного (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі №639/4278/16-а).

Отже відповідачка ОСОБА_1 була повідомлена про судовий розгляд справи у порядку, визначеному цивільним процесуальним законом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність процесуальних дій суду з належного повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд справи.

б) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

В силу статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із положень пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, слідує, що власник квартири зобов`язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Як передбачено пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207), у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

У додатку 4 цих Правил зазначено, що акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), має бути складений комісією, до складу якої входять представник організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представник власника будинку, будинкового комітету. Акт повинен містити: дату та місце його складання; склад комісії; обставини залиття, аварії (описується, що трапилося і які наслідки, що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено); причини залиття, аварії (чітко зазначаються причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.); висновки і рекомендації комісії; підписи членів комісії; підписи мешканців квартир про ознайомлення з актом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Особа має право на відшкодування майнової шкоди, якщо вона зазнала втрат у зв`язку зі знищенням або пошкодженням майна.

Право власності є правом, яке здійснюється власником на свій розсуд незалежно від волі інших осіб. Одночасно на власника покладаються певні зобов`язання, зокрема витрати, пов`язані з майном, тягар його утримання та охорони. Також власник несе ризик випадкового знищення та пошкодження майна, він не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та інтересам громадян, інтересам суспільства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку поданим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 13 липня 2025 року сталося затоплення належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , внаслідок чого вона зазнала технічних ушкоджень і потребувала відновлювального ремонту.

Із акта від 14 липня 2024 року, складеного головою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оселя 36» Моцним В.М., позивачкою ОСОБА_3 і відповідачкою ОСОБА_1 (а.с. 8), слідує, що вода потрапляла у квартиру АДРЕСА_4 із розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 . Причиною затоплення стала тріщина перехідника між краном і колбою очисника води у належній ОСОБА_1 квартирі.

В апеляційному суді ОСОБА_1 визнала факт затоплення квартири ОСОБА_3 , яке сталося внаслідок несправності сантехнічного обладнання в її квартирі.

Відповідно до висновку експерта №1181ед/024 від 17 жовтня 2024 року (а.с. 12-41) характер і локалізація технічних ушкоджень квартири АДРЕСА_1 , також вказує на те, що затікання води у квартиру сталося з квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку. Вартість відновлювального ремонту належної ОСОБА_3 квартири становить 110 939 грн.

Оцінивши в сукупності зібрані докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що затоплення квартири ОСОБА_3 сталося з вини ОСОБА_1 , яка не забезпечила справність сантехнічного обладнання у своїй квартирі, а тому ОСОБА_4 зобов`язана відшкодувати позивачці завдані збитки.

Акт про затоплення від 14 липня 2024 року (а.с. 8) за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавствам, а тому доводи ОСОБА_1 про неналежність і недопустимість цього доказу є безпідставними.

Висновок експерта №1181ед/024 від 17 жовтня 2024 року (а.с. 12-41) складений на замовлення ОСОБА_3 . У цьому висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Відтак указаний висновок експерта відповідає вимогам статті 106 ЦПК України, а тому суд першої інстанції правомірно розцінив його як належний та допустимий доказ у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18).

З огляду на викладене, суд правомірно керувався тим, що внаслідок затоплення квартири ОСОБА_3 завдано майнової шкоди у розмірі 110 939 грн.

Отже, факт завдання шкоди ОСОБА_3 неправомірними діями відповідачки і розмір цих збитків доведено.

Твердження ОСОБА_1 про необґрунтованість позову в цілому та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

У свою чергу, ОСОБА_1 не надала суду доказів про відсутність своєї вини у завданні ОСОБА_3 майнової шкоди, а також не спростувала заявлений позивачкою розмір збитків.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносин. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 березня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Павловська А.А.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 30